Поміркуємо разом про ті випадки, коли стосунків або немає взагалі, або вони починаються, але тривають недовго і закінчуються невдовзі. Психотерапія дивиться на таку ситуацію досить просто: якщо не вдається зав'язати тривалі стосунки, то є вторинна вигода від такого стану справ. Не світ винен, не Тіндер, у якому немає нікого гідного, і навіть не політики.
Перше, що треба зрозуміти, — якщо немає стосунків, то швидше за все це працює захист від близькості, а точніше, від болю в ній. Наш мозок, призначення якого «служити й захищати», з якоїсь причини поєднав разом стосунки та біль. Але цей же мозок підштовхує вас і надалі бажати стосунків, адже це один із величезних життєвих потенціалів, які необхідно реалізувати. У будь-який спосіб потрібно закохатися й розмножитися, проти такого потужного інстинкту ми просто безсилі.
Самотність зрештою — це вибір
І ось такий виходить невроз — хочу стосунків, але водночас боюся і тому уникаю. Хоча не зізнаюся чи не усвідомлюю, що уникаю. Завищую очікування від першого побачення, висуваю надмірні вимоги до того, яким має бути партнер. При перших зустрічах фокусуюсь на негативних аспектах, вишукую їх. Страшно закохатися в когось, страшно втратити контроль. А раптом знову зрадять, кинуть, розчарують? Усе це — страх стосунків, уникання близькості.
Самотність зрештою — це вибір. Часто, до речі, несвідомий.
Розкажу, як мозок вибудовує захист, на такому прикладі.
Передплатіть NV Преміум та читайте без обмежень
Нам необхідна ваша підтримка, щоб займатися якісною журналістикою
Припустимо, ви в ранньому дитинстві доторкнулися до праски й обпеклися. У цей момент під дією гомонів стресу у вашому мозку утворився новий нейронний ланцюжок. Усе життя він буде автоматично, несвідомо працювати й захищати вас. Ви, можливо, забудете, як обпеклися, але не ваш мозок, не цей конкретний ланцюг.
І якщо ми когось любили, а потім пережили хворобливе розчарування, мозок вибудовує таку послідовність: нам добре, ми закохані, а потім бац, і жах-жах. Що ми виберемо після цього? Добре — це, звичайно, добре, але ж потім погано? І тому ми починаємо стосунки, але не розвиваємо їх, блокуємо на півдорозі, уникаючи близькості та передбачуваного майбутнього болю. Чи їли б ви неймовірно смачну страву, наперед знаючи, що вас потім нудитиме тиждень?
А ось і обіцяний список — що нам заважає будувати тривалі та щасливі стосунки:
- негативний досвід минулих стосунків: вас зрадили, покинули, обманули, ваш партнер був аб'юзером і таке інше (страх стосунків);
- дитячі травми взаємин із батьками (знову страх відносин);
- романтичні почуття до колишнього партнера або до когось недосяжного (а реальні стосунки не такі вже й потрібні, адже там буде боляче);
- невміння спілкуватися з партнером (заважати комунікації можуть сором, різноманітні комплекси, відсутність комунікативних навичок, страх відмови, страх конфліктів, невміння домовлятися, невміння захищати свої межі тощо);
- поганий характер, нарцисизм, егоїзм, проблеми з гігієною й охайністю, через які від вас тікають за першої ж можливості;
- пригнічена вихованням, зламана сексуальним насильством, зловживанням чи домаганнями, обмежена соромом, виною чи переконаннями сексуальність.
Що можна й потрібно робити?
Що стосується страху стосунків через негативний досвід минулого, коли поєднуються біль і прагнення стосунків, то тут допоможе тільки робота з психотерапевтом. Якщо ви пережили сексуальне насильство і ваша сексуальність через це постраждала, то тут теж — лише робота з психотерапевтом.
Щодо іншого, то є тренінги з комунікації, спілкування тощо — ось вони вам і потрібні. А якщо ви егоїст чи нарцис, то бог вам у поміч — чи вашим потенційним партнерам.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ
Більше блогів тут