Логіка голлівудських (та й не тільки) продюсерів зазвичай полягає в тому, що якщо щось працює, то потрібно намагатися плодити такого побільше.
Можливо, це виправдано з погляду бізнесу. Але для глядачів такий підхід не дуже хороший, адже він обертається створенням потоку однотипних фільмів і серіалів, від яких швидко втомлюєшся.
Тому ситуація, коли виходить одразу кілька цікавих і абсолютно не схожих один на одного серіалів, які цікаво дивитися, здається просто дивом.
Передплатіть NV Преміум та читайте без обмежень
Нам необхідна ваша підтримка, щоб займатися якісною журналістикою
Три нові серіали, які не варто пропускати
Почав дивитися три нові серіали, враженнями про які поспішаю поділитися.
Захоплений рейс
Новий британський серіал, випущений стримінгом Apple TV+. У головній ролі Ідріс Ельба, якого часто називали претендентом на роль наступного Джеймса Бонда, але статися цьому, мабуть, не судилося.
Він грає англійського корпоративного переговірника, котрий сідає на рейс із Дубая до Лондона, який незабаром після зльоту захоплюють терористи. Їхні цілі спочатку не зрозумілі, і головний герой поступово починає складну багаторівневу психологічну гру проти терористів за участю деяких пасажирів і членів екіпажу.
Досить динамічний і напружений серіал, його дивишся на одному диханні. Деколи саме чогось такого і хочеться ввечері після складного трудового дня, правда?
З якоїсь незрозумілої причини більшість сучасних серіалів з подібними сюжетами знімаються на рівні категорії Б, і дивитися їх не хочеться.
Але Захоплений рейс знято на преміальному рівні. Сценарій, картинка, актори — все дуже гідно.
Карфаген
Ізраїльський серіал за форматом і подачею не схожий на більшість популярних американських серіалів.
Дія розгортається в 1942 році. Євреї в Палестині піднімають повстання проти британців, які протидіють міграції біженців від Голокосту. У підсумку полонених єврейських революціонерів британці тримають у тих самих таборах для військовополонених, що й нацистських солдатів та італійських фашистів.
Унаслідок несподіваного збігу обставин до одного з таких таборів в Африці потрапляє єврейський артист комедійного жанру. Його вважають зрадником і засуджують до смерті інші євреї, він марно намагається дістати підтримку британських офіцерів, які керують табором. І зрештою він змушений планувати втечу разом із полоненим нацистським шпигуном.
Карфаген — чудовий серіал, який, крім шпигунської історії, пропонує ще й своєрідний екскурс у похмурий період історії Другої світової, коли англійці фактично однаково погано ставилися як до євреїв, так і до нацистів.
Якщо ви віддаєте перевагу стилю Marvel, соковитій картинці та великій кількості жартів, то Карфаген — не для вас. Ізраїльтяни знімають в іншій манері, більше стриманій, поміркованій. І вдається їм добре. Досить згадати, наприклад, нещодавній Тегеран.
Ідол
Нове дітище Сема Левінсона, творця культового молодіжного серіалу Ейфорія, обіцяло стати однією з подій року. У всякому разі, ще навесні західна преса щосили обговорювала скандали на знімальному майданчику Ідола, смакувала подробиці оголених сцен за участю Лілі-Роуз Депп (так, це дочка самого Джонні Деппа) і таврувала серіал за навмисний сексизм і екплуатацію жінки-жертви на екрані.
Сам Левінсон (до речі, це син знаменитого режисер Баррі Левінсона, який колись зняв такі фільми, як Людина дощу і Хвіст крутить собакою), стверджував, що Ідол зовсім не про це.
За його словами, ідея серіалу прийшла до нього, коли він познайомився з Абелем Тесфайе (також відомим як The Weeknd), і вони обговорювали його популярність, настільки безмежну, що він, здавалося, міг запросто створити справжній культ.
Зрештою The Weeknd і Левінсон вирішили зробити серіал про молоду співачку, яка після смерті матері впадає у творчу й емоційну кризу. А після знайомства із загадковим власником нічного клубу в Лос-Анджелес вона поступово потрапляє під його вплив, не розуміючи його справжніх мотивів.
Для багатьох Ідол став розчаруванням, судячи з відгуків і рейтингів.
Левінсону дорікають тим, що до рівня Ейфорії він цього разу не дотягує, а The Weeknd — повною відсутністю акторського таланту. Що стосується доньки Деппа, то їй ставлять у провину той факт, що вона фактично в кожній сцені носить менше одягу, ніж купальниці на нудистських пляжах.
Хай там як, а серіал не такий уже й поганий. Навіть за всієї своєї навмисної маніпулятивності і випнутих ребер підтексту, як сказав би Довлатов. Навіть якщо ви байдужі до тієї музики, яку виконують у серіалі в тій самій мірі, що і я.
Це своєрідне висловлювання про природу творчості, про вразливість творчих особистостей і цікавий екскурс у стосунки між жертвою та аб’юзером.
Кумир — не шедевр, але давши серіалу шанс, ви цілком можете отримати цікаві враження. І вже точно можна констатувати, що це єдиний у своєму роді серіал, який не схожий ні на що, що виходило останніми роками.