10 великих детективних фільмів, про які всі забули. А даремно

Запаморочення

Режисер — Альфред Гічкок

1958 рік

США

Зрозуміло, фільми Гічкока можуть здатися тортурами для сучасного глядача, який звик, щоб кадр змінювався через дві секунди, а всі сенси розжовувались устами героїв по кілька разів упродовж фільму.

Однак, якщо ви не проти витратити дві години свого життя на неквапливий, але нескінченно атмосферний фільм, то Запаморочення обов’язкове до перегляду.

Головний герой — відставний поліцейський, самотній літній чоловік, до того ж він страждає боязню висоти.

Одного разу колишній колега підкидає йому необтяжливу роботу. Потрібно постежити за його дружиною, сумною красунею, яка просто одержима ідеєю про суїцид.

Третя людина

Режисер — Керол Рід

1949 рік

США

Ну й якщо вже я вдарився в раритети, не можу пройти повз цей класичний голлівудський детектив про письменника, який приїжджає в повоєнний Відень для того, щоб зустрітися зі своїм старим другом.

Але того напередодні вбили, і тепер письменник вирішує знайти вбивцю.

Одну з ролей у фільмі виконує великий режисер Орсон Веллс.

Французький зв’язковий

Режисер — Вільям Фрідкін

1971 рік

США

Один з моїх найулюбленіших фільмів. заслужені п’ять «Оскарів» і акторський прорив талановитого Джина Гекмена.

Двоє поліцейських з Нью-Йорка намагаються розкрити мережу французького наркоторговця. І поступово погоня стає настільки запеклою, що герої готові вдатися до будь-яких заходів, аби розкрити, в який спосіб у місто потрапляють наркотики з Європи.

Дуже сильний фільм з несподіваним фіналом.

У нього, до речі, є продовження. І, м’яко кажучи, не набагато слабкіше.

Спогади про вбивство

Режисер — Джун-Хо Бон

2003 рік

Південна Корея

У когось з критиків я зустрів дивовижно влучну характеристику цього фільму. Вона звучить приблизно так: дивишся і дивуєшся кількості відсилань до інших фільмів жанру, але в якийсь момент раптом розумієш, що це не відсилання, а оригінал.

Простіше кажучи, цей корейський детектив про серію зґвалтувань і вбивств у 1980-х став класикою буквально в момент своєї появи. Його включив до списку своїх улюблених фільмів Квентін Тарантіно. І з того часу його послідовно цитують режисери всього світу, знімаючи свої детективи і трилери.

А ось прості глядачі про фільм часто просто не знають. Від слова взагалі.

Настійно рекомендую до перегляду. Це — справжній шедевр.

Додатковим стимулом до перегляду може стати той момент, що режисер Джун-Хо Бон торік прославився гучними Паразитами.

Зодіак

Режисер — Девід Фінчер

2007 рік

США

Один з найбільш недооцінених фільмів талановитого Девіда Фінчера. Історія про те, як велося слідство у справі маніяка, який тримав у страху Сан-Франциско в 1970-х і нахабно спілкувався з поліцією через репортерів.

Фільм — для справжніх цінителів жанру. Тут мінімум надуманості і театральності. Дуже автентична історія, що чіпляє.

Мальтійський сокіл

Режисер — Джон Г’юстон

1941 рік

США

І знову стрибнемо на пів століття назад. Естетика і шарм Мальтійського сокола залишаються неперевершеними і сьогодні. Кожен кадр вибудовано так, що мимоволі шукаєш у ньому потаємний сенс.

Харизматичні актори не грають, а буквально живуть у кадрі. А Гамфрі Боґарт створює образ, який пізніше цитували десятки акторів наступних поколінь.

Втікач

Режисер — Ендрю Девіс

1993 рік

США

У далеких 1990-х цей фільм був дико популярний. Ще на відеокасетах. Так, так, я досить старий, щоб пам’ятати точку прокату відеокасет в підземному переході на Майдані.

Це — безперечно одна з кращих ролей Гаррісона Форда. І вже точно — найкраща з його пізніх робіт.

Він грає відомого лікаря, якого несправедливо звинувачують у вбивстві дружини. Завдяки випадковості йому вдається втекти, але замість того щоб спробувати втекти в якусь глушину, він повертається додому, аби знайти справжнього вбивцю.

Його слідами йде слідчий служби судових приставів, який використовує приголомшливі методи відстеження втікачів.

І це, до речі, найкраща роль Томмі Лі Джонса за всю його кар'єру.

Фільм Втікач — просто справжня класика та ідеальний зразок жанру.

Напруга не спадає з першої і до останньої хвилини. Немає провислих фрагментів сюжету, непотрібних сцен і зайвого пафосу.

Хоч як би смішно це звучало, зараз так не знімають.

Якщо ви любите гарні детективи і чомусь досі не бачили Втікача… я вам навіть заздрю.

Зцілення

Режисер — Кійосі Куросава

Японія

1997 рік

Історія про японського детектива, який розслідує ланцюжок загадкових убивств. У кожної жертви на шиї вирізано літеру Х, водночас убивць спіймано і вони ніяк не пов’язані один з одним.

Всі вбивці — законослухняні громадяни, які вперше скоюють вбивство.

Поки детектив намагається розплутати цю дивну річ, глядачеві показують дивного юнака, який страждає від амнезії.

Йому намагаються допомогти випадкові добрі люди, але кожен, з ким він говорить, через якийсь час здійснює те саме ритуальне вбивство…

Приголомшливий фільм, який абсолютно неможливо забути. Він змушує замислитися про те, наскільки ілюзорним є наше сприйняття свободи волі.

Нам тільки здається, що ми вільні у своєму виборі тих чи інших дій, але насправді наша незалежність — лише ілюзія, ми мимоволі стаємо частиною якихось масштабніших і важливіших процесів, які відбуваються навколо.