Обід з Сергієм Кузіним: Всі думають, що в мене секс і рок-н-рол, а я нудний 56-річний старпер

14 серпня 2019, 07:31

Зірка ранкового радіо, жартівник і за сумісництвом рок-музикант їсть хінкалі на березі Дніпра і розповідає, як недавні вибори посварили його друзів, емоційно лає російський рок, а себе характеризує як нудну, давно непитущу людину.

С томившись від пафосних київських ресторанів, НВ наважується на експеримент і кличе відомого українського радіоведучого Сергія Кузіна обідати на київський Річковий вокзал.

Відео дня

Тут засновник фестивалю Вулична їжа Роман Тугашев кілька місяців тому відкрив нову локацію — Бухта Food Station. Ці 17 точок із вуличною їжею і столиками на березі Дніпра, за амбітним задумом Тугашева, мали дати імпульс розвитку новій міській культурі столиці.

Проте НВ і Кузіну доводиться пробиратися до місця зустрічі крізь густий дим кальянів і запах шашлику, знайомі кожному, хто бував у інших "культурних" місцях країни — на міських пляжах Одеси та Кароліно-Бугаз, у смт. Кирилівка, на Шацьких озерах або ж неподалік, на пляжах столичної Оболоні.

— Тобто ми вже прийшли? — розганяючи рукою дим, не вірить у те, що відбувається Кузін.

— Так, — сміливо відповідаю, потіснивши від нашого столу зграйку кур'єрів Glovo, які очікують їжу на винос, — тут ми й обідатимемо.

— Ну, гаразд, так навіть веселіше, — чомусь сумно відповідає Кузін.

Побачивши вивіску Хінкалі, він пропонує їсти саме їх.

Для українського радіо Кузін — фігура помітна. Член ради директорів найбільшого радіохолдингу країни ТАВР-медіа, вже 10 років він разом із Сонею Сотник веде ранкове шоу на Радіо Рокс, однієї з найпопулярніших музичних радіостанцій в Україні. А у вільний від роботи час Кузін грає в рок-гурті свого імені, збираючи нехай і невелику, але захоплену публіку.

— Я взагалі-то тільки з Батумі повернувся, тому дайте мені хінкалі, схожі на хінкалі, — одразу попереджає Кузін будь-які спроби продавця запропонувати йому щось інше.

Олександр Медведєв / НВ
Фото: Олександр Медведєв / НВ

— Тоді беріть з телятиною, вона схожа на телятину за смаком, — чесно відповідає продавець.

Переглянувшись, ми обираємо дві порції з телятиною, запивати які наважуємося заводським грузинським лимонадом Натахтарі. Його нам дають без склянок, пропонуючи згадати юність і пити "з горла".

— Радіо Рокс — нішеве радіо, але водночас популярне. В чому секрет? — починаю розмову, коли ми нарешті сідаємо за відвойований у інших їдців столик.

— Ну, я не вважаю рок екзотикою, — дещо ображено каже Кузін, — радше 90% сучасної поп-музики пострадянського простору — екзотика і знущання над мозком. А ось рок-музика — це мейнстрім.

— Давайте прислухаємося: бо українці точно не слухають рок тотально, — відказую, вловлюючи як долинає із сусіднього кіоску бравурне: "Я і Сара — кльова пара...".

— Це не показник! — відмахується мій візаві, — саме тому рокове радіо і стало таким успішним, тому що рок слухають стадіони, а в ефірі завжди було засилля попси. Коли ми у 2009 році провели перезапуск Радіо Рокс, ми майже одразу отримали дуже хороші цифри серед аудиторії.

100% хлопців йдуть у рок-музику, щоб подобатися дівчатам. І це, чорт забирай, правильно!

— І все ж ваша аудиторія вікова, діти частіше слухають реп і хіп-хоп, — наполягаю.

— І це неправда! Подивіться [американський рок-гурт] Greta van Fleet, 20-річні хлопці, Imagine Dragons також співають мало не для дітей. І взагалі, рок — це філософія, стиль життя, свій всесвіт, а не гурт немитих хлопчиків і дівчаток у шкіряних штанях, — емоційно реагує Кузін і збирається закурити.

Тут він виявляє, що попільничок на столах немає. Обхід довколишніх торгових точок також результату не дає. Рятує ситуацію прибиральниця, яка ставить на стіл попільничку, яка невідомо звідки взялася, у формі морської раковини.

Розчулений і вдячний Кузін намагається обдарувати її грошима.

— Та не треба мені грошей, так беріть! — щиро запевняє жінка.

— А ще рок-культура — це точно не про гроші, — до слова згадує мій співрозмовник, нарешті запалюючи. — Тут важливо, щоб виконавець все робив наживо і по-справжньому.

Одразу ж Кузін зізнається, що із задоволенням зарахував би до кола рок-виконавців британську Леді Гагу або українську Onuka.

— Вони точно кращі за Bon Jovi, він мені взагалі нагадує [російського співака] Баскова, якого переодягли у шкіряні штани і випустили на рок-сцену.

Продавець кіоску з хінкалі подає знак, що наші страви готові, і ми перериваємо розмову.

Д авайте поговоримо про відмінності, наприклад, українського і російського року, — пропоную. — Останній у нас був ще п'ять років тому дуже популярний.

— Стосовно російського року в мене, звісно, є своя думка, суто особиста, — кривиться Кузін, надкусуючи перший хінкал. — Із технічного погляду російський рок — це серйозні, сумні й депресивні тексти, що пластично лягають на слов'янську душу, яка любить страждати, з херово зіграною музикою. Вона, може, і хороша була за задумом, як у тієї ж Машини часу, але грала відверто погано, під копірку.

— А український рок? — цікавлюся я.

— Ну, це зовсім інша історія, — пожвавлюється Кузін. — Я вважаю, що [львівський рок-гурт кінця 80-х років] Брати Гадюкіни заклали тут традицію класної рок-культури. Українська мова мелодійна, вона добре лягає на блюзовий рок, і в українському році музика, а не слова частіше на першому місці, це більше західний стиль.

— А ще пісень про кохання відчутно більше, ніж про страждання політичного життя, — зауважую.

— Послухайте! 100% хлопців, на мою думку, йдуть у рок-музику, щоб подобатися дівчатам. І це, чорт забирай, правильно! — сміється мій співрозмовник.

Розвитком вітчизняного року Кузін задоволений і з гордістю називає кілька українських імен, які отримали світове звучання.

— Наприклад, український метал-гурт із Горлівки Jinjer декілька років тому підписав контракт з одним із найкрутіших рок-лейблів світу — австрійським Napalm records і сьогодні дуже популярний у США і Канаді.

Більше 10 років Сергій Кузін і Соня Сотник ведуть на Радіо Рокс мегапопулярну ранкову передачу Камтугеза (Фото: DR)
Більше 10 років Сергій Кузін і Соня Сотник ведуть на Радіо Рокс мегапопулярну ранкову передачу Камтугеза / Фото: DR

Х інкалі холонуть на тарілках, а ми обговорюємо квотування україномовної музики на радіо.

— Звісно, жодні квоти не на користь, — зітхає Кузін і одразу додає, що нічого не має проти української музики. — Хоча мовна регуляція ускладнила роботу нішевим радіостанціям країни: наприклад, на станцію латиноамериканської музики український шоу-біз просто ще не напрацював потрібну кількість артистів.

— І все ж в Україні за останні п'ять років з'явилося безліч нових виконавців, хіба це не успіх? — відзначаю.

— Талановиті хлопці завжди були, — впевнено каже Кузін і пояснює розквіт української естради не квотами, а обмеженням в'їзду до країни для російських артистів. — Я дуже тішуся з того, що ми за ці роки виграли у російських артистів боротьбу за концертну діяльність. Звільнилася величезна кількість майданчиків, і наші артисти нарешті заробляють.

— І все ж сьогодні, зі зміною влади багато російських виконавців та ексукраїнських виконавців потягнулися назад. Не вб'є молоду українську естраду повернення Стаса Михайлова і Артура Пирожкова? — запитую.

— Звісно, все ще можна звернути назад, і я цього дуже боюся, — сумно реагує Кузін. — Ми ж бачимо всі ці прекрасні білборди Дружня Росія і Мир на Землі, прямо в тих місцях, де "дружня" Росія цей "мир на Землі" бомбить.

Проковтнувши нарешті перший хінкалі, він додає, що радів би закону, за яким російський виконавець, даючи концерт в Україні, частину гонорару автоматично відраховував би на потреби АТО.

— От повірте, це б чудово регулювало український музичний ринок, — задоволений своєю ідеєю Кузін.

Тут я вирішую нагадати, що крім усього іншого мій співрозмовник є гендиректором Русского радио Україна. У відповідь він пожвавлюється:

— Розумію, що радіо має гостру потребу в ребрендинзі, але вдалого варіанту поки немає.

— А які російські пісні ставить Русское радио Україна? — цікавлюся я.

— Ви думаєте, я пам'ятаю? — відповідає запитанням на запитання Кузін. — Звісно, ми щось ставимо з нешкідливого, але, чесно кажучи, я вже п'ять років нічого навіть із нового російського року не слухаю. Завжди ж потім знайдеш, як цей же музикант про велич їхньої двоголової курки втирає.

Сергій Кузін via Facebook
Фото: Сергій Кузін via Facebook

В ідсунувши нудотний лимонад із пляшки, ми наважуємося замовити каву, і я ставлю Кузіну традиційне для рубрики питання: чи звали його в депутати?

— Ну так, звали, я пореготав, — посміхаючись, закурює мій співрозмовник.

— Чому це? Пішли б, очолили комітет культури, — наполягаю.

— По-перше, я страшно некультурний, а по-друге, добре освічений. Скрізь схибив — розумієте? — завершує він фразу вже повноцінним сміхом.

А потім сумно розповідає, що головним уроком цих виборів, на його думку, стала для нього поляризація людей зі спільними цілями, але різними методами її досягнення.

— Є у мене двоє друзів військових, обидва з Аеропорту, один у одній політичній силі, інший — у іншій. Обидва за Україну, але я досі не можу зібрати їх разом. Мені здається, у нас політичне питання прийшло на зміну булгаківському квартирному, — зітхає він.

У 2004 році Кузін, білорус за національністю, остаточно переїхав до Києва з Мінська. Все через прощальне інтерв'ю експосла США, яке той дав радіостанції Кузіна, а не офіційному урядовому каналу. Майже одразу норовливий медіаменеджер став у Білорусі небажаним.

— Що ви думаєте тепер, через багато років, про сучасну Білорусь? — ставлю ностальгійне запитання.

—  Ми з вами поговорили вже про рок-н-рол як свободу і сьогодення. Так от, якщо взяти Білорусь, там же і дороги кращі, й міста чистіші, й зарплати вищі, і серед моїх знайомих є ті, у кого по два-три Bentley. Але свободи немає, і тому понуро. А в Україні весь цей рок-н-рол є, і тому все, що відбувається, не так обтяжливо сприймається.

Розуміючи, що тема політики вичерпана, а обід добігає кінця, запитую Кузіна про його музичний проект, наскільки це хобі є самоокупним.

— Не дуже окуповується, — усміхається він, — але і я не божевільний папік, який за шалені гроші корчить із себе музиканта. Ми збираємо зали по 200-300, іноді тисяча людей, граємо, коли покличуть.

Втім, одразу додає, що артист він складний, прив'язаний до радійного розкладу, а грати за межами Києва може тільки у вихідні.

— Це багатьох дивує, вони думають, що я постійно їжджу на байку, безпробудно п'ю і все у мене секс і рок-н-рол, а зустрічають нудного 56-річного дідугана, який давно не п'є, а на сцені робить все те, що давно не уособлює сам, і взагалі йому додому раніше потрібно, — поглядає на годинник Кузін.

Вловивши настрій співрозмовника, я прощаюся. Окинувши ще раз сумним поглядом димне майбутнє київської міської культури, Кузін залишає набережну Дніпра.


П'ять питань до Сергія Кузіна:

— Найдорожча річ, яку ви придбали за останні п'ять років?

— Ось, мотоцикл придбав новий два місяці тому. Harley-Davidson Street Glide.

— На чому ви пересуваєтеся містом?

— На авто, у мене Lexus 570.

— Найдивовижніша подорож у вашому житті?

— Одного разу в армії мене відрядили супроводжувати до Азербайджану тіло померлого солдата родом звідти. Це сталося у 1991-му, і я діставався спочатку з Одеси до Москви, а потім довгим потягом Москва — Баку через весь Північний Кавказ. Уже на місці мені довелося затриматися на кілька днів: за місцевими звичаями я мав бути присутнім під час поховання. Так я завис у невеликому містечку на кордоні з Іраном. А повертатися було ще складніше, Совок остаточно рухнув, і раптово зворотний шлях став недоступним. Неймовірним чином я через тиждень опинився чомусь у Ташкенті, де немитий і голодний провів три дні, мене затримала місцева військова комендатура як бомжа і дезертира. Після довгих роз'яснень мене посадили на потяг до Москви. Слава богу, нічого дивнішого в моєму житті не траплялося. Навіть ночуючи два місяці на вулицях Нью-Йорка, я відчував себе комфортніше.

— Чи є у вашому житті вчинки, яких ви соромитеся?

— Мало з батьком говорив останні років п'ять його життя, замолоду, коли життя було пов'язане з горілкою, на жаль, багато напартачив. Так, всяке було.

— Чого або кого ви боїтеся, якщо боїтеся?

— Я хвилююся за здоров'я мами, та й за здоров'я усіх своїх близьких. Це найголовніше.

Цей матеріал опубліковано в №28 журналу НВ від 1 серпня 2019 року

Показати ще новини
Радіо НВ
X