Чотири стадії гідного життя. Як змінити своє ставлення до старості

Модель чотирьох ашрамів

Концепція чотирьох ашрам існує з 500 р. до н. е. і детально описана в класичних стародавніх текстах індуїзму. Вона інтегрована з концепцією пурушартх, або чотирьох істинних життєвих цілей, до яких, згідно з індуїстською філософією, належать дхарма — мораль, артха — багатство, кама — кохання та мокша — звільнення.

Стародавні літературні джерела стверджують, що брахмачарья, перша стадія, або ашрама, починається в 7 років, коли хлопчика передають під опіку гуру, тобто вчителя. Юнак старанно вчиться, розвиває самоконтроль і дотримується аскези, включно з цілковитою цнотливістю до початку наступної ашрами.

Не обов’язково жити, тільки й думаючи про те, як відтермінувати зміни

На наступній стадії, відомій як гріхастха, хлопчик, що вже став юнаком, переходить від академічного навчання до ведення мирських справ. Гріхастха — це ключовий життєвий етап, на якому людині слід знайти гідний спосіб забезпечити сім'ю, накопичити добробут, не порушуючи норм моралі, і завести дітей.

Приблизно в 50 років наставала ванапрастха, стадія відходу від справ, що передує зреченню від світу. Вона починалася з віддалення від сім'ї та поступового переходу до існування, позбавленого мирських тягот і зобов’язань. Це було еквівалентно сьогоднішньому виходу на пенсію.

І, нарешті, приблизно в 75 років приходив час санньяси, або повного зречення — відходу від мирських справ, відмови від бажань і тривог. На цій стадії людина залишає дім, вирушає до лісу, стає вчителем і демонструє приклад досягнення абсолютного духовного звільнення.

Не кожна життєва стадія має бути виснажливою гонкою

З огляду на те, що тривалість життя людей у наші дні збільшилася, тимчасові межі кожної зі стадій, зазначені вище, потрібно інтерпретувати гнучко й варіативно. Однак загалом такий поділ на етапи та відповідні способи існування в різному віці може слугувати розумним графіком благополучного життя. Будь-яка людина, незалежно від раси, статі, національності та віку, може взяти на озброєння індуїстську концепцію ашрам. Не всякий вік і не всякий життєвий етап варто проживати як виснажливі перегони.

Концепція чотирьох ашрам передбачає, що на будь-якій зі стадій ви житимете й викладатиметеся на повну силу відповідно до своїх природних можливостей. І коли забіг успішно завершено, можна й треба сповільнитися, відійти вбік і почати іншу подорож. У своїй збірці віршів під назвою Ліс вічності американський поет Пол Цвейг, знаючи, що на нього чекає передчасна смерть від раку, уявляв собі життя після смерті як звільнення від болісної тлінної метушні — приблизно так само, як і індуїстські філософи, що розглядали життя як етапи природного руху до звільнення від мирських розбратів і страждань та до чогось вищого.

Це ідеальне уявлення про чотири стадії, пропоноване індуїстською філософією, учить нас того, що не обов’язково жити, тільки й думаючи про те, як відтермінувати зміни наших здібностей, — натомість варто витягати максимум із кожної життєвої стадії та проживати одні активно, інші споглядально, дотримуючись ритму людської природи.

Переклад NV

NV має ексклюзивне право на переклад і публікацію колонок The Conversation. Републікація повної версії тексту заборонена.

Оригінал опубліковано на The Conversation

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV

Більше блогів тут