Воно того варте. Чому вам пора вирушити в Норвегію

30 квітня 2019, 11:15

Навіщо йти в ресторан, якщо у кожного у дворі є гриль, на якому можна приготувати креветок, виловлених тут же, у дворі

На південно-західному узбережжі Норвегії ви не зустрінете високих будівель, широких доріг і електричних дротів на стовпах. Тут взагалі нічого немає, крім маленьких острівців котеджних селищ, які акуратно розсипані вздовж берегів озер і фіордів. Але ще частіше це просто відокремлено стоять дерев'яні будиночки на воді. Тут же — магазин, школа і церква. Іноді, щоб дістатися до класу, потрібно переправлятися через яке-небудь водоймище підвищеної мальовничості. Взимку можна просто перейти по льоду.

Відео дня

Норвегія досить довга країна. Щоб проїхати її наскрізь з півночі на південь знадобиться днів три, а природа, геологія і погода зміняться кардинально. На півночі Норвегії, наприклад, взимку суцільна ніч і північне сяйво, а влітку – три місяці безперервно світло.

Щоб втратити дорогу, потрібна дорога, а їх тут майже немає

Норвежці дуже спортивні і якщо вам говорять, що прогулянка перед обідом буде легкою і невтомливою — беріть з собою велику пляшку води, екіпіровку для скелелазання і багато терпіння. Але незалежно від того, як сильно ви втомитеся, пам'ятайте тільки одне — воно того варте. Адже за кожною прямовисною скелею, яку доведеться подолати, перед вами відкриваються такі види, від яких захоплює дух.

Місцеві прогулянки краще будь-якої пробіжки. Після такої кількості свіжого повітря і вражень вам в принципі вже не хочеться ні в ресторан, ні на шопінг. Може тому норвежці так багато часу проводять удома.

надано автором
Фото: надано автором

Те, що вони не так часто ходять в ресторани, пов'язано не тільки з високими цінами на готову їжу і низькими — на продуктовий кошик зі звичайних магазинів. Це швидше про культуру і спосіб життя. Навіщо йти кудись, якщо у кожного у дворі є гриль і можна приготувати свіжу тріску або креветок, виловлених тут же, у дворі.

Головна цінність цих місць — природа. Мабуть, це один з найкрасивіших і одночасно ще не зіпсованих банальними туристичними розвагами ландшафтів у світі. Нам вдалося побувати в трьох старих портах, які втоплені у фіордах, і зрозуміти як живуть, що їдять і чим пишаються норвежці.

Острів Гідра (Hidra)

На острів можна дістатися на човні або поромі разом з автомобілем, що набагато зручніше, адже острів досить великий.

надано автором
Фото: надано автором

Над портом Кіркехавн (Kirkehavn) грізно нависають кілька стрімких скель, на яких під час Другої світової розмістили свої укріплення і розбили табір німці. Ну, як табір. Вони побудували кам'яні будинки з камінами на найвищій горі. Сьогодні місце називається Хагосен (Hågåsen) і це практично зруйноване місто, яке зовні нічим не відрізняється від римських руїн. Хіба що кількома страшними сітками колючого дроту, який обплів старі дерева і наскрізь проржавів. Потрібно сказати, що смак у німців на краєвиди був відмінний — вікна виходять на порт і навколишні скелі. Втім, ви спробуйте ще знайти в Норвегії поганий краєвид.

Як правило, портом або селищем тут називають не щось звичне нам, а місцевість, де рибалки могли перечекати шторм, адже фіорди загороджують лагуну від хвиль і вітру. Тут дійсно є човни і каяки, а також кілька рибальських кораблів, але вони швидше обслуговують місцеву комуну, ніж вибудовують торгово-промисловий бізнес. Вода в цих портах кристально чиста, а на стику прісних річок і морського прибою майже всюди плавають лебеді.

надано автором
Фото: надано автором

Кіркехавн славиться своїм рибним ринком. На наших очах до берега пришвартувався суворий моряк, бездоганно схожий на Гемінгвея з тієї самої фотографії, вивантажив тонну свіжої тріски і камбали — і знову ввирушив у море. Тут місцеві купують морепродукти як для себе, так і для ресторанчиків, які знаходяться в окрузі.

Порт Согндалстранд (Sogndalstrand)

Миле старе село ділить надвоє невелика стрімка річка, щоб вже через 200 метрів розчинитися у хвилях Північного моря. Через часті опади, особливо після зими, майже всі скелі вкриті струмочками води, і водоспади, від ніжної капели до потужних потоків, пронизують кожну можливу розколину.

надано автором
Фото: надано автором

Архітектура цього регіону — майже однакові, прості дерев'яні фасади будинків. Сьогодні майже всі будови білі, але ще на початку ХХ століття біла фарба була розкішшю, тому в основному будинку фарбували охрою. Незважаючи на те, що Норвегія на північ від України, зими тут на порядок тепліші через Гольфстрім. Навіть в найхолодніші місяці температура рідко опускається нижче нуля. А влітку це й зовсім приємні 20 градусів.

У селищі Согндалстранд нас зустріла енергійна дама Елі, яка ось уже 20 років розвиває цей порт, ремонтує вулиці і будинки, будує бутик-готелі та ресторани, влаштовує концерти і в цілому перетворила порт на своєрідний Плезантвіль, з якого не хочеться їхати.

надано автором
Фото: надано автором

Тут же прямо біля водистоїть музей корабельних двигунів, які збирає місцевий потомствений моряк. Колоритний і суворий, як майже всі тут, він посадив нас у великий старий човен і прокатав по фіордах уздовж незайманої природи регіону Rekefjord.

Ловити рибу, купатися, просто витріщатися на колосальні скелі і безкрає море – все це тут.

Порт Ана-Сіра (Åna-Sira)

Ми зупинилися в будинку рибалки Logbua, який був побудований сто років тому. Прізвище нашого господаря, а також прізвище ще половини села — Log. Bua — рибальський будинок. За кілька століть життя комуни майже всі так чи інакше стали родичами.

Колись в цьому будинку зберігали сітки та різні снасті для лову риби. Щоранку дід нинішнього господаря будинку вирушав на риболовлю. Все своє життя. Сьогодні деякі будинки пустують, адже багато хто виїжджає жити в міста, але інші двори реставрують і перетворюють на гест-хауси, які по кишені навіть українцям. Тут в безтурботності можна спокійно провести два-три тижні.

надано автором
Фото: надано автором

Буквально в п'яти хвилинах їзди на машині — пішохідні гірські маршрути. Тут важко заблукати, нсамперед тому, що щоб втратити дорогу, потрібна дорога, а їх тут майже немає. Ти просто йдеш через моховитий ліс, а потім скелі до моря, яке від тебе поки що приховано і вибираєш камінь, за який зможеш зачепитися, щоб не полетіти вниз.

На самому початку маршруту стоїть табличка з варіантами, куди йти, і ремаркою: будь ласка, не годуйте тролів. Той шлях, по якому піднімалися ми, мав рівень складності «експерт», що означало — не йди туди ні в якому разі. Але ми все одно пішли. Подолавши непростий маршрут гір Sandvika, Potholes і Brufjell, ми опинилися на п'ятачку в два метри завширшки. Внизу відкривалася прірва метрів на 500, а попереду – море, яке завзято розбивалося об скелі. Ми цілеспрямовано йшли в печери, які не зазначені на карті, але цілком підходять для того, щоб пережити там весь кам'яний вік. Чи варто говорити, що там немає людей, цивілізації і взагалі нічого. Тільки ти і природа.

надано автором
Фото: надано автором

Не можна сказати, що норвежці кожен день оспівують свій славний регіон, але вони точно розуміють переваги цих місць і свого везіння. Може здатися, що вони досить буденно ставляться до того, що у них під порогом хлюпається Північне море, повне лосося, — вони просто залишаються спокійними, адже перебувають в рівновазі і балансі з собою і навколишнім світом, і їм зовсім не обов'язково висловлювати експресивний захват для того, щоб показати своє ставлення до навколишньої дійсності. Можна сказати, що за ці п'ять днів ми успішно пройшли курс з набуття естетичного і психологічного балансу. І трохи з переварювання відмінної риби.

Варто з'їздити. Зрештою в світі залишилося не так багато місць, які настільки швидко здатні повернути тебе в рівновагу.

Колонка опублікована в №15   журналу Новое Время від 25 квітня 2019 року. Републікування повної версії тексту заборонене

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени

Більше блогів тут

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X