Ви маєте це знати. Що диктує нам мозок

1 квітня 2019, 23:09

Всі ми маємо фізіологічні обмеження на дружбу. Їх встановлює наш мозок

І вони не залежать ані від нашого характеру, ані від того, наскільки ми соціально активні і комунікабельні. Вони ховаються в товщі нашого неокортексу — частини головного мозку, яка, серед іншого, відповідає за стосунки з іншими людьми.

Відео дня

Розберемося?

Нам здається, що ми здатні утримувати в голові «базу» з іменами і фотографіями всіх людей, яких коли-небудь знали. Але насправді в кожен конкретний період життя ми можемо утримувати відносини із 150 людьми. Якщо точно — то це число коливається між 150 і 230. Це та кількість людей, з якими ми можемо підтримувати контакт одночасно.

Це як бокал, наповнений вином. Вино смачне і ароматне, але коли в наповнений до країв келих ми спробуємо додати ще хоч краплю – це означатиме, що одна крапля з келиху виллється назовні. Так і з людьми. Хтось з них завжди випадатиме за межі нашого кола спілкування.

Автором теорії про обмежену кількість соціальних контактів, став Робін Данбар, професор еволюційної антропології з Оксфорда. В середині 90-х він висунув теорію про те, що мозок людини не в змозі утримати в свідомості інформацію більш ніж про 150 друзів — «число Данбар». Через свої спостереження він побудував теорію про те, що на величину груп повинні впливати розміри мозку тварин. Тваринам необхідна можливість взаємодіяти з іншими, спілкуватися і запам'ятовувати минулі взаємодії — таким чином, кількість тих взаємодій, які примат може підтримувати, має співвідноситись з тим, наскільки спроможен на це мозок тварини.

Зокрема, на думку Данбара, розмір неокортексу повинен корелювати з тим, зі скількома взаємодіями примат може впоратися. Данбар виміряв людський неокортекс і оцінив верхню межу здатності людини підтримувати соціальні зносини і дійшов висновку, що він може обробляти близько 150 контактів. І діє така система за принципом нульової суми: щоб щось в неї додати – рівну кількість чогось треба вилучити. Наша внутрішня «картотека», в якій зберігаються імена, інформація про стосунки з цими людьми – вона теж є такою системою з нульовою сумою. 

Поява додаткових людей в групі може зруйнувати її згуртованість

Згідно Данбару, чим більше група, тим більше часу кожному її члену необхідно на підтримку соціальних зв’язків. Здатність підтримувати соціальні зв’язки визначає граничний розмір групи. Поява додаткових людей в групі може зруйнувати її згуртованість, а нестійка група приречена на провал. В давнину об'єднання людей зазвичай налічували максимум 150 осіб. Як тільки ми досягли такого рівня розвитку, коли стали в змозі утримувати разом великі групи – такі як армії, міста і народи – ми стали дробити ці групи на більш дрібні. Число Данбар пояснює, чому великі групи діляться на більш дрібні і керовані – команди, департаменти, філії, відділи, міністерства і комітети. Щоб тримати членів групи разом, люди вдаються до правил та інструкцій, норм і законів, кордонів і юрисдикцій. Малкольм Гладуелл в книзі Переломний момент (The Tipping Point) пояснює, що якщо чисельність персоналу компанії більше 150 людей, продуктивність праці починає різко падати до тих пір, поки компанія не виділить зі своєї структури більш дрібні підрозділи.

Майже через 20 років після того, як Данбар зробив свою оцінку, у 2010 році, три дослідника на чолі з Тайлером Маккорміком спробували оцінити середній розмір соціальної мережі людини за допомогою опитувань і статистичних розрахунків, а не розміру неокортексу, на який спирався в розрахунках Данбар. Вони виявили, що середній розмір соціальної мережі опитаних становив 611 осіб. Це значно більше, ніж оцінка Данбара. Середній розмір мережі становив 611 контактів, медіана становила 472 контактів. Але факт про обмеженість кола активних соціальних контактів залишається актуальним.

Takeaways

1. Обмеження у кількості людей, з якими ми можемо одночасно підтримувати зв’язки, насправді пов'язане не з тим, скільки «місця» для зберігання інформації ми маємо, а з тим, скільки енергії в певний час можемо приділити розвитку власного соціального середовища.

2. У сучасному світі географічна віддаленість більше не є перешкодою для спілкування. З великою ймовірністю ми можемо познайомитись з будь-якою людиною на планеті. Але для підтримання якісних соціальних зв’язків потрібні час і енергія. Ці обидва ресурси обмежені.

3. Ми не можемо постійно підтримувати відносини з усіма людьми своєї соціальної мережі. Точно не на рівні дружби. Величезні мегаполіси, соціальні мережі, де тисячі людей слідкують за оновленнями статусів один одного – з усім цим різноманіттям немає потреби справлятись. Як і в будь-чому іншому, ключовим питанням має стати – щоби що?

4. Деякі дослідження показують, що навіть просунуті користувачі Facebook, кількість друзів яких перевищує 1000 чоловік, регулярно спілкуються приблизно зі 150 з них, а активно – менш ніж з 20.

5. Соціальні мережі очевидно зробили революцію в способах нашого спілкування, але в кінцевому підсумку це не так уже й сильно вплинуло на розмір основної соціальної групи, з членами якої нас пов'язує справжня дружба.

6. Слідкувати за гігієною свого оточення, яке буквально визначає нас – нами, варто так само обережно і уважно, як і за гігієною чистоти тіла. Чистити, зміцнювати, тренувати, розвивати.

Думайте час від часу, яким вином хочете наповнити свій келих, і від чого готові відмовитись. І бережіть тих, хто справді вартий вашої уваги. Бо хороше вино з часом стає тільки кращим.

Текст публікується з дозволу авторки

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени

Більше блогів тут

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X