Цього року серіали мали попит як ніколи раніше. Затяжний карантин дозволив переглянути не тільки всі новинки, а й усе те, до чого роками не доходили руки.
Влітку карантин послабили, вдома сидіти цілодобово вже зовсім не обов’язково.
Але дивитися менше я чомусь не став. Якось навіть став розуміти того богатиря з казки, який ніяк не міг встати з печі.
Якби у нього була не піч, а диван з великим телевізором навпроти, дідька лисого він встав би з нього взагалі. І не було б жодних подвигів.
Ось п’ять нових серіалів, які я подивився до кінця або продовжую дивитися (якщо вони ще не закінчилися). І вам рекомендую.
Слеборн
Німецький серіал Крістіана Альварта (він тут доклав руку і до сценарію, і до режисури і навіть до операторської роботи).
Передплатіть NV Преміум та читайте без обмежень
Нам необхідна ваша підтримка, щоб займатися якісною журналістикою
Альварт свого часу зняв відмінні фільми Антитіла, Пандорум і Справа № 39.
І йому вдається немислиме. Якраз у розпал пандемії коронавірусу він знімає серіал про… пандемію якогось голубиного грипу, який поширюється по всьому світу з Китаю, вбиваючи людей.
Дія розгортається на невеликому острівці Слеборн між Німеччиною і Данією. Туди випадково потрапляє вірус і тепер жителям острова, які потрапили в ізоляцію, потрібно розбиратися не тільки з купою власних проблем, а й зі смертельною загрозою.
Тільки заради бога не лякайтеся опису цього серіалу на деяких ресурсах в інтернеті. Бездумні копірайтери передирають один у одного дивний опис цього серіалу, переважно зосереджений на тому, що 15-річна головна героїня дізнається, що вагітна від свого дорослого коханця і не знає, як розповісти про це батькам.
Така лінія в Слеборні дійсно є.
І завдяки симпатичній молодій актрисі за нею навіть досить цікаво спостерігати.
Але в серіалі є і безліч інших ліній, які загалом вибудовуються в цікаву картину. Відірватися складно.
Шторм
Так, так, у сучасній Україні не прийнято вголос говорити, що дивишся кіно або серіали російського виробництва.
Але тут йдеться про новий проект Бориса Хлєбнікова, тому мені начхати на критику від квасних патріотів.
Хлєбніков зняв відмінний (можна навіть сказати культовий) фільм Аритмія і кілька інших цікавих робіт. На мій погляд, це один з найкращих сучасних режисерів. Він має дивний, майже чеховський, талант бачити «велике в малому». Розкривати образи простих людей із трагедіями шекспірівської глибини.
Шторм — просто приголомшливий серіал, від якого неможливо відірватися. Головний герой — слідчий з економічних злочинів — разом зі своїм колегою з відділу розслідування вбивств намагається посадити мера міста, який замішаний у корупційній схемі в будівництві. Завалилася будівля, загинули діти.
Здавалося б, ясна річ — хороші проти поганих.
Але ситуація раптово змінюється, коли головний герой дізнається, що його кохана жінка смертельно хвора. Для рятівної операції потрібні величезні гроші. І герой вдається до радикальних кроків для її порятунку. А його найкращий друг змушений почати полювання за ним…
Хлєбніков виявився крім іншого ще й непоганим постановником детективної історії. Сюжет хвацько закручений, а напруга швидко наростає. Останні кілька серій дивишся буквально на краєчку стільця.
Серіал знімався для відеосервісу, є матюки й насильство. Для просування використовували слоган «Цього не покажуть по ТБ».
І річ не тільки в матюках, але і в певному, досить критичному відображенні ситуації в сучасній провінційній Росії. У авторів серіалу погляд на те, що відбувається, м’яко кажучи, не провладний.
Перрі Мейсон
Я в юності перечитав усі книги Ерла Стенлі Гарднера про адвоката Перрі Мейсона, який виручав невинних у суді.
Навіть дивно, що серіал про Мейсона з’явився тільки зараз. Це — дуже благодатний матеріал для екранізації.
До того ж творці серіалу не побоялися адаптувати Мейсона під нову реальність. Попри те, що дія як і в книгах розгортається в 1930-х, жорстокості й оголення тут не менше, ніж у Грі престолів. Уже в першій серії будуть жорстоко вбите немовля, сцени орального сексу та багато іншого.
Деякі шанувальники оригінального Перрі Мейсона скаржаться не тільки на «чорнуху», а й на міскастинг. Мовляв, актор Меттью Різ не схожий на Мейсона з книг.
Я цю критику не підтримую. Мені Різ подобається ще з часів чудового фільму Заборонене кохання, де він грав поета Ділана Томаса (розкішне кіно з красунями Сієною Міллер і Кірою Найтлі) і серіалу Американці.
Прокляття: Початок
Netflix вже не зупинити. Вони знімають купу локального контенту по всьому світу, часом безглуздого, а часом — на межі геніальності (наприклад, Пітьма — просто шедевр).
Ось з’явився і японський серіал про витоки історії, яка свого часу прогриміла в класичному фільмі жахів Прокляття.
Переказувати й аналізувати нічого тут не хочеться. Страшна історія про проклятий будинок, що тут обговорювати? Це треба просто дивитися. Бажано запастися спіднім, подекуди дуже страшненько.
Прекрасний новий світ
Олдос Гакслі. Як багато в цьому імені.
Знаменита книга Який чудесний світ новий! була віхою в історії сучасної літератури. Без неї не було б і 1984 Джорджа Орвелла.
Екранізація з’явилася тільки зараз. Вона досить неоднозначна. У Гакслі все було якось жорсткіше, а тут занадто відчувається прагнення авторів серіалу дотримуватися політкоректності.
Але подивитися це варто все одно. Страшенно цікава візуалізація знаменитої книги, яку я кілька разів перечитував.