Стримуйте оптимізм. Як позитивний настрій заважає досягненню мети

20 серпня 2019, 22:03
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке

Погляд в обличчя реальності — перший крок до того, щоб змінити світ

Більшість людей вважає, що позитивний настрій це добре. Я, мабуть, погоджуся. У більшості випадків.

З оптимістичними і щасливими людьми зазвичай набагато приємніше спілкуватися, ніж з тими, хто позбавлений цих рис. Але часом оптимізм виявляється нашим ворогом на шляху до досягнення мети — бо заважає побачити те, що ми повинні зробити.

Відео дня

Нещодавно я пережив один з найважливіших моментів у своїй кар'єрі. Я дізнався, чому мій власний оптимізм не завжди є доброю рисою. І засвоїв чудовий урок, що стосується ставлення, виконання та досягнення.

Засідання правління — це весело, поки не з’ясовується, що нічого веселого немає

Я брав участь у засіданні правління однієї компанії. І здавалося, що все йде нормально, доти, доки не порушили найголовніше питання: кошти.

Фінансування — це кисень у світі стартапів. Коли ви маєте фінансування, ви можете зосередитися на інших цілях. Коли ви не маєте коштів, ви не можете зробити нічого. Все, що залишається — тимчасово затримати дихання. Задуха для стартапу — цілком реальна перспектива. І болюча. І лякає.

Компанія потребувала фінансування, інакше дуже скоро припинила б своє існування.

Коли перед нами стоять масштабні завдання, нам деколи варто стримувати свій оптимізм

Керівник компанії розповів правлінню про всі потенційні джерела коштів. Він докладно перерахував усі можливості фінансування і був налаштований оптимістично. Він був щиро натхнений перспективами.

Однак один з членів правління почав ставити гострі запитання. І з відповідей стало зрозуміло, що в найближчому майбутньому намічається серйозний брак фінансування.

Компанії були потрібні гроші — і негайно. Інакше вона почала б задихатися. Гострі запитання оголили правду: попри те, що були підстави для оптимізму, ситуація була однозначною. На поточний момент фінансування не було. Компанія їхала на порожньому баку.

Оптимізм її керівника не відповідав реальності. І з’ясувалося це лише завдяки тому, що хтось вирішив вникнути в ситуацію.

Ситуація стала напруженою. З’ясувалося, що компанія тримається з останніх сил. Потрібно було щось змінювати. Були потрібні термінові дії.

У цей момент сталося диво. А я засвоїв урок, який ніколи не забуду.

Тільки-но було чітко сформульовано потребу, учасники зборів почали висувати ідеї, як її задовольнити. Один з членів правління взяв слово: він міг звернутися до когось, кого він знав. Інший підхопився зі свого місця — в минулому у нього був схожий досвід, і він знав, що варто спробувати зробити зараз.

Хлинув потік ідей, про які раніше не було й мови. Це було справжнє диво. А потім питання вирішилося. Переходимо до наступного пункту. Засідання правління закінчилося, і багато хто пішов додому. Але не всі.

Урок

Дехто з нас затримався. І от тоді я й засвоїв урок про небезпеку оптимізму. «Ваш оптимізм нас вбиває», — член правління, котрий раніше розкрив проблему, взяв слово. Це було зауваження, яке міг зробити тільки досвідчений боєць. Коротко, ясно і по суті. Ваш оптимізм нас вбиває.

«Коли ви налаштовані оптимістично, всі інші розслаблені», — продовжив він. — «І ніхто не відчуває необхідності включатися і робити свій внесок. У команді є кілька неймовірно талановитих людей, але всі їхні таланти дрімають доти, доки в них не виникає потреби».

Бачачи, що присутні приголомшені його прямотою, але водночас уважно слухають, він продовжив.

«Ви помітили, що сталося, коли я засумнівався в представленій картині? Щойно оголилася сувора реальність, хтось запропонував вирішення проблеми. Потрібно будити вміння та здібності людей. Ви повинні залучити присутні таланти. Ніхто не буде висловлюватися і генерувати ідеї, якщо всі думають, що все і без того прекрасно».

«Як тільки хтось один запропонував ідею, ще двоє одразу включилися в обговорення. Труднощі активізують талановитих людей. Але ці люди ніколи не дізнаються про виклики, що стоять перед нами, якщо ви їм не розповісте про них».

Труднощі активізують талановитих людей.

Після цих слів мій мозок гарячково запрацював. Цей чолов’яга має рацію. Одним своїм зауваженням він розправився з фундаментальною проблемою. І лише небагатьом щасливчикам пощастило стати свідками цього. Можливо, він і сам вже не пам’ятає ту розмову.

Але я пам’ятаю. І досі перебуваю під її впливом. Я оптиміст. Я сподіваюсь на краще. Але коли перед нами стоять масштабні завдання, нам деколи варто стримувати свій оптимізм.

Якщо у вас є команда, ви повинні активізувати творчий потенціал кожного з її учасників. Один із способів, можливо, навіть єдиний, зробити це — розповісти про виклики, з якими ми стикаємося в певний момент.

Як тільки розумні люди розуміють, що справжній стан речей залишає бажати кращого — що компанія, людина або ідея близькі до загибелі — відбувається щось схоже на диво.

Виживання стає єдиною метою. І починається диво. Магічним чином виникають ідеї. Відчай породжує мотивацію, якою в іншому випадку не було б.

Тож справді, ваш оптимізм може погубити вас. Або вашу компанію. Або вашу сім'ю. Або ваше життя. Іноді вам просто необхідно почути правильну пораду в правильний час. Тому годі бути такими оптимістами. Це вбиває вас.

Переклад НВ

Новое Время володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Джона Машні. Републікацію повної версії тексту заборонено

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени

Більше блогів тут

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

poster
Підписатись на щоденну email-розсилку
матеріалів розділу Life
Залишайтесь в курсі подій з життя зірок, нових рецептів, краси та моди
Щосереди
Показати ще новини
Радіо НВ
X