Гра престолів відпочиває. Чому варто дивитися серіал Темні матерії

16 листопада 2019, 20:21

Я чекав цього серіалу багато років. І нітрохи не розчарований. Це — не нова Гра престолів. Це набагато краще.

Дівчинка Ліра, цікава і жвава, живе в світі, яким править церква, де існують відьми і броньовані ведмеді, а у людей є деймони — матеріальний прояв людської душі, що набуває подоби тварин.

Відео дня

Ліра — сирота, її батьки загинули. Її опікун — дослідник лорд Азріел, знаходить спосіб пересуватися між паралельними світами. І Ліра знайомиться з Віллом, хлопчиком, який живе в світі, позбавленому магії. І деймонів там немає. Принаймні люди їх не бачать. Простіше кажучи, Вілл — з нашого світу.

BBC і HBO почали трансляцію нового епічного серіалу Темні матерії. І я переконливо рекомендую всім дивитися його.

Навіть тим, хто не особливо любить фентезі.

YouTube
Фото: YouTube

Книги Філіпа Пулмана, які складають трилогію Темні матерії, я прочитав у середині 2000-х. І вони мені дуже сподобалися.

Це при тому, що я не дуже люблю фентезі. І до Гаррі Поттера, наприклад, абсолютно байдужий.

Але у Пулмана те, що починається як чергова варіація класичної казки Снігова королева, обертається дуже похмурою філософською історією про богоборство.

Якщо спочатку здається, що це просто ще один Гаррі Поттер, тільки трохи похмуріший та епічніший, то вже до другої книги виникає чітке переконання, що Джоан Роулінг до Пулмана як, скажімо, гамбургеру з відомого закладу до справжнього яловичого стейка.

Пулман не просто створює колосальний за розмірами та неймовірний із погляду деталізації світ (точніше, безліч паралельних світів), він ще й змушує героїв пройти через горнило найскладніших моральних виборів, а читача — через справжній катарсис осмислення того, як сильно здоровий глузд перешкоджає будь-яким розмовам про бога взагалі.

Паралельно Пулман дає читачеві просто величезний культурний контекст. У його книгах — численні відсилання до Гомера, Мільтона та Свіфта.

YouTube
Фото: YouTube

Темні матерії — не просто фентезі. Це похмура філософська казка, читання якої виявляється не розвагою, а розумовою працею. Підлітки, які «по приколу» читали Гаррі Поттера — цільова аудиторія, яка вочевидь не годиться для Пулмана.

Пулман — справжній богоборець нашого часу. Його герої — вчені або просто люди, які стоять на шляху пізнання, завжди протистоять церковникам і навіть безпосередньо богу (так, у книзі є й зовсім епічні фрагменти).

Абстрагуючись від Темних матерій, можна згадати, як він виступав проти британської системи освіти, де досі є боже слово. І навіть протестував проти приїзду до Англії новообраного Папи римського Бенедикта XVI, оскільки той позначив відкат церкви до традиційніших позицій.

Пулман — справжній філософ і мислитель, який поставив за мету довести, що раціональне мислення не може поєднуватися з релігійними забобонами.

Бог розсудливій людині не потрібен, ось про що говорять Темні матерії.

У 2007 році Голлівуд зробив спробу екранізації скандальної трилогії. Спроба не вдалася.

Фільм Золотий компас із бюджетом $180 млн мав масу козирів, зокрема значні спецефекти і справжніх зірок у головних ролях. Зокрема Ніколь Кідман, Деніела Крейга і Єву Грін.

Церква в деяких країнах протестувала проти виходу в прокат Золотого компаса. Але проблема була не в цьому.

Фільм був непоганий, але його не зрозуміли. Події досить об'ємної першої книги трилогії втиснули в картину з хронометражем менше двох годин. І фінал обрізали, немов боялися зовсім вже «прибити» масового глядача пулманівським песимізмом.

Зім'ята оповідь укупі з невиразним кінцем стала головною проблемою загалом непоганого фільму. І хоча він зібрав у світовому прокаті пристойні гроші, а загалом його збори перевищили $370 млн, кіношні боси згорнули виробництво трилогії. Власне, банкрутство New Line Cinema і подальше поглинання кінокомпанією Warner Bros. стало прямим наслідком провалу Золотого компаса.

Здавалося, мрії про екранізацію настав кінець. Але кілька років тому Пулман написав у себе в Facebook (так, я на нього підписаний, якщо що) про те, що BBC зніматиме серіал за Темними матеріями.

Серіал одразу здався відмінною ідеєю.

YouTube
Фото: YouTube

Трилогія — матеріал значного обсягу. Екранізувати його в «повному метрі» було б важко навіть Пітеру Джексону (Володар кілець відрізняється значно лінійнішою розповіддю).

А у вигляді серіалу це цілком могло вийти.

І ось перші кілька серій вже вийшли. І на перший погляд, авторам усе вдалося.

Світ Пулмана відтворений зі зворушливою точністю. Хіба що в книгах світ, де живе Ліра, а в людей є деймони, більше схожий на початок XX століття, а в серіалі тут все-таки вже приблизно 1930-і.

Актори підібрані чудово. Дафна Кін (та сама дівчинка, яка затьмарила самого Г’ю Джекмана в Логані) в ролі Ліри — це просто одкровення. Дівчинка чарівна і не позбавлена драматичного таланту.

Джеймс МакЕвой у ролі Азріела хороший як завжди. Він виглядає в цій ролі явно органічнішим, ніж Деніел Крейг, який так і не вирішив, наскільки далеко йому можна в Золотому компасі відійти від образу агента 007.

Ну а Рут Вілсон (її всі знають за серіалом Лютер) хоч і не така ефектна зовні, як Ніколь Кідман, зате й виглядає натуральнішою, а на картинно-екранною лиходійкою.

Том Гупер ніколи раніше не знімав у цьому жанрі, але атмосферу він створювати вміє. Він зняв такі фільми як Король говорить!, Знедолені, Дівчина з Данії — які ще потрібні рекомендації? Разом із Гупером над серіалом працює також Отто Батгерст (серіал Гострі козирки).

В їхніх руках Темні матерії не здаються черговим масштабним виробом. Це цілком собі кіно, добротно зняте в серіальному форматі.

І найголовніше — з перших серій відчувається, що автори серіалу не мають наміру обходити гострі кути творів Пулмана.

Наприклад, Азріел вже в першій серії кількома репліками демонструє напруження, гідне дорослого кіно, а зовсім не підліткового фентезі.

Ні, це не Гра престолів, як це іноді намагаються представити. І я припускаю, що Темні матерії ніколи не зрівняються з попереднім головним шоу каналу HBO за популярністю.

Але Темні матерії набагато цікавіші. І важливіші в культурному сенсі.

Можливо, я не об'єктивний, бо давно й сильно люблю книги Пулмана.

Але я точно впевнений, що мені байдуже, чи подивляться мої діти коли-небудь Гру престолів. Я навіть не впевнений, що через кілька років про цей «культовий» серіал згадуватиме хтось окрім геть уже затятих фанатів і критиків, які думають про шляхи розвитку серіального бізнесу.

А ось Темні матерії я обов’язково покажу своїм дітям. Трохи пізніше, коли їм буде років по 12−13. Я вважаю, що такі твори просто необхідні, аби сформувати правильне світовідчуття.

І хоча завжди є можливість прочитати безпосередньо книги, наявність хорошої серіальної екранізації — це теж чудово.

P.S. Серіал вже продовжили на другий сезон. І це чудово.

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

poster
Підписатись на щоденну email-розсилку
матеріалів розділу Life
Залишайтесь в курсі подій з життя зірок, нових рецептів, краси та моди
Щосереди
Показати ще новини
Радіо НВ
X