Джентльмени. П’ять причин кинути все і подивитися новий серіал Гая Річі

За вдалими Джентльменами 2019-го року пішов чудовий Гнів людський, потім Річі постібався над шпигунським жанром за допомогою Фортуни, і раптово зняв пристойне військове кіно — Перекладач.

2024-й рік тільки встиг початися, а ми вже в передчутті - у квітні на нас чекає ще один комедійний шпигунський бойовик Річі - Міністерство неджентльменських справ.

Але щоб не нудьгувати ще цілий місяць Річі порадував нас уже в березні. На Netflix вийшов цілий серіал Джентльмени. Його дія розгортається в тому ж всесвіті, в якому п’ять років тому Метью Макконахі був підпільним королем марихуани в Лондоні, а Г’ю Грант зіграв одну з найяскравіших ролей у своїй кар'єрі, зобразивши мерзенного «жовтого» репортера.

Ані Макконахі, ані Гранта, так само як і Коліна Фаррела та Чарлі Ганнема, у серіалі немає.

Але це не означає, що його не варто дивитися.

Навпаки, я вже подивився весь сезон і можу сказати, що Джентльмени — один із найкращих серіалів останнього часу. І ось чому.

П’ять причин подивитися серіал Джентльмени Гая Річі

Власне, якщо вам подобається Гай Річі взагалі, і фільм Джентльмени зокрема, то розмову можна закінчувати. Ви й так подивитеся серіал.

Але для тих, хто вагається, я наведу кілька вагомих аргументів.

Це — серіал Гая Річі!

Гай Річі - різнобічний і талановитий режисер. У цьому немає жодних сумнівів.

Але він ніколи раніше серіалами не займався. Тож інтрига тут на максимальному рівні.

У своїх найкращих фільмах Річі постає справжнім майстром таймінгу. У тому сенсі, що «Великий куш», «Рок-н-рольщик», «Шерлок Холмс «не є короткими фільмами, але і в затягнутості їм дорікнути не можна. Вам міг не подобатися той чи інший фільм Річі, але нудьгувати під час перегляду вам точно ніколи не доводилося.

А тут історія на цілих 8 серій. Це інший формат, ніж стандартний фільм завдовжки 1,5−2 години.

Як Річі впорався з більш масштабною історією?

Можу сказати, що на ура.

Річі виступає творцем (шоураннером) серіалу, але сам особисто він поставив лише дві перші серії (і був співавтором їхнього сценарію). Далі в гру вступили три інших режисери (кожен зняв по дві серії). А в написанні сценарію всіх восьми серій Джентльменів узяли участь, не рахуючи самого Річі, загалом ще шість сценаристів.

Я б сказав, що сюжет ніде не провисає, відчуття затягнутості немає взагалі. Дія розгортається протягом приблизно півроку, і восьми серій для цієї історії виявилося якраз якраз.

Не буду спойлерити, але скажу, що фінал у сезону цілком логічний і закінчений. Тут немає ніяких «кліффхенгерів» та інших маніпуляцій для другого сезону.

Це не означає, що його не буде. Але якщо він і буде, то, мабуть, як якась окрема історія.

Загалом, Річі як шоураннер проявив себе вельми гідно.

Всесвіт із фільму 2019 року

Почувши про підготовку серіалу, багато хто сподівався, що він буде прямим сиквелом фільму Джентльмени. Чекали Макконахі. І розчаровувалися, коли дізнавалися, що це окрема історія.

Однак, вона розгортається в тому ж всесвіті.

Річі продовжує досліджувати приголомшливий феномен зубожілої британської аристократії.

Ці люди з прізвищами, які важко вимовляти, і титулами, які зовсім уже не вимовляти, володіють гігантськими садибами, на яких вміщуються цілі ліси й озера.

У них колосальні будинки з десятками спалень і окремими кімнатами для зберігання собачих нашийників. У них значні колекції предметів мистецтва і набір краваток, яких вистачило б на те, щоб кілька разів оперезати земну кулю.

Але при цьому у них зовсім немає грошей.

Тому вони йдуть на співпрацю з «пролетарськими» бандитами.

Підпільні ферми з вирощування марихуани на угіддях, які належать «цвіту нації», — ця метафора сама по собі кумедна.

Але Річі йде далі і в одному з епізодів показує, як аристократ, який зовсім вже опустився, вимушено пускає натуральних вуличних бандитів жити у своєму неабияк «понівеченому» будинку. І навіть ховає від них останню пляшку односолодового віскі, щоб не відібрали.

Це — дуже їдка сатира на сучасну Англію. У якій істинному аристократу з правильною освітою і вражаючим родоводом уже майже не залишилося місця.

Я дивився серіал з оригінальною звуковою доріжкою, і різниця в акцентах і словниковому запасі між аристократами і бандитами тут просто разюча. Кумедно, що люди, які розмовляють «королівською» англійською і використовують у повсякденному мовленні слова з літературної класики, буквально в служінні у звичайних «гопників», які не вимовляють половину звуків.

Яскраві персонажі

Незважаючи на те, що в серіалі фактично немає зіркових і не так вже й багато впізнаваних акторів, персонажі вдалися на славу.

Тео Джеймс стримано і харизматично грає головного героя, Едді, який спочатку здається нудним, але з часом розкривається найцікавішим чином.

Багатьом запам’ятається і чарівна актриса Кая Скоделаріо в ролі доньки кримінального боса, яка в якийсь момент вирішує, що жінка сама може стати цілком собі значним босом.

Рей Вінстон у ролі її батька — це взагалі без коментарів. Вінстон часто грав то одержимих поліцейських (Летючий загін Скотленд-Ярду), то психопатичних бандитів (досить згадати Відступників Мартіна Скорсезе). Він як хороший віскі, з віком стає тільки кращим.

Джанкарло Еспозіто грає роль американського мафіозі, яка певним чином відсилає до його персонажа в культовому серіалі Пуститися берега. Якщо залишити осторонь конспірологію, то це просто вельми ефектний тип, за яким цікаво спостерігати. Такий собі американський гламурний віковий гопник, який намагається стати рівнею для британських аристократів.

А ще тут є не дуже потужно розкритий (можливо, це заділ на майбутнє) персонаж садівника у виконанні харизматичного Вінні Джонса. Це актор-талісман ранніх фільмів Гая Річі. Бачити його в більш стриманій і драматичній ролі було дуже незвично.

Стильно й атмосферно

Незважаючи на те, що Річі особисто зняв тільки два перші епізоди, серіал загалом має вигляд цілісної конструкції.

Квітчаста картинка, динамічний монтаж і атмосферний саундтрек. Хльосткі діалоги. Репліки, що запам’ятовуються. Чорний, а місцями — просто чорніший за чорний — гумор. Наприклад, невеликий епізод про сучасне поклоніння Адольфу Гітлеру — це просто умора.

Загалом, усе як зазвичай у Річі.

Є цілком собі кліпмейкерські вставки, і неодноразово застосовується типовий прийом Річі. Персонаж у діалозі розповідає комусь про те, що трапилося, а нам у цей час динамічною нарізкою показують, як це було насправді.

Річі і в серіальному форматі, як і раніше, примудряється виділятися на тлі типової сучасної продукції.

Це жорстко, але не брудно

Типова проблема багатьох сучасних кримінальних серіалів — надлишок надуманого насильства і бруду.

Не будучи в змозі придумати дійсно гідну історію, багато творців серіалів просто намагаються компенсувати порожнечу чорнухою.

Звідси — відчуття ніби під час перегляду вляпався у щось.

Я не кажу, що насильства на екрані взагалі не повинно бути. Якщо воно виправдане історією, необхідне для загального задуму, то бог із ним. Але коли чорнуха заради чорнухи, виправдати це складно.

У Джентльменах насильства вистачає, але немає відчуття чорнухи і дешевої маніпуляції.

Це — історія про темні куточки підпільного кримінального світу, було б дивно, якби тут усі нюхали троянди й обмінювалися жартівливими ляпасами, правда?