«Порушує стандарти спільноти». Facebook приховав пост журналістки Христини Коціри про зв’язкову ОУН Ванду Горчинську — публікуємо його тут

6 липня, 16:16
Журналістка Христина Коціра написала допис. І Facebook його заборонив. (Фото:Богдан Кутєпов/hromadske)

Журналістка Христина Коціра написала допис. І Facebook його заборонив. (Фото:Богдан Кутєпов/hromadske)

Facebook вчергове виявився занадто вразливою соцмережею. На цей раз банить допис Христини Коціри.

Журналістка Христина Коціра багато разів інтерв'ювала політв'язнів радянського режиму. В 2020 році у співавторстві з Богданом Кутєповим вона написала матеріал Позивний «Домовина». Історія арештантки про зв’язкову та медсестру ОУН Ванду Горчинську. Журі премії Честь професії тоді визнало роботу найкращим репортажем.

Відео дня

Вчора, 5 липня, Ванді Горчинській виповнилося 98. На честь героїні Христина опублікувала допис з відривком вищезгаданого матеріалу. Facebook визнав його таким, що «порушує стандарти спільноти» та зробив невидимим для усіх.

Користувачі соцмережі запустили флешмоб та почали масово перепубліковувати текст з допису журналістки на своїх сторінках — втім Facebook продовжує приховувати пости.

«Горчинская, к следователю!»

На ватяних ногах 22-річна Ванда поволоклася до дверей. Тіло боліло. Сьомий день, як її затримали. Йшла темним коридором, потім сходами. До чого готуватись? Попередні рази ставили до стіни, били в голову, накидали на шию зашморг. Слідчий впирався ногою в живіт, а його помічник — у спину, душили.

«Бандеровская сука, все нам расскажешь. Где крыивки, где крыивки???» — відлунювало в голові.

Переступила поріг кімнати для допитів.

«Мы тебе шутку организуем, — погрозливо скалився гебешник Бровін, — раздевайся!».

Влупив нагайкою. Вона стояла і не рухалась.

Тоді катюга кинувся зривати одяг сам. Люто шматував шлейки бюстгальтера. Віддирав від понівеченого тіла труси, присохлі до кривавих струпів. Серед розкиданих по всій кімнаті лахів стояла гола дівчина. А гебіст покликав усіх тюремників, роздав їм нагайки й металеві прути: «Бейте по очереди. Сейчас она все расскажет».

Найбільше боліло, коли бив свій, місцевий. Намагалася зазирнути йому в очі: як ти можеш? Ховав погляд.

Бровін тим часом зняв із себе піджак. Сліпуче біла шовкова сорочка в тонку синю смужку зовсім не вписувалася в жахіття, яке коїлося в цих темних застінках. Кат закотив лівий рукав. Ванда вже лежала на підлозі. Підняв її за волосся і ребром долоні сильно влупив по шиї. З рота, вух і носа цівками бризнула кров. Ванда далі вперто мовчала.

«На всю жизнь этот праздник Восьмого марта запомнишь! Одевайся, курва бандеровская!».

«Где крыивки?» — ще довго відлунювало в голові й побитому тілі. Не видала.

«Дякую тобі, Боже».

Сьогодні вкотре нагадую історію життя Ванди Горчинської — жінки, яку, повірте, не здивували звірства росіян в Бучі, Ірпені, Маріуполі та інших містах і селах в наші дні, бо все це вона бачила, пережила і перетерпіла ще 1946-го.

Сьогодні Ванді Горчинській — 98. Вона для мене — та соломина, за яку я тримаюся, коли настає момент «все пропало». Бо хіба могла Ванда в 1946-му — збита і зболена — отримавши вирок — «15 лет лишения свободи» — повірити, що переживе всіх своїх катів? Усіх тих мос… лів, які систематично знущалися, які вивезли під китайський кордон всю родину, а її саму мордували в холодних норильських таборах, хіба могла вона знати, що переможе?

Сьогодні Ванді Горчинській — 98! І вона перемогла.

Раніше ми публікували витяг з інтерв'ю, яке Степан Бандера дав німецькому радіо за п’ять років до своєї загибелі.

Редактор: Кіра Гіржева

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X