«Блаженний той, хто ще надію має» — є такі рядки у Гете, які він вкладає у вуста Фауста.

Надію як емоційний стан, я б поділив на правильну і неправильну. Це як із виною та соромом — є їх темні аспекти, а є й світлі. Тобто корисні для життя аспекти емоцій і не дуже.

Віктор Франкл писав, що ті, хто жив в концтаборі надією, що все скоро закінчиться, буквально до Різдва, помирали ледь не першими. Мати надію без терміна реалізації — це провалитись в депресію в будь-якому випадку. Цікаво, що відомий американський лайф-коуч Тоні Роббінс на своїх тренингах показує надію як пасивний стан і відмову від відповідальності.

Проактивна надія — це думки про те, що в майбутньому ви досягнете своїх цілей

Ось саме це і є та пасивна, непродуктивна надія. Я про себе її називаю «інфантильна надія». Надія малої дитини, яка чекає спасителя чи спасіння, кому як подобається. Ще цей стан називають вивченою безпорадністю.

Така надія смерті подібна. Її головна риса, окрім пасивності та інфантильності — це очікування того, що хтось, або щось змінить несприятливі обставини.

Але є корисна надія, проактивна. І про нею люди теж багато пишуть.

Читайте також:

Марк Менсон

Про життя та успіх. Шість простих нагадувань

Проактивна надія — це думки про те, що в майбутньому ви досягнете своїх цілей, зміните обставини навколо себе на сприятливі, а якщо їх змінити не можна, то пристосуєтеся до них, проактивним чином вміщуючи в них розкриття свого потенціалу. Саме це робив Франкл в концтаборі — допомагав людям як психіатр та лікар і виношував ідею свого методу психотерапії. Тобто він займав активну позицію в «тут і зараз» і одночасно мав плани, які виходили за межі концтабору.

Просто чекати та мати надію на краще — це кінець. Робити щось значуще для вас тут і зараз, мати плани на майбутнє — це рятує.

Перевірте себе на те, яка у вас надія.

Текст публікується з дозволу автора

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV

Більше блогів тут