Не повторюйте цих помилок. Як побудувати сильну команду

9 серпня 2019, 09:05

Навіть якщо ви думаєте, що ніколи не розлучитеся зі своїми партнерами, розпишіть у договорі співзасновників, як ви будете розходитися

Народна мудрість гласить: «If you want to go fast, go alone. If you want to go far, go together». Це можна перекласти так: «Якщо ви хочете йти швидко, йдіть самі. Якщо ви хочете зайти далеко, йдіть із кимось разом». Питання побудови команди засновників є одним із наріжних у бізнесі. Багато хто тут припускаються величезної кількості помилок, і я — не виняток. За 15 років я щонайменше двічі сварився з кофаундерами — не тому, що я такий конфліктний, а тому, що не знав багатьох речей, на які варто було звернути увагу. Поділюся своїм досвідом.

Відео дня

Навіщо нам потрібні співзасновники? Це ключове питання. Відповідь проста: немає Білла Гейтса без Пола Аллена, немає Стіва Джобса без Стіва Возняка, немає Танго без Кеша, немає Карла без Маркса, Фрідріха без Енгельса — загалом, ви розумієте: разом йти до наміченої мети завжди веселіше.

Якщо ви відчуваєте потребу в тому, щоб вас хтось доповнив, підтримав, додав свій цінний досвід, тоді, звичайно ж, вам потрібен співзасновник. Але хочу відразу попередити: це непростий шлях. Пошук того, з ким ви будете будувати щось разом, можна порівняти з вибором супутника життя: неправильно оберете — і будете ходити в ЗАГС багато-багато разів.

Отже, питання 1: чи потрібен вам співзасновник? Чи потрібна вам особистість, або навіть кілька, яка буде доповнювати вас у вашому бізнесі? Спираймося на цифри. Я спеціально вивчив статистику, опубліковану на відомому американському сайті Crunchbase — тим, хто про нього знає, дуже рекомендую його відвідати. Там зібрана інформація про різні IT-компанії, стартапи з усього світу. І за їхніми даними, 45% компаній, які зуміли вижити і залучити близько $10 млн на свій розвиток, мали одного засновника.

Співзасновник доповнить ваш досвід

Йдемо далі. Двоє людей стояло біля витоків приблизно в 31% випадків. У 15% компаній було три співзасновника. І більше п’яти засновників мало всього 2% компаній.

Тобто, як бачите, середня кількість засновників, якщо не брати до уваги монокомпанії, два або три.

Які можуть бути аргументи на користь того, щоб розвивати компанію спільно з кимось?

1. Співзасновник доповнить ваш досвід. Ви відмінний програміст — але, найімовірніше, поганий маркетолог. Ви відмінний продавець — але, найімовірніше, поганий розробник продукту. Тобто кофаундер нам потрібен, щоб доповнювати наш досвід.

2. Співзасновник допомагатиме у скрутні хвилини. Безумовно, коли ми вигадуємо щось нове, ми кажемо, що нам нічого не страшно, у нас все вийде і так далі. Але бувають скрутні моменти, коли хочеться просто сісти і заплакати. Ось у ці хвилини теж потрібен кофаундер.

Наступний важливий аспект: хто нам потрібен у нашій компанії? З ким нам по дорозі, а з ким не по дорозі? Тут є дуже простий універсальний підхід, яким хочу поділитися. Він досить широко розпіарений в американській літературі. У вашій команді має бути три H: Hipster, Hacker і Hustler. Хто такий хіпстер? Це людина, яка відчуває тренди, відмінний маркетолог, візіонер. Це свого роду Стів Джобс, людина, яка заряджала, яка придумувала, яка відчувала майбутній напрям. Хіпстер — це людина, яка чудово розуміє, чого хоче ринок і чого він буде хотіти в майбутньому.

Хто такий хакер? Це класичний продуктовик. Це інтроверт, який змушує шестерні крутитися. У моїй команді, коли ми розробляли IT-продукти, завжди була така людина. Він може називатися CTO, може називатися директор з виробництва, але він завжди обов’язково є.

І третя необхідна роль — це хастлер. Це продавець, до того ж такий, який може лід продати ескімосам. Це людина, у якої відмінні зв’язки, яка з усіма ладнає, яка налагоджує контакти. Він не візіонер і не хакер, він — продавець повітря і, в майбутньому, продавець вашого продукту.

Ідеально, якщо ролі розподілені саме так. Як відбувалося в моєму випадку? Свою першу компанію MBA Strategy я засновував у 2003 році самостійно, мені було вкрай важко, мені ні з ким було порадитися і фактично першу компанію я повністю виростив один. Але біля підвалин наступної, яка називалася Fastforward, разом зі мною стояла людина, у якої було певне бачення продукту. І я фактично виконав функцію продавця, тоді як моя колега була ідейним натхненником проекту.

Згодом, коли ми робили один з великих проектів для моєї компанії ZNOUA, у нас вже був СТО, була людина, яка розробляла програму курсу, я займався маркетингом, тобто у нас вже була класична тріада, яка дозволяла нам концентруватися кожному на своєму. І це дуже допомогло. Так що мій досвід підтверджує: дві-три людини, які виконують дві-три ролі, це зручно і добре.

Ще одне важливе питання, яке обов’язково варто обговорити: власник проти найманого менеджера. А чи дійсно потрібен співзасновник, навіть якщо ви бачите, що вам необхідна ця роль? Тут відповідь дуже проста. Якщо ви можете дозволити собі найняти людину — директора з виробництва, віце-президента з маркетингу і так далі, — звичайно ж наймайте. Але як правило, коли ми тільки створюємо компанію, у нас немає можливості платити величезні гроші, у нас немає можливості брати найкращих з ринку, і в цьому випадку і в Америці, і в Європі, і в Азії йдуть шляхом кофаундерів: надають людям можливість витратити свої знання і час в обмін на майбутню частку в компанії. Тому відповідь на питання «фаундер чи найманий менеджер», залежить від того, скільки у вас коштів. Немає грошей — діліться часткою, є гроші — наймайте.

Хочу поділитися своїм особистим досвідом. В одній з останніх компаній, яку я заснував п’ять років тому — це велика освітня компанія, котра готує до ЗНО, — у нас було кілька фаундерів. Передбачалося, що я стану займатися маркетингом, продажами, загальним управлінням, інша людина візьме на себе технічну частину, а третя буде свого роду лідером громадської думки, що залучає фінансування, великих інвесторів і так далі. Класичною помилкою, якої я припустився в цьому випадку, було те, що з самого початку ми не проговорили детальніше, чому і навіщо всі роблять саме це. Була розмова про все і ні про що, а згодом вийшло так, як вийшло: один з партнерів не зміг робити повноцінний внесок, я почав висувати претензії, з’ясовувати, чому немає результату, і у нас утворилася тріщина у стосунках, яка в підсумку призвела до розбіжності.

Тому, якщо ви берете кофаундера, будьте на 100% впевнені, що вам цей кофаундер дійсно потрібен, і обов’язково пропишіть — у гуглдок або в договорі із залученням юриста — який результат очікується на виході від кожного з вас. Заощадите величезну кількість нервів.

Де шукати кофаундера, запитаєте ви? Запитуйте у друзів, розповідайте всім, що ви робите щось нове, пишіть у фейсбуці або інших соцмережах, що у вас є ідея і вам цікаво поспілкуватися з кимось, реалізувати її разом — тобто всі навколо мають знати, що ви перебуваєте в пошуку.

Крім того, якщо у вас IT-компанія, IT-стартап, рекомендую відвідувати різні мітапи, хакатони і заходи, на яких присутні люди, які думають так само, як і ви. Ходіть на всі ці зустрічі, розповідайте на них про свій стартап, свою компанію, і ви знайдете потрібних вам співзасновників. Крім того, за кордоном є величезна кількість різних інтернет-ресурсів, інкубаторів, зі своїми електронними дошками оголошень, на яких люди пишуть, що шукають кофаундерів: я таке багато разів бачив на 500 startups — це відомий американський інкубатор, на Y Combinator — це один з найвідоміших інкубаторів у світі, заходьте туди, це абсолютно нормально, не бійтеся цього.

І останнє запитання: як ділити гроші? Ви знаєте, що рано чи пізно настане момент, коли потрібно буде або віддавати гроші, або, навпаки, їх отримувати. Це непросте питання. Розповім дві історії.

Перша сталася зі мною в 2007 році, коли я заснував компанію Fastforward, що займається менеджмент-турами. Коли ми організовували перший тур у Кремнієву долину, я почав працювати з однією людиною, у якої на той момент були хороші зв’язки. Ми домовилися, що я беру на себе операційну діяльність, а він організовує знайомства і зустрічі з потрібними компаніями. Ви запитаєте, до чого тут гроші? До того, що я почав вкладати свої кошти в операційну діяльність, у рекламу і так далі, хоча ми домовилися, що будемо ділити 50 на 50, як витрати, так і прибуток. У підсумку я вклав $10 тис., а він тільки обіцяв внести свої $5 тис., однак нічого не вкладав доти, доки не почали надходити платежі від клієнтів і потреба у його грошах зникла. Це класична ситуація, і такі речі ви повинні заздалегідь прописувати дуже чітко. Тому що могла вийти зовсім інша ситуація: я міг би вкластися, нічого б не вийшло, я б зафіксував збитки, а ця людина ніяких вкладень так би і не зробила.

І друга ситуація, з якою я зіткнувся. В одній з моїх компаній, як я вам уже розповідав, сталася криза стосунків з одним із співзасновників і виникла проблема з поділом грошей — тому що ми з самого початку розділили частки. Ніколи не припускайтеся такої помилки. Є дуже простий спосіб, який застосовують в Америці і в усьому цивілізованому світі, який називається вестінг — вестінг частки. Що це означає? Що ви, як кофаундери повинні домовитися, що якщо через рік досягнете певних цілей, кожен отримає 10%, через два роки, якщо цей фаундер зробить ось це, а цей — ось це, отримаємо ще по 10% — іншими словами, частка повинна веститись, додаватися, в тому випадку, якщо фаундер виконує поставлені завдання. На жаль, в умовах українського законодавства поняття вестінг дуже важко застосувати, але пропишіть хоча б у вигляді документа, що частка не передається відразу. Інакше потрапите в ту ж ситуацію, що і я: один гарує, інший руками махає, а потім, коли ви починаєте розривати відносини, частка залишилася, у кожного по 25%, і ви будете змушені викуповувати цю частку.

Крім того, коли питання стосуються грошей, ретельно прописуйте навіть найменші деталі. Якщо сказано, що один має право викупу частки, уточнюйте: має право чи зобов’язаний викупити? Всі нюанси вам вилізуть боком, якщо ви їх не пропишете добре. Мій досвід, на жаль, не завжди був успішним, мені доводилося долати конфліктні ситуації — тому що я чогось не продумав, чогось не знав, а не тому, що комусь хотів насолити. Не припускайтеся цих помилок, вчіться на чужому досвіді. Навіть якщо ви думаєте, що ніколи не розлучитеся зі своїми кофаундерами, розпишіть у вашому договорі співзасновників, як ви будете розходитися, як будете ділити збитки і доходи — вам це дуже допоможе. Шлюбний контракт придумали не просто так, а тому, що бувають випадки, коли люди, на жаль, розлучаються.

Ви запитаєте, що ж робити після того, як ви пройшли всі ці кроки? Хлопці, далі просто: гарувати, гарувати і ще раз гарувати.

Текст публікується з дозволу автора

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ

Більше блогів тут

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X