Ключ від всіх дверей. Як навчитися гарно програвати
Поразки і програші вказують нам шлях до себе справжніх
Ви вмієте програвати? Саме так — не вигравати, не перемагати, а зазнавши поразки, не втратити власної гідності та зв’язку з реальністю?
Якщо і є в житті «ключ від всіх дверей» — то, на мою думку, це вміння програвати, вміння конструктивно приймати несприятливий результат, коли наперекір усім твоїм намаганням, затраченому часу та зусиллям, надіям та сподіванням, відбувається зовсім не те, на що розраховував або прагнув досягнути.
Напевно, візьму на себе сміливість стверджувати, що в житті немає мистецтва більш важливішого, ніж вміння програвати.
Не знаю як у вас, але в моєму житті помилок і поразок було значно більше аніж перемог. Керуючись цим, моє ставлення до поразок значно сильніше визначає якість мого життя, ніж радість від перемог. Протягом багатьох років я вперто та наполегливо намагалася перемагати і вигравати.
Завжди, всюди, у всьому і наперекір будь-чому. І якщо в чомусь перемогти мені не вдавалось, я пробувала раз за разом, знову і знову, не відступаючи ні на крок, насправді лише виснажуючи себе, але будучи твердо переконаною, що наступного разу обов’язково все вийде як треба. Так, мені вдалося багато чого досягнути, але лише набивши не одну шишку на лобі, і ставши не на одні граблі, я нарешті зрозуміла, що така впертість і цілеспрямованість абсолютно не покращує мого життя.
З часом я дійшла висновку, що зовсім не перемоги, а саме помилки та поразки, а точніше ставлення до них, роблять нас тими, ким ми насправді є, бо змушують зрозуміти і прийняти власні обмеження, позбавляють ілюзій та марних сподівань, і таким чином проявляють нашу індивідуальність.
Поразки і програші вказують нам шлях до себе справжніх, поза очікуваннями наших друзів чи рідних, поза навішаних школою чи батьками рольових моделей, поза обов’язкових соціальних норм, що прирівнюють всіх і кожного до єдиновірних стандартів успішності.
Саме обмеження повною мірою проявляють нашу індивідуальність. Або іншими словами, те, якими ми не можемо бути, проявляє те, якими ми бути можемо. Непереборні перешкоди перестають сприйматися такими, якщо не намагатися їх маніакально долати без кінця і краю, переслідуючи успіх та перемоги, а спробувати використовувати їх як дорожні знаки на шляху. На шляху до розуміння того, в чому полягають наші справжні здібності і таланти.
Якщо чесно, програвати взагалі цікавіше і корисніше, ніж перемагати! Тому що перемоги, за великим рахунком — лише побічний продукт того досвіду, який здобуваєш дякуючи пережитим поразкам і помилкам. Успіхи в житті лише підтверджують те, що ми вже знаємо та вміємо.
Поразки, помилки, програші мають у собі величезний потенціал — нових знань, нових умінь і, що найголовніше, нового розуміння самого себе. Вигравати просто, для цього нічого особливого не потрібно — лише вміти користуватися набутим досвідом. Набагато складніше навчитися програвати — так, щоб використовувати програші, помилки та поразки як сходинки до головної перемоги — розумінню та прийняттю себе, таким як ти є.
Вміти програвати — значить бути вільним. По-справжньому вільним, коли ти нікому і нічого не зобов’язаний. Тому що ніщо так не обмежує свободи, як безконечна необхідність перемагати.
Текст публікується з дозволу авторки
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ
Більше блогів тут
