Лагідні кошмари. П’ять найкращих фільмів М. Найта Ш’ямалана і три його фільми, які дивитися не потрібно
Блоги25 лютого 2023, 20:21
У лютому вийшов Стукіт у двері — чудовий трилер, масштабним касовим зборам якого в США завадив невдалий трейлер. Хтось прорахувався, і в спробі зробити трейлер максимально ефектним, його автори допустили спойлер, який псував задоволення від перегляду.
Отже, якщо зберетеся дивитися Стукіт у двері, спробуйте заздалегідь уникати трейлерів. А так фільм гарний. Нагадує Ш’ямалана найкращих часів.
Часи, до речі, в індійсько-американського режисера були різні. Іноді його називали ледь не генієм сучасного кіно, а іноді його провали оголошувалися максимальним «дном» Голлівуду за той чи інший рік.
Загальні касові збори фільмів Ш’ямалана за всі роки перевищують $3,4 млрд, що робить його одним із найкасовіших режисерів усіх часів.
Що разюче, оскільки більшість його фільмів не мали величезних бюджетів, не були побудовані на спецефектах і не були присвячені самовизначенню синіх людей з далеких планет (ось тобі, Джеймсе Кемерон).
Ш’ямалан, до речі, один із небагатьох режисерів, хто зміг реанімувати свою кар'єру після кількох касових провалів поспіль. Зазвичай після такого навіть маститі режисери або йдуть на пенсію, або «їдуть» на телебачення.
Загалом, вивчатиме творчість Ш’ямалана та його злети, що чергуються з падіннями, буде ще не одне покоління кінознавців.
Я ж хочу порекомендувати Стукіт у двері для перегляду всім любителям добротних трилерів. А заразом збудувати невеликий гід творчістю Ш’ямалана для тих, хто подивився Стукіт у двері, і хоче ближче познайомитися з цим своєрідним режисером.
Декілька його фільмів варто подивитися обов’язково, а ось деяких краще уникнути за всяку ціну.
Передплатіть NV Преміум та читайте без обмежень
Нам необхідна ваша підтримка, щоб займатися якісною журналістикою
П’ять фільмів М. Найт Ш’ямалана, які потрібно подивитися обов’язково
Ніщо й ніколи не зрівняється з класичним Шостим чуттям, але у Ш’ямалана було і кілька інших фільмів, де він справді здивував.
Шосте чуття
1999
Легендарний трилер, який довів до досконалості класичний фінальний прийом «твіста» — коли насамкінець фільму нам показують щось, що перевертає наше уявлення про все побачене раніше.
Брюс Вілліс грає роль психіатра, який вижив після нападу пацієнта, що з'їхав з глузду, і тепер на тлі власної депресії намагається налагодити стосунки з дружиною, а заразом повернутися до роботи. Він бере цікавого пацієнта — хлопчика, який стверджує, що бачить мертвих людей…
Шосте чуття — це не просто напружений трилер, а ще й досить цікаве висловлювання про деякі сторони людської природи. Фільм подекуди справді страшенно лякає, а фінальний поворот сюжету передбачити дуже важко. Головне, щоб вам ніхто не підкинув спойлер, що в епоху інтернету та «мемасиків», звісно, майже нереально.
Таких фільмів було багато і до Ш’ямалана, але після Шостого чуття їх стало просто хоч греблю гати. Навіть великі майстри на кшталт Мартіна Скорсезе не гидували спробувати сили у цьому жанрі (Острів проклятих з Ді Капріо).
Невразливий
2000
Наступний фільм Ш’ямалана, в якому знову зіграв Брюс Вілліс, котрий цього разу об'єднав сили з Семюелом Л. Джексоном (за кілька років до цього обидва вже повеселилися разом у Міцному горішку 3).
Вілліс грає охоронця, який раптово розуміє, що він ніколи в житті не прохворів жодного дня і ніколи не отримував жодних травм. А Джексон грає людину, яка навпаки отримує ледве не перелом від простого чхання.
Хто з них стане супергероєм, а хто суперлиходієм? Спробуйте здогадатися, а заразом вирішити, до чого вся ця оповідь приведе.
Відмінний трилер для справжніх поціновувачів. Хоча багато хто відкрито посміювався над абсурдністю сюжету.
Знаки
2002
Третій поспіль фільм Ш’ямалана, який зібрав чималу касу. У головних ролях — Мел Гібсон і Хоакін Фенікс (обидва були на той момент цілком собі зірками).
Гібсон грає священика, який втратив віру, але знову знайшов її після того, як почалося нашестя інопланетян на Землю.
Як і у випадку з Невразливим, певна частина критиків та глядачів називали сюжет " злегка ідіотським". Фінал Знаків став об'єктом для численних жартів. Проте фільм подекуди дуже лякає, та й загальний меседж у нього цікавий.
Спліт
2016
Реанімація Ш’ямалана. Блискучий трилер про психопата з множинним розладом особистості. Він викрадає молоденьких дівчат і дозволяє всіляко взаємодіяти з ними різним особистостям, що існують усередині нього. Усього їх 23 і багато хто знає про існування один одного. Але незабаром дівчата дізнаються, що всередині цієї людини живе і загадкова 24 особистість, якась істота, що є вищою формою еволюції людини…
Фільм має цікавий сценарій, несподівану кінцівку та інтригуючий взаємозв'язок зі світом хітового раннього фільму Ш’ямалана Невразливий.
Проте варто особливо підкреслити, що успіх фільму багато в чому заснований на неймовірній акторській могутності Джеймса Макевая. Він не просто дивовижним чином перетворюється на різних людей на екрані, він просто проживає різні життя в лічені хвилини. А деякі сцени його переходу від однієї особистості до іншої в реальному часі, я впевнений, вже викладають в акторських школах по всьому світу.
Також не можна не згадати про головну жіночу роль — Аня Тейлор-Джой є окрасою будь-якого фільму, в якому з’являється.
Стукіт у двері
2023
Маестро остаточно повернувся у форму. Новий фільм Ш’ямалана Стукіт у двері — історія про гей-пару з донькою, які винаймають будинок у лісі на вихідні. Раптом до них у двері стукають четверо незнайомців. Вони ставлять сім'ю перед вибором — хтось один повинен померти, щоб запобігти апокаліпсису, що насувається.
Ш’ямалану знову вдалося створити напружений сюжет, що зачіпає важливі аспекти людської психології.
Колишній рестлер і культурист Дейв Батіста поступово перетворився на досить цікавого актора. У тому сенсі, що він цікавий не лише своєю фактурою, а й своїми акторськими здібностями.
Три фільми М. Найта Ш’ямалана, яких потрібно уникати за всяку ціну
У випадку з кількома фільмами Ш’ямалана взагалі незрозуміло, навіщо він взявся за них і на кого вони розраховані. Що ж, генії мають свої дивацтва.
Явище
2008
Цей фільм дуже схожий на Знаки, про які йшлося вище. Теж таємниче масове явище (люди масово вчиняють самогубства). Теж парочка людей, які намагаються якось врятуватися, коли шансів начебто немає.
Однак, часто повторене часом перестає працювати. Якщо в Невразливому, Знаках, Таємничому лісі (ще один досить вдалий ранній фільм Ш’ямалана) інтриги та метафоричності вистачало, щоб фільм не розвалювався під вагою сюжетної дурості, то тут усе інакше.
Явище — сміховинно поверховий фільм, який зовсім не інтригує.
Та й Марк Волберг, який тут у головній ролі, звісно, ані разу не Брюс Вілліс. Хоча, це вже радше смаківщина.
Останній володар стихій
2010
Дуже дивний фільм для Ш’ямалана. Епічний фентезі-бойовик, знятий на основі мультсеріалу Аватар: Останній захисник, розповідав про чотири народи, кожен з яких міг контролювати одну із стихій. Рівновагу між ними підтримував Аватар, якому підкорялися всі чотири стихії. Якось люди влаштували криваву війну, і Аватар зник. Війна тривала сотні років, перш ніж було знайдено новий Аватар, який може повернути людям світ.
Навколо фільму спалахнув величезний скандал, пов’язаний із рішенням Ш’ямалана взяти білих акторів на ролі азійських персонажів.
Однак сам по собі фільм теж не вражає. Він занадто «плюшевий» для того, щоб стати цікавим бойовим фентезі. І водночас занадто нудний, аби сподобатися любителям легкої фантастики.
Ш’ямалан завжди був сильний у камерних історіях з великими планами та в'їдливим копирсанням у психології нечисленних персонажів. Епічні полотна — явно не його коник.
Після нашої ери
2013
Цей фільм став об'єктом численних глузувань та нападок з боку критиків, блогерів
Ідіотизм сюжету в Після нашої ери просто зашкалює. Судіть самі — на людство нападає інопланетна раса сліпих і глухих істот, які переслідують людей, відчуваючи їхній страх завдяки феромонам. Вижити люди можуть лише завдяки нечисленним відважним воїнам, які не мають страху на полі бою. Саме ці воїни спроможні кришити інопланетних монстрів.
Вілл Сміт грає саме такого супермена, який із загоном бійців перевозить спійманого монстра на іншу планету, взявши з собою за компанію і сина-кадета військової академії.
Корабель зазнає катастрофи на планеті Земля, яку люди кинули тисячу років тому. Батько тяжко поранений і змушений відправити сина у небезпечну подорож за сотню кілометрів до уламків корабля, де зберігся аварійний маяк.
Те, що страх є нормальним для людини, а ознакою мужності є якраз здатність долати його, авторам фільму було явно невідомо. Варіант надіти скафандри на поле бою, щоб приховати свої феромони від інопланетян, теж, мабуть, видався надто радикальним. Та й загалом, сюжет рясніє ідіотськими поворотами, часом замість співпереживання героям, більше думаєш про одвічне питання, чому в боці коле, якщо довго сміятися.
Вілл Сміт упродовж всього фільму ходить з одним виразом обличчя (можливо, саме так і потрібно зображати нескінченну мужність, звичайно), а його син Джейден у космічному скафандрі має набагато жалюгідніший вигляд, ніж у жіночих шмотках, які він часто одягає по життю, щоб боротися за права дітей на самовизначення. Репер із нього явно кращий, ніж актор.
Навіщо Ш’ямалан вписався в це дивне кіно не дуже зрозуміло. Це був проект Вілла Сміта, він навіть є автором сюжету.
Безглузде кіно, яке не варте витраченого часу.
Краще вкотре переглянути Шосте чуття. Навіть знаючи кінцівку, ви все одно отримаєте більше задоволення.