Два нові фільми, які варто подивитися, і один, від якого краще триматися подалі

Два нові фільми, які заслуговують на перегляд

Обидва фільми, про які піде мова нижче, є жанровими і абсолютно нішевими. Обидва зовсім не для любителів Барбі, до речі.

Однак, у своїх жанрах вони хороші.

Творець

Нового фільму Гарета Едвардса фанати чекали довгих сім років. Британець зняв лише три фільми — «Монстри», «Годзілла «і «Ізгой-один».

Але заслужив любов шанувальників фантастики всього світу. Годзілла зробив найменший внесок у цей процес. Фільм уже навіть якось і призабули.

А ось незвичайні Монстри стали для свого часу подією. А вже Ізгой-один і зовсім отримав культовий статус. По-перше, це був дійсно пристойний масштабний фантастичний бойовик, яких ми давно не бачили. По-друге, це (згідно з популярною думкою, яку я повністю поділяю) єдиний фільм у всесвіті Зоряних воєн, який Disney примудрився не зіпсувати.

Отже, Творець.

Сюжет витриманий у дусі старого доброго Sci-Fi жанру епохи 1980-х. Світ майбутнього. Штучний інтелект досягає високого рівня розвитку. І вступає в конфлікт із людьми. У Лос-Анджелесі вибухає ядерна бомба, убивши десятки мільйонів людей. США забороняють ШІ та кіборгів, а ось в Азії вони дозволені і продовжують розвиватися. Американці полюють на них за допомогою величезної бойової суборбітальної станції, яка сканує поверхню планети і може оперативно завдавати по виявлених цілях удари потужними ракетами.

Головний герой з обличчям Джона Девіда Вашингтона (тут він має ім'я, на відміну від Тенета, але все одно за звичкою хочеться називати його Протагоністом) — засланий під прикриттям до осередку людей, які співпрацюють з андроїдами. Його вагітна дружина гине під час одного з ударів з орбіти. Герой йде у відставку, але військові знову вводять його в гру, показавши відео з дружиною, яка, виявляється, жива.

Творець — це дуже незвичайне кіно. Атмосферне і місцями просто дико красиве. Навіть не віриться, що бюджет фільму склав незначні за теперішніх часів $80 млн.

Саундтрек одночасно і футуристичний, і ностальгічний. У ключових місцях грає, наприклад, Deep Purple, хоча Dream On від Aerosmith, яка звучала в трейлері, я в самому фільмі так і не дочекався.

Візуально роботи з «калашами» в руках, що протистоять потужній бронетехніці людей, безпосередньо відсилають до старих фільмів про війну у В'єтнамі. Кіборги з людськими обличчями, здатні відчувати емоції і навіть любити, це відсилання до то Бого, хто біжить по лезу та низки інших фільмів жанру. А фінал безпосередньо відсилає до попереднього творіння Едвардса. Битва на орбіті схожа на фінальну битву в Ізгої-один.

Сценарій, звісно, дурнуватий і місцями дуже натягнутий. Якщо увімкнути критичне мислення, загальний устрій світу у фільмі здається нелогічним і нереалістичним. Але, як не дивно, це не заважає, а скоріше допомагає оцінити ключовий меседж про те, що наші страхи перед ШІ не надто обґрунтовані, з огляду на те, якими сволотами є самі ми, люди. Тут не складно побачити відсилання до другого Термінатора і, звичайно ж, Аватара.

Загалом Творець до фінальних титрів не здається прям таки самодостатнім твором. Це, скоріше, якесь попурі з цитат класики світової фантастики.

Але зроблено, звісно, з душею. Цього в Едвардса не відняти.

Моя головна претензія до фільму — Джон Девід Вашингтон. Я, звісно, розумію, що чекати чудес, на які здатні Деніел Дей-Льюїс або Крістіан Бейл, від усіх інших акторів на світі нерозумно. Але наскільки ж Вашингтон дерев’яний і однаковий у всіх своїх ролях. І навіть більше — у більшості сцен усередині одного фільму. Це дико дратувало в Тенеті. Напружує і в Творці. Більш драматичний актор у головній ролі міг би надати фільму більше драйву.

Загалом же, якщо вам сподобався Ізгой-один, то і Творець явно припаде до душі.

Пила X

Зізнатися чесно, я вже забув про існування франшизи Пила. Перший фільм колись був справжньою сенсацією. І справді справляв враження.

Знята буквально за три копійки історія про смертельно хворого психопата, який «виправляє» людей з нехорошими помислами шляхом поміщення їх у смертельні пастки, була ой як оригінальна.

У психопата був свій кодекс честі і своя філософія про те, що кожному потрібно дати другий шанс. А людина, якій доводиться під час «гри» пожертвувати частинкою себе заради того, щоб врятуватися, дійсно може пройти щось на кшталт переродження.

Перший фільм був дуже незвичайним, а його кінцівка просто приголомшувала. Однак продовження не були настільки вдалими. Особисто я кинув дивитися їх після, здається, третьої частини. Виявляється, згодом їх наклепали ще штук шість.

І ось вийшла десята частина. У ній знову діє сам Піла — Джон Крамер, який як помирав від раку мозку, так і продовжує помирати. Я, чесно кажучи, злегка заплутався в хронології франшизи. Аж надто довго тривають ці «кілька місяців», які йому залишалося жити з самого початку.

Як би там не було, Крамер наважується на нестандартну операцію від якоїсь підпільної медичної організації та вирушає до Мексики. Його оперують у підпільній клініці, однак, незабаром він розуміє, що його жорстоко обдурили. Він, як і раніше, при смерті, але тепер він вирішує, що йому належить провести ще одну «гру». З тими, хто непередбачливо вирішив обдурити найвеличнішого Пілу.

Я нічого не чекав від аж 10-го фільму давно втомленої франшизи, але фільм виявився напрочуд хорошим. Особливо, його перша половина, яка сюжетно і стилістично сильно відрізняється від попередніх серій.

Ближче до кінця, фільм, звісно, перетворюється на легко впізнаваний фільм франшизи з групою людей, прикутих ланцюгами до пекельно винахідливих машин. І умовою виживання, як зазвичай, стає завдання покалічити самого себе.

Слабконервним цю частину Пили краще, звичайно ж, не дивитися. Як і всі попередні. Бо деякі сцени здатні довести до істерики навіть людей із міцними нервами.

Загалом же 10-та Пила знята цілком на рівні, скажімо, другого фільму франшизи. І це непогано, фанати будуть задоволені.

Хоча перша частина, особливо останні 45 секунд перед титрами, звісно, залишається недосяжною. Це — класика.

Один новий фільм, який точно не варто дивитися

А тепер поговоримо про такий самий жанровий і нішевий фільм, який від самого початку становить невеликий інтерес для масової аудиторії, але міг би дуже вдало «вистрілити» в рамках своєї ніші.

Міг би, але цього не сталося.

Нестримні 4

Я не знаю, навіщо з’явився цей дивовижний фільм.

Третя частина франшизи про старих «дідів», які ще здатні комусь наваляти, була відверто невдалою. На цьому можна було закінчувати.

Перші два фільми свою місію виконали. Цілий натовп культових зірок жанру екшн на короткий час вийшов з відставки і, перемежовуючи карикатурні перестрілки старообрядницькими жартами, здорово провів час.

Публіка це оцінила. Але до третьої Нестримних частини ідея себе зжила.

Пора було повертатися на пенсію.

Багато акторів із «банди» так і зробили. У четвертій частині немає ні Арнольда Шварценеггера, ні Антоніо Бандераса, ні Джета Лі, ні Гаррісона Форда, ні Веслі Снайпса.

Однак, дехто все ж вирішив помучити дохлу франшизу.

На перший план остаточно висунувся Джейсон Стетхем. Сталлоне на екрані миготить набагато рідше. Зі старої гвардії присутній ще Дольф Лундгрен.

Про рівень сценарної роботи з персонажами свідчить хоча б той факт, що герой Лундгрена, який за профілем є снайпером, раптово носить товсті окуляри, без яких нічого не бачить, але в найвідповідальніший момент операції забуває їх вдягнути, тому промахується по головному лиходієві.

Якщо вам цього мало, то його герой ще й алкоголік у зав’язці, який не почувається ефективним на полі бою, доки в розпал перестрілки не лізе в кишеню за фляжкою з віскі. Ось після цього він починає бити ворогів аки древній богатир.

Із Джейсона Стетхема остаточно зліпили карикатурного героя бойовиків категорії «Г». Він стріляє, майже не цілячись, і ніколи не промахується, доки армада ворогів не може влучити в нього з автоматичної зброї буквально з 10 метрів.

Центрального лиходія більшу частину фільму зображує Іко Ювайс — малайзійський актор, який буквально обезсмертив своє ім'я в жанрі після культового Рейду.

Ювайс — шикарний боєць, і Голлівуд уже теж використовував його таланти на екрані (22 милі з Марком Волбергом, наприклад).

Але Нестримні 4 і тут примудрилися сісти в калюжу. Ювайс більшу частину часу тупо скалиться в камеру і несе всяку нісенітницю. А його сутичка зі Стетхемом настільки «повернута» на бік Стетхема, що на місці Ювайса міг бути, за ідеєю, будь-який інший актор. Бойові таланти йому взагалі не знадобилися.

Але справжньою «окрасою» фільму стала Меган Фокс. Вона грає подругу Стетхема і в якийсь момент стає начальницею загону Нестримних. При тому, що вона не просто не схожа на спецпризначенця, а й просто сміховинна в екшн-сценах. Не кажучи вже про те, що вона вирушає на бойове завдання з розпущеним довгим волоссям і у вечірньому макіяжі.

Ну і на додаток можна сказати, що фільм, на який витратили $100 млн (більше, ніж на Творця, про якого я розповідав вище!), виглядає моторошно дешево. Комп’ютерна графіка так і лізе в очі. Сцени з танкером, який раптово «гальмує» через різко випущений якір, зроблені на рівні другосортних фільмів 1990-з.

На дворі 2023-й рік, і такого роду спецефекти малюють діти. На татовому MacBook Pro в торговому центрі, поки тато стоїть у черзі за картоплею фрі на фудкорті.

Загалом, Нестримні 4 складно рекомендувати будь-кому, крім людей, які хочуть від душі поржати над набором штампованих дурниць.