«Я викладаюсь на роботі на 200%, а керівництво цього не цінує: в кращому випадку сприймають як належне, в гіршому — критикують та навантажують ще більше». Знайома ситуація? Чому так відбувається?
Давайте почнемо з вас і не чіпатимемо керівництво. Бо єдині, кого ви можете змінити, — ви самі. Тож проблема не в керівництві, а в тому, чому ви не вмієте донести власну цінність або чому так багато на себе берете і не відчуваєте баланс між тим, що ви робите і що за це отримуєте.
Почнемо з першого питання. Часто людина сама не бачить свою цінність як фахівця, і тому їй дуже важко відстоювати себе та свої інтереси перед керівництвом.
Причин цього явища може бути безліч, ось лише деякі з них:
Передплатіть NV Преміум та читайте без обмежень
Нам необхідна ваша підтримка, щоб займатися якісною журналістикою
1. Негативне самовизначення. Якщо ви в принципі звикли думати про себе погано, маєте низьку самооцінку, та вам важко бачити й визнавати свої позитивні якості та досягнення, це призводить до того, що цінності своєї роботи ви також не побачите, навіть якщо робите вагомий внесок.
2. Страх провалу й параліч від будь-яких помилок. Буває, що страх зазнати невдачі чи не виправдати очікувань призводить до відчуття некомпетентності. Або цей страх такий надмірний, що найменша помилка нівелює у власному сприйнятті будь-які досягнення.
3. Схильність до самокритики. Особистості, які схильні до внутрішньої самокритики, фокусуються на своїх недоліках, роздмухуючи їх у своїй уяві до гігантських розмірів, і при цьому ігнорують або недооцінюють свої досягнення та внесок на роботі — через це вони часто «отримують мало, а роблять багато».
4. Неясність цілей та ролей. Якщо людина не розуміє своїх цілей та ролі на роботі, в неї виникає відчуття невизначеності та дискомфорту. Коли немає меж задачі та чітко сформульованих обов’язків, дуже складно оцінити прогрес і визначити, де ж, власне, кордони того, що ви маєте зробити добре.
5. Стосунки з колегами. Негативне спілкування з колегами, конфлікти або невдачі у взаємодії створюють негативний емоційний фон і впливають на відчуття цінності.
6. Розмите визначення успіху. Якщо визначення успіху в особистому та професійному житті не зрозуміле, важко відчувати внутрішню цінність досягнення будь-чого.
7. Токсичний керівник або такий, що не доносить цінність того, що роблять інші, не вміє чи не вважає за потрібне давати позитивний зворотний зв’язок підлеглим та людям навколо.
8. Нереалістичні або недоречні очікування. Часто люди приносять у робоче середовище свої особисті емоційні дефіцити та потреби. Буває, що працівники очікують від керівника надмірну похвалу та емоційне підкріплення.
Якщо людина не відчуває, що її внесок цінний, вона спрямовує зусилля на збільшення обсягу роботи
Тож, що робить людина, коли не відчуває свою цінність? Вона починає вважати, що робить недостатньо, старається мало, нервує, виправляє помилки та бере на себе ще більше відповідальності чи провини. Це призводить до того, що об'єм обов’язків зростає, зусиль доводиться докладати все більше, а віддачі відчувається все менше, і сили закінчуються. Зрештою це може призвести до вигорання або звільнення.
Насправді таке прагнення працювати все більше стає свого роду спробою компенсувати відсутність почуття власної цінності на роботі.
Під цими діями приховані також:
- Прагнення здобути визнання. Якщо людина не відчуває, що її внесок цінний або визнаний, вона спрямовує свої зусилля на збільшення обсягу роботи або доведення результатів до ідеалу, намагаючись таким чином здобути підтвердження своєї важливості.
- Підвищення самооцінки через працю. Якщо людина не відчуває цінності себе як особистості, вона компенсує це, демонструючи свою цінність через високу працездатність та здобутки на роботі.
- Патологічне прагнення до саморозвитку. Іноді людина може працювати багато, щоби поліпшити свої навички та компетенції (навіть за рахунок здоров’я чи вигорання), але при цьому все одно відчувати себе «недостатньо вмілою», бо психологічні налаштування всередині не дозволяють себе поважати й цінувати.
- Страх втратити роботу. Коли людина вважає, що більше ніде вона не потрібна, то беручи на себе все більший об'єм задач, вона намагається таким чином зайняти вагомішу позицію в компанії. Але знову-таки, відчуття цінності це не дає.
Варто зазначити, що довга праця в такому стані великих перевантажень та без відчуття власної цінності призводить до важких наслідків — повного розчарування в собі та в житті, емоційного вигорання, зневіри та депресії.
То що ж робити, щоб вибратись з цієї пастки або, перш за все, до неї не потрапити?
Перше, з чого варто почати — це підвищення самооцінки. Концентруйтеся на своїх сильних сторонах та досягненнях, навіть якщо вони здаються невеликими. Вчіться практикувати позитивне самосприйняття, працюйте з психологом.
Розгляньте свої цінності та переконання, і зрозумійте, наскільки вони відображаються у вашій роботі. Спробуйте привести свою роботу у відповідність зі своїми особистими цінностями та головне — дайте собі право на краще життя та стосунки з собою, передусім. Навіть якщо раніше було інакше.
Друге — це збереження балансу. Розподіляйте свій час та енергію між роботою й особистим життям. Важливо мати час для відпочинку, розваг та соціальних зв’язків. Часом «змушуйте» себе вимикати робочі чати, закінчувати роботу в певний час та мати повноцінні вихідні. Щоб любити свою справу, від неї інколи треба тотально відключатись.
Третє — ефективна комунікація. Поясніть спочатку для себе самих свої потреби та очікування. Якщо ви відчуваєте, що ваш внесок недооцінюється, подумайте, а якого визнання вам би хотілось? І спробуйте це донести конструктивним чином. Поговоріть із керівництвом. Обговоріть свої професійні цілі та можливості для розвитку на роботі — на користь компанії та собі.
Четверте — самоменеджмент. Встановлюйте межі: навчіться говорити «ні», коли вам пропонують завдання, які ви не можете взяти на себе без шкоди здоров’ю, ефективності та попередньо погодженому навантаженню та обов’язкам. Опануйте планування і навчіться ранжувати задачі за ступенем важливості та терміновості. Ставте перед собою реалістичні цілі та плануйте свій час так, щоб ви могли якісно виконувати свої задачі без надмірного тиску.
І останнє, п’яте — розвиток навичок самопідтримки. Оберіть свої — використовуйте техніки медитації та релаксації для зниження стресу та підвищення емоційного благополуччя. Підтримуйте себе через хобі, щоденник з цілями та фіксацією успіхів, займайтеся діяльністю, яка приносить вам радість і задоволення поза робочим часом. І навіть коли щось не вдається, вчіться бути завжди своїм найкращим другом та ментором.
Пам’ятайте, що підвищення цінності на роботі пов’язане не тільки з обсягом роботи, але й з якістю та значущістю вашого внеску. Зберігайте баланс і звертайте увагу на своє емоційне та фізичне благополуччя. Адже попри все, саме ваше самовідчуття розфарбовує всі події навколо вас і вашу щоденну працю. Тож гарною новиною є те, що ви самі можете змінити на краще свою роботу й те, як до вас буде ставитися керівництво та колеги. Дуже складно не цінувати людину, яка цінує себе сама. Неможливо зневажати того, хто сам поважає себе, свій час і зусилля. Тож як це не парадоксально, ваші зовнішні зміни на роботі можуть відбутися саме завдяки внутрішній трансформації. І тоді ви отримаєте набагато яскравіше життя, де є місце і плідній роботі, і відпочинку, і відчуттю власної цінності. Як людини та як фахівця.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV
Більше блогів тут