Все своє життя, з незначними перервами на зимівлю, я мешкаю у великому місті. І це круто! Зараз, сидячи перед лептопом у квартирі, я легко можу нарахувати шість класних кав’ярень за 10 хвилин від мого будинку. У такій же доступності два спортклуби, три студії йоги, продуктові магазини, а ще ринок, куди на вихідні з'їжджаються фермери та чудові бабусі.
До речі, про продуктові магазини — складно уявити собі, чого я не зможу там знайти. Велетенські тайські манго в січні? Будь ласка. Магічні суперфуди на кшталт органічних какао-бобів, керобу та чіа? Та не питання. Фермерський кролик, закарпатська бринза, бессарабські спеції, кисла ефіопська арабіка? Коли захочеш.
Крім усього цього жителю великого міста пропонуються комфортні коворкінги, асортимент сучасних косметологічних і медичних послуг, театри, концертні та виставкові локації, фестивалі, бутики відомих брендів, студії творчості, ресторани, кондитерські, пекарні та м’ясні лавки, магазини веганської їжі та натуральної косметики — здавалося б, живи й радій.
Та, на жаль, уперті цифри вважають інакше.
Передплатіть NV Преміум та читайте без обмежень
Нам необхідна ваша підтримка, щоб займатися якісною журналістикою
Дослідження, проведене групою психологів для німецького медичного видання Deutsches Ärzteblatt, свідчить про те, що жителі великих міст відчувають тривожність на 20 % частіше, ніж мешканці сіл і передмість, і на 40 % більше схильні до перепадів настрою, ще 12 % мешканців міста живуть із депресією (в селах цей показник нижчий утричі), а більше ніж половина міських жителів, говорячи про своє життя в місті, використовують слова «втома» і «стрес», і всі ці тенденції зростають.
Наслідки шумового забруднення — це підвищена тривожність, порушення сну, головний біль
Загалом, якщо взяти до уваги прогноз, що до 2050 року дві третини населення планети житимуть у містах, варто замислитися. Чому, маючи безпосередній доступ до всіх благ цивілізації, ми так страждаємо від життя в місті? А вчені вже багато років говорять про те, що мешканці багатьох мегаполісів перебувають у «стресовому казані», коли десятки стресогенів впливають на фізичне й ментальне здоров’я, тривалість та якість життя?
Насильство шумом
Шум робить нас напруженими й агресивними, оскільки механізми, закладені в нас природою, пов’язують його з наближенням небезпеки. Коли ви на вулиці, чуєте транспорт, багато транспорту; а ще — будівництво, музику з колонок над входами до магазинів, розмови перехожих. Коли ви в офісі, шумова атака триває: розганяється вентилятор комп’ютера, гуде кондиціонер, дзвонять телефони, розмовляють колеги, запускається принтер або кавомашина. Зустрічаєтеся з другом на обід — знову музика, бесіди, гул, стукіт, дзвін. Повертаєтеся додому — діти, телевізор, ремонт у сусідів, уночі — сигналізація, феєрверки… І так щодня.
Наслідки шумового забруднення — це підвищена тривожність, проблеми з апетитом, порушення сну, швидка стомлюваність, труднощі з концентрацією, частий головний біль.
Комфортним рівнем шуму для людини вважається 20−30 децибел — саме такий він, скажімо, в лісі під час дощу або у тропіках за 100 м від водоспаду. Для порівняння — рівень шуму проспекту в місті вдень вищий ніж 60 дБ, тобто вдвічі більший за норму. Якщо стоїте годину в заторі, такий тривалий контакт із шумом безпосередньо впливає на серцево-судинну систему. Гуляти або їхати велосипедом у таких умовах просто протипоказано. Замість користі від прогулянки — ще більший стрес. Уявіть, що відбувається з вами, якщо це трапляється щодня.
У цивілізованих містах шум регулюється на державному рівні: обмеження швидкості, великі рекреаційні зони в центрі, шумові екрани, спеціалізовані дозволи на байкерські паради тощо.
Ефект форми
Зв’язок психоемоційного стану людини з тим, що вона може споглядати, безперечний і давно вивчений. Міський ландшафт шкідливий нам не лише тим, що робить життя чорно-сіро-коричневим, а насамперед, простими словами, надлишком прямих кутів.
Уявіть собі будь-яку, абсолютно будь-яку природну локацію — поле, гори, берег моря, озера чи ліс. Подумайте, яку кількість форм, фактур, кольорів ви побачите, особливо в різні пори року. Подумки перенесіться в місто — правда, одразу нудно й сумно?
Насичення природним ландшафтом — це візуальна медитація, подарована нам планетою. І ми цим подарунком часто нехтуємо, хоча саме в ту мить, коли ви розглядаєте листя, що колишуться від вітру, вдивляєтеся у вигини гір, хапаєте поглядом хвилі, одну за одною, — заспокоюється ваше дихання, серцевий ритм і очищується свідомість.
Доведено, що люди, які живуть на нижніх поверхах і мають перед очима дерева та зелень, почуваються краще і живуть довше. Так еволюція задумала гомо: він заспокоюється у природному середовищі.
Про безладну забудову хочеться написати окремий опус — вона стає причиною посилення одразу десятка стрес-факторів: шум, скупченість, 20+поверхові людські мурашники, постійні конфлікти через паркування тощо.
Хімічні забруднення
Згідно з рейтингом Numbeo — найбільшої у світі бази даних про вартість та якість життя — Київ посідає 10‑те місце в «хіт-параді» європейських міст із найгіршою екологією. А Україна на 4‑му місці в Європі за кількістю смертей через погану екологію, за даними компанії GAHP (Глобальний альянс із проблем здоров’я та забруднення довкілля). Забруднене повітря всередині приміщень і ззовні є причиною респіраторних інфекцій, ішемічної хвороби серця, інсультів, інфарктів, раку.
Я не випадково поставила хімічні забруднення в кінець списку факторів стресового котла містян — хоча, звісно, цей фактор має стояти першим. Оскільки зв’язок нашого з вами стану з повітрям, яким ми дихаємо, ґрунтом, по якому ми ходимо, продуктами, які їмо, очевидний усім. Виснажуючись на ці невидимі чинники стресу, наша вітальна енергія вичерпується і не відновлюється: зокрема, через це страждаємо від депресій, апатії, хронічної втоми.
Навіть мені, не екологу, зрозуміло, що вирішення питань з екологією міст лежить на поверхні — і точкові дії щодо сортування сміття окремих свідомих містян не розв’яжуть проблему глобально.
Наприклад, усім відомо, що лідером із викидів токсичних відходів у повітря, землю та воду Києва є Дарницька ТЕС, йдеться про тонни гидоти щодня. Трипільська ТЕС під Києвом, станція аерації в Бортничах — підприємства, які продовжують працювати, отруюючи киян. Упевнена, такі «герої» є в кожному великому місті України. Чому вони не модернізуються та не зважають на наше з вами здоров’я? Я не знаю. Чому в Україні 2021 року досі існують полігони твердих відходів, а сміттєспалювальні заводи стоять у межах міста?
Розумію, що, спокійно сортуючи сміття, відмовляючись від пластику та пакетів і одноразових стаканчиків, усвідомлено й екологічно споживаючи блага життя великого міста, я ніяк не можу вплинути на його екологію, доки питання екології не почнуть вирішувати «з голови».
Вихід є?
Що робити в умовах шуму і візуальної убогості, поки міська влада не почне піклуватися про нас, як, наприклад, скандинавська?
1. Обов’язковою частиною нашого життя може стати «урбан-реабілітація». Оскільки нас із вами цього не вчили і звички відновлюватися (не беручи до уваги нічний сон) немає, спочатку будь-які заходи доведеться планувати. Обговоріть це вдома. Отримайте підтримку та розуміння, щоб, наприклад, фраза «мені треба побути в тиші» сприймалася як норма, а не примха.
2. Мешканцям мегаполіса необхідно бувати на природі. Акцент на слові «бувати»: завмерти, відчути. Розчинитися. Сприймати будь-який «острівець» природи як ваш особистий курорт на п’ять хвилин, пів години, пів дня. Вирішили подивитися у вікно — дивіться на дерево, а не на будинок за ним. Є година на обід — не сидіть в офісі, розігріли їжу — і до парку, на лавочку, бажано без смартфона. Є вільні пів дня у вихідний — чай у термос і за місто, гуляти, дихати, збирати гриби (листя, шишки).
Культура пікніків — важлива частина турботи про ментальне здоров’я громадян, тому в розвинених країнах це «маст» для жителів міст.
3. Дієта тиші. Це не тільки про «закритися в кімнаті, лягти або сісти і мінімум хвилин 10 ні з ким не розмовляти, дихати і слухати себе» — хоча це теж важливо, потрібно і просто показано. Це про те, що важливо дбати одне про одного, як це роблять, наприклад, жителі Копенгагену: тихо розмовляти, багато мовчати, бентежитися, коли ваша дитина багато шумить, дотримуватися обмежень швидкості й не розпочинати будівництво о 6-й ранку. Берегти нерви й вуха інших.
І пам’ятати головний закон стресового казана: зменшуючи хоча б один стрес-фактор вашого життя, ви поліпшуєте загальний стан, ментальне здоров’я, вітальний ресурс, тривалість і якість життя.
Текст опубліковано в №43 журналу НВ від 18 листопада 2021 року. Републікацію повної версії заборонено
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ
Більше блогів тут