Фаза виснаження. Де знайти сили, коли звичні методи не працюють

27 грудня 2022, 22:40
Світлана Ройз: «Як ви відчуваєте, що вже потрібно попіклуватись про цілісність?» (Фото:leszekglasner/Depositphotos)

Світлана Ройз: «Як ви відчуваєте, що вже потрібно попіклуватись про цілісність?» (Фото:leszekglasner/Depositphotos)

Якщо ви дозволили собі спустошитись, то потрібно дати дозвіл і на наповнення

Сьогодні думала про фразу: «Коли життя підкидає тобі лимони — зроби з них лимонад». Це прекрасно про зовнішні обставини. А якщо ти сам вже, як цей лимон, що давно пішов на лимонад? І навіть шкірка вже нарізана на цукати.

Відео дня

Фаза війни, яку ми проживаємо, має назву — фаза виснаження (чи розчарування). І багато хто так і каже: «Я вижатий, вичавлений», «Я виснажена».

У знайомих та клієнтів я питаю: «А хто видавлював „сік“, чи в чиїх руках ваш лимон або апельсин? У ваших, чи комусь „його“ передали? А як будете себе почувати, якщо уявите, що „свій лимон“ повертаєте собі? А після чого саме відчуваєте себе вичавленим? А хто або що „п'є ваші соки“? А що вам зазвичай додає соковитості, стає вашим „сонцем“ та „ґрунтом“? А як ви відчуваєте, що вже потрібно попіклуватись про цілісність?»

Хронічний стрес виснажує

Я сьогодні відкрила очі зранку з думкою: «Я пуста». Наче крапля за краплею, разом із хвилинами світла, ти цідиш, вижимаєш з себе сили і енергію, щоб жити, працювати, підтримувати. І хронічний стрес виснажує. А живлення не можеш постійно шукати всередині. І коли його критично недостатньо, наш мозок вмикає режим енергозбереження. Схожий чимось на анабіоз (якщо такий стан тримається більш як два тижні, важливо звертатись до спеціалістів).

Я звикла бути діяльною, активною, шукати і створювати можливості відновлення. Але коли у тебе немає «соку», коли ти вже не відчуваєш тіла — «шкірки», коли звичні опори не працюють (світло, можливість планування — це також зовнішні опори), такий стан «без відчуття форми» може лякати.

Я сьогодні вирішила з ним не боротись. Бо і цей стан важливий. І саме зараз закономірний. Якщо вже дозволив собі спустошитись, потрібно дати дозвіл і простір на наповнення.

А далі у мене виникла така метафора: коли немає соку, і м’якоті, і шкірка витончена… залишаються зернятка. І їм би надати можливість і створити умови, щоб вони зростали в новий «фрукт».

Я сьогодні себе питала, що може бути моїм «ґрунтом»? Сиділа за комп’ютером, працювала потроху, загорнута в плед. І уявляла, наче я зернятко в долонях «Матері Землі», чи «Матері Життя». Я дозволяла собі не поспішати, не створювати нового, не стимулювала себе на «подвиги».

Для когось такий «ґрунт» — фізична активність, рух, спорт, масаж, їжа та смаколики, переміщення в просторі, контакти, обійми, творчість, хобі, молитва, медитація, навчання, прибирання, мрії, робота, сон, тиша. Для мене сьогодні це була «турботлива пауза» без почуття провини. Пауза, щоб прорости чимось новим.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Текст публікується з дозволу авторки

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди НВ

Більше блогів тут

Показати ще новини
Радіо NV
X