Життя не для роботи. Як фіни розуміють щастя, дружбу, амбіції та плекають принцип «зроби сам», що так дивує українців

В Україні все моє життя складалося з роботи, бо ми всі багато працюємо, часто понаднормово. У нас нормально відповідати на пошту вночі, працювати вечорами та у вихідні, обговорювати робочі питання поза роботою. Усе це абсолютно не прийнято у Фінляндії. Ніхто не прочитає листа, який прийшов після закінчення офіційного робочого дня, а зі своєю приятелькою-фінкою я можу в соціальних мережах обговорювати здоров’я її кота, але ніяк не робочі питання. При будь-якій спробі тобі прямо, але ввічливо нагадають, що це приватне спілкування, робота залишається на роботі.

Цінність людини — це її життя, окрім роботи. Ти маєш проводити час зі своєю родиною, зі своїми дітьми, зі своїми рідними. Маєш їздити у відпустки, гуляти в парку, але не жити заради роботи.Це не означає, що фіни недбалі в роботі. Навпаки: вони вірять, що працювати продуктивно може лише людина, життя якої не зводиться до роботи.

Фіни доброзичливі й будуть тобі максимально допомагати, але кожен при цьому залишається сам за себе. Мої фінські приятельки та колеги з перших днів великої війни включилися в пошук житла для українців. Хтось віддавав свої гостьові будиночки, хтось знаходив вільні квартири в житлових кооперативах. До мене на роботі й зараз підходять колеги і щиро кажуть, як вони переживають через ту несправедливість, що спрямована на нас. Але при цьому вони не стають твоїми найближчими друзями.

Фінська держава та суспільство піклуватимуться, щоб навіть найбідніші мали житло, мали можливість сплачувати за їжу, навчати дітей, але тут вважається ненормальним постукати у двері до сусідки й попросити сіль. Тут просто так не заведено.

На святах, гостинах та урочистих подіях фіни не намагаються вразити одне одного. Це прослідковується в усьому. Від частування до подарунків та організації свят. У гостях головне не стіл, він не ломиться від наїдків, а спілкування.Якщо вас запросили на вечерю, то вона зазвичай складається з трьох простих страв. Після швидкої їжі всі переходять до розмов.

Тут не заведено дарувати дорогі подарунки або замовляти пишні свята, навіть немає такої масової послуги. В Україні ти можеш замовити на дитячий день народження, наприклад, купу кульок, а тут — ні. Потрібні кульки — купи кульки, балон із гелієм та надуй собі скільки завгодно.

Фіни високо цінують людський час і людську працю, тому принцип «зроби сам» стосується і багатьох інших послуг для середнього класу, яких в Україні багато. Потрібен манікюр — зроби собі сама або плати за цю дуже дорогу послугу. Потрібно змінити гуму на колесах із зимової на літню — ця послуга дорога і є не всюди, втім, купи собі інший комплект коліс і замінюй їх цілком, так роблять усі фіни. Треба помити авто — ось автомийка, хочеш ручну — або за всі гроші світу, або мий сам.

Ознака високого статусу тут не гроші та дорогі речі, а суспільна повага. Щороку у грудні на День незалежності у президента проводиться бал, і в президентський палац запрошують усіх, хто за рік приніс найбільшу користь для суспільства. Щороку це більш ніж тисяча людей, і кожному особисто президент тисне руку. Цей процес рукостискання триває п’ять-шість годин. І серед цих людей, зрозуміло, є люди відомі, але є, наприклад, акушерка, яка прийняла найбільшу кількість пологів, або вчителька, яка винайшла метод, як залучити більше дітей до читання. Уся країна дивиться на них і радіє, і якщо ти був запрошений на бал до президента, — твоє життя вдалося.

Звісно, у Фінляндії є і рейтинги багатих, але складають їх не з тих, хто заробив найбільше, а з тих, хто сплатив найбільший податок. Так суспільство розуміє, кому бути вдячними. Щороку в цей список потрапляють люди, які отримали понад 100 тис. євро на рік доходу. Дані відкриті по всіх, можна подивитися, з чого конкретно людина отримала дохід і яку суму податків було сплачено. Зі 100 тис. євро, наприклад, виходить приблизно 40 тис. євро податку, бо у Фінляндії прогресивний податок, максимум, що сплачує людина, — 42 % від загального доходу.

Багато хто помічає, що фіни майже не усміхаються, вони завжди трохи набурмосені. Але при цьому вони щасливі, бо щастя — це твоє щоденне відчуття безпеки, це життя, яке не може бути весь час боротьбою на межі можливостей, а має бути часом, який ти проводиш із тими, кого любиш. Живучі у Фінляндії, починаєш це особливо цінувати.

Текст публікації вперше опубліковано в журналі NV№ 2 за 2025 рік, придбати журнал можна за посиланням.