Монстри розумнішають, Стейтем не старіє. Два нові фільми, які варто подивитися в кінотеатрі

Тихе місце 2

Перший фільм вийшов три роки тому і став режисерським дебютом непоганого, але аж ніяк не видатного актора Джона Красінскі. Режисером він виявився досить тямущим, та й рішення взяти на головну жіночу роль власну дружину — красиву і талановиту Емілі Блант — було вельми мудрим.

Фільм продюсував Майкл Бей — режисер зубодробильних блокбастерів на кшталт Скелі і Трансформерів, і продюсер, який має тонкий нюх на великі гроші.

Перший фільм Тихе місце став своєрідним одкровенням. Жанр фантастичного фільму жахів заїжджений до такої міри, що зробити щось оригінальне важко.

Красінскі це все-таки вдалося. Ідея про сліпих монстрів, які мають феноменальний слух, дала можливість створити дивовижний світ, в якому герої не можуть вимовити і слова. Фільм був камерним з фактично хічкоківським саспенсом. Сцени з вагітною жінкою, яка ховається від монстра у ванній, стікаючи кров’ю, або з батьком, який, не вагаючись, жертвує життям заради порятунку дітей, надовго закарбувалися в пам’яті.

Були у фільму й вади, звичайно. Насамперед, за сценарієм, та й показ монстра фактично великим планом вже на перших хвилинах фільму дещо, хм, вбивав саспенс.

Але на тлі безликої маси інших подібних жахів фільм Красінскі здавався ледь не одкровенням.

Вихід другої частини був неминучий.

До акторського складу приєднався талановитий Кілліан Мерфі.

З камерністю покінчено, фільм перетворився з герметичної «лякалки» на трилер про виживання. Екшену стало більше. Монстри, до речі, порозумнішали. Ну а заодно і з’ясувалося, що в постапокаліптичному світі є хтось страшніший за цих самих монстрів.

Але, як не дивно, сиквел загалом сприймається не гірше, ніж оригінал. Рідкість у наші дні.

Фільм дуже рекомендується до перегляду на великому екрані. У деяких місцях у вас заворушиться волосся в тих місцях, про які ви навіть не підозрювали :)

Гнів людський

Не встигли фанати Гая Річі позахоплюватися належною мірою недавніми Джентльменами, як маестро розродився новим шедевром.

Знову кримінальний жанр. Знову хвацько закручений сюжет з інтригою і масштабними флешбеками. Але дія розгортається в Лос-Анджелесі. І в головній ролі Джейсон Стейтем, який прославився на початку кар'єри якраз ролями у Річі (Карти, гроші, два стволи, Великий куш, Револьвер).

Стейтем повернувся, щоб зіграти загадкового британського спецпризначенця, який наймається в інкасаторську контору після випадку пограбування, під час якого загинули охоронці і кілька випадкових свідків.

Фільм по-своєму непоганий з точки зору сюжету (фанати Гая Річі будуть задоволені), але все-таки дещо вторинний. І сама ідея праведної помсти якогось захвату не викликає. Ба більше, передбачуваний фінал взагалі трохи розчаровує.

Цього разу Річі не особливо дбав про детальну побудову персонажів. Багато дійових осіб взагалі не запам’ятовуються.

Зате у фільмі є чудові сцени пограбувань за складними схемами. І дійсно круто поставлені перестрілки.

Остання обставина (не дуже-то типова для фільмів Річі) і змушує рекомендувати фільм до перегляду виключно в кінотеатрі.

До речі, фанати Стейтема будуть задоволені. Актор у відмінній бойовій формі, роки над ним не владні.