До чого призводить одержимість щастям. Блог Белли ДеПауло

Західний світ одержимий ідеєю щастя. Книжкові полиці стогнуть під тягарем написаного на цю тему. Наукові журнали рясніють статтями про те, хто в світі найщасливіший і як іншим отримати свій шматочок щастя. Найщасливіші з нас ніби носять медаль за щастя.

Чому б і ні? Хто не хоче бути щасливим?

Але у безперервного тиску, що вимагає від людини бути щасливою, є і темна сторона. Він робить нас пригніченими і самотніми. Такого висновку дійшов доктор Брок Бастіан зі школи психології університету Квінсленд і його колеги, які провели відповідне дослідження.

Дослідження соціального тиску

У дослідженні Бастіана брали участь 200 студентів. Вчені вивчили їх переконання щодо того, що, на їх думку, суспільство очікує від людей в термінах негативних емоцій. Вони також оцінили рівень депресивності і самотності учасників. Крім того, студентам дали смартфони, щоб записувати свої почуття в повсякденному житті. Протягом тижня смартфони пілікали по 10 разів щодня. Звуковий сигнал нагадував студентам, щоб ті записали, наскільки вони пригнічені, злі, сумні, тривожні, самотні в цей момент.

Думки студентів про очікування з боку суспільства вимірювалися за допомогою таких тверджень:

«Суспільство взагалі очікує, що люди не відчуватимуть негативних емоцій»;

«Я менше подобаюся людям, коли відчуваю негативні емоції»;

«Думаю, суспільство вважає людей, які відчувають негативні емоції, нормальними».

Самотність вимірювалася за методом Каліфорнійського університету (Лос-Анджелес). Питання звучало так: «Як часто ви відчуваєте себе самотніми?». Депресія, тим часом, вимірювалася за методом Центру дослідження депресії (CES-D), в рамках якого учасники повідомляють, наскільки часто вони помічають за собою симптоми депресії.

Чим обертається цей тиск

Вчені по-різному розглянули результати дослідження, але щоразу приходили до одного і того ж парадоксального висновку: соціальний тиск, що вимагає від нас бути щасливими, посилює почуття самотності.

По-перше, люди, котрі відчували себе найбільш самотніми, більше всіх вірили в те, що суспільство не любить прояву негативних емоцій.

По-друге, більш депресивні люди відчували себе самотнішими. Але зв'язок між депресивністю і самотністю виявився ще сильнішим у тих випадках, коли людина вірить, що суспільство не приймає її негативних емоцій.

По-третє, за результатами щоденних спостережень студентів за самими собою, виявилося, що ті з них, хто найбільше вірив у суспільне відкидання негативних емоцій, почувалися більш самотніми. І чим частіше вони відчували негативні емоції, тим сильніший був зв'язок між їх шкідливими переконаннями і самотністю.

Чому це відбувається?

Люди розуміють, що негативні емоції соціально девальвовані. Від нас чекають, що ми будемо щасливими, а не сумними, злими, тривожними чи депресивними. Чим більше ми впевнені в суспільному відкиданні наших негативних емоцій, тим гірше почуваємося, коли відчуваємо їх. Нам здається, що люди не хочуть слухати про наші емоційні переживаннях і від цього почуваємося відірваними від інших і самотніми.

Автори підсумовують так:

«... для деяких людей добрі меседжі можуть бути недосяжними... коли люди вірять, що суспільство чекає від них безперестанного щастя, вони відчувають себе соціально відірваними від оточуючих людей - вони відчувають себе сумними і самотніми в світі, наповненому такими, здавалося б, щасливими обличчями».

Переклад НВ

Новое Время володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Белли ДеПауло. Републікація повної версії тексту заборонена

Оригінал

Більше блогів тут