Вишиваний. Король України. Опера як інтелектуальна провокація

22 червня 2021, 10:00

Прем'єра унікального оперного проєкту Вишиваний. Король України відбудеться у Харківському національному академічному театрі опери та балету ім. Миколи Лисенка 1−2 жовтня 2021 (через пандемію дата уточнюється).

Чотири роки тому керівництво Харківського театру звернулося до консула Австрії у Харкові Всеволода Кожемяка з пропозицією підтримати створення сучасної української опери. Консул запропонував постать Василя Вишиваного — одного з найяскравіших «зв’язкових» у спільній австрійсько-українській історії, ерцгерцога з династії Габсбурґів, який став українським політичним діячем, дипломатом і військовим, все життя присвятивши ідеї незалежності України.

Відео дня

Опера Вишиваний. Король України, режисером якої став генеральний директор і художній керівник Івано-Франківського національного академічного драматичного театру Ростислав Держипільський, замислювалася як втілення культурно-дипломатичної місії. Створення сучасної національної опери на кшталт такої провокує інтелектуальні дискусії.

Дмитро Кулеба, міністр закордонних справ України

Дмитро Кулеба (Фото: надане пресслужбою проєкту)
Дмитро Кулеба / Фото: надане пресслужбою проєкту

Історія Вільгельма фон Габсбурґа — це історія європейського романтика, який боровся за свободу України. Це історія поета, який вивчив українську мову, писав нею вірші й спілкувався із військовими побратимами. Це історія ерцгерцога, який змінив дворянське вбрання на ближчу волелюбному серцеві вишиванку.

Його постать не лише об'єднує історію України та Австрії. Вона засвідчує, що Україна ще в минулому сторіччі ціннісно та цивілізаційно належала до Європи. Задовго до того, як це стало політичним мейнстрімом.


Вольф Дітріх Гайм, австрійський дипломат, посол

Вольф Дітріх Гайм (Фото: надане пресслужбою проєкту)
Вольф Дітріх Гайм / Фото: надане пресслужбою проєкту

Звичайно, я знав про ерцгерцоґа Вільгельма, але тільки у більш вишуканому і обмеженому історичному контексті. Мої перші глибокі враження про Василя Вишиваного склалися під час знайомства з книгою відомого американського історика, професора Єльського університету Червоний князь. Таємні життя габсбурзького ерцгерцога, що була опублікована в 2008 році.

І пам’ятаю, як я розмірковував про цей твір як гарний матеріал саме для опери. Бо яскрава особистість ерцгерцога має величезний художній і літературний потенціал, його життя надихає на створення лібрето та музики навколо тексту.


Сергій Жадан, поет, прозаїк, перекладач, громадський активіст, музикант, автор лібрето опери

Сергій Жадан (Фото: надане пресслужбою проєкту)
Сергій Жадан / Фото: надане пресслужбою проєкту

Головний герой опери — ерцгерцог Вільгельм фон Габсбурґ - увічнився саме під псевдонімом Василь Вишиваний. Під час Першої світової він був командиром Січових стрільців й одним із претендентів на пост очільника України, який сто років тому говорив про європейський курс для України.

Опера про Вишиваного — не про минуле, а про певний шанс, який на початку ХХ століття мала Україна. Ми сьогодні теж на перехрестях. Мені надзвичайно цікаво спостерігати, як нині мої сучасники приходять до українства.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів НВ
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю


Євген Головаха, соціолог, заступник директора Інституту соціології НАН України

Євген Головаха (Фото: надане пресслужбою проєкту)
Євген Головаха / Фото: надане пресслужбою проєкту

Українці - зовсім юні, ми потроху зростаємо зі всіма своїми новими проблемами, так би мовити, дорослішаємо. Якщо порівнювати з віком людини, то до 2014-го українці були дітьми молодшого шкільного віку, коли всі їх повчали, як жити: Росія вчила, Захід вчив. Зараз ми підлітки, які вже мають свою точку зору. Вона іноді буває дуже дивною й контроверсійною, але все ж таки це своя думка, своє бачення. Підлітки намагаються стати автономними індивідами. Українці нарешті визначились із напрямком руху: крокуємо на Захід! До 2013 року українці були дуже «багатовекторними», хотіли всюди: на Захід, на Схід. А підлітки вже здатні мислити логічно.

Щоб змінити стан речей, потрібні десятиліття. Цінності трансформуються дуже повільно. Гадаю, якби не було війни, Україні вистачило б на це 30 років. Та нині важко сказати, скільки часу може знадобитися. Три десятиліття — мінімальний термін, щоб сталися якісь ціннісні зрушення.


Вольф Дітрих Гайм, австрійський дипломат, посол

Україна як незалежна і суверенна держава досить молода, як і Республіка Австрія, як і багато інших європейських країн. У Австрії та України багатогранна історія, яка налічує багато століть. Хочу скористатися метафорою історика, відомого дослідника з українсько-російських відносин, професора Віденського університету Андреаса Каппелера, що Україну «затінено» Росією, яка на різних етапах історії була гнітючою і відверто ворожою.

І для України зараз вкрай важливо закріпити своє постійне місце на ментальній мапі Європи. Для будь-якої нації чи держави «процес будівництва» є важливим етапом розвитку. У випадку з Україною послідовність дій була незвичайною, тому що боротьба за незалежність і підтримку ліберальних, демократичних цінностей почалася набагато пізніше зародження нації, і найбільш яскраво виявлялася хвилями у 2004 і 2013 роках. Остання, до речі, триває й досі.


Тімоті Снайдер, відомий історик, професор Єльського університету в інтерв'ю Українській Службі Бі-Бі-Сі

Тімоті Снайдер (Фото: надане пресслужбою проєкту)
Тімоті Снайдер / Фото: надане пресслужбою проєкту

Про гіпотетичну ситуацію, якби Україна існувала як незалежна держава зі своїм українським монархом, вирували дискусії у першій половині ХХ сторіччя. І було багато українців, які казали, що так: Україні потрібна власна монарша династія. Казали про потребу когось на кшталт варягів — з посиланням на Київську Русь. І ті люди підтримували ідею проголошення Вільгельма фон Габсбурґа королем України саме з цієї причини: щоб він міг заснувати українську монаршу династію. І я не думаю, що це була божевільна думка.

Поглянувши на успішні європейські держави з розвиненими соціальними інституціями, бачимо, що багато з успішних європейських держав насправді є монархіями. Є країни, де монархія вціліла. Тому я би хотів сказати, що монархія — це не обов’язково щось пов’язане з ностальгією за середньовіччям. Монархії могли модернізуватися, і багато з них так і зробили. Вільгельм міг стати за певних обставин модерним монархом, який правив би демократичною державою із соціальними інституціями…


Євген Головаха, соціолог, заступник директора Інституту соціології НАН України

У нас все ж таки є достатній досвід військової демократії, тому ми спираємося та чинимо опір. Саме досвід військової демократії не дає нам прийняти систему, де є один цар-імператор, а решта — вірнопіддані. Ми ніколи не любили й не любимо нашу владу, як завжди не любили гетьманів, лише кільком вдалося протриматися доволі довго. Але у нас лишається болючий патерналізм — основне гальмо України. Це одвічна надія на те, що хтось вирішить твої проблеми за тебе. Патерналізм є результатом того, що ми жили як периферія спочатку Російської, Австро-Угорської, а потім і Радянської імперії.

Така спотворена свідомість формувалася століттями. Її досить важко змінювати. Проте життя змінює, звичайно. Взагалі це психологічний феномен. Нам треба формувати зовсім нову психологію. А це дуже важко, бо ми ніколи не жили в умовах, де формується по-справжньому незалежна свідомість.

Вольф Дітріх Гайм, австрійський дипломат, посол

Незалежна свідомість формується належним культурно-освітнім середовищем. Багато нюансів з недавньої історії і сучасних актуальних для України тем відображено і зведено воєдино в цьому оперному проєкті, присвяченому Василю Вишиваному. З нетерпінням чекаю прем'єри і ще багатьох постановок цієї фантастичної опери!

Мирослава Макаревич спеціально для НВ

Редактор: Марія Кабацій
Показати ще новини
Радіо НВ
X