Мода на травми. Чому ми так любимо страждати
Велике щастя, що ми стали жити й говорити більш відкрито, що перестали замовчувати складні й болючі теми, — але все це добре, поки ми не починаємо маніпулювати цим
Нема більшого розчарування, ніж знати, що ти не зцілюєшся. Що ні години в психоаналітика, ні «пропрацювання» усієї своєї біографії, ні співаючі чаші не допомагають. І скільки би ти не інвестував у своє зцілення грошей і часу, результат лишає бажати кращого. А чому так? Тому що нам может бути просто невигідно раз і назавжди відсікти минуле.
У центрі уваги
У цьому може бути важко собі зізнатися, але наша особиста історія, якою би травматичною і проблематичною вона не була, дає нам відчуття значимості. А чим більше в минулому було всяких халеп і переживань, тим легше використовувати їх у своїх цілях сьогодні. От нам, до прикладу, кажуть: «Пам'ятаю, як я рік тому лежала в лікарні. От я натерпілася! А зараз зробила діагностику — і там таке знайшли!»;
«Так, розумію, що пройшло вже 20 років, але досі не можу повірити, що моя мама могла зі мною так вчинити»;
«Психотерапевт каже, що роботи зі мною — непочатий край. Ми поки тільки розбираємо мій сьомий рік життя, і стільки всього повилазило!»
Для чого забувати минуле, якщо завдяки йому можна відчути свою цінність?
Що відбувається далі? Нам зробили прекрасний пролог у найкращих традиціях сторітелінгу, після якого нікуди вже діватися — доводиться слухати далі. Оповідач ділиться деталями своєї стражденної історії і насолоджується увагою до себе. Слухач теж отримує приємний бонус — відчуття того, що він особливий, раз йому довіряють таке сокровенне.
З чим розійдуться ці двоє? Обоє підсилили свою значимість. Один — як жертва, яку уважно слухають і підтримують, коли їй погано. Інший — як рятівник чи довірена особа. То для чого забувати минуле, якщо завдяки йому можна відчути свою цінність?
Травмокайф
Американська письменниця Керолайн Місс називає таку залежність від травм woundology. Я перекладаю це слово як «травмокайф». Йдеться про звичку носити напоказ свої рани минулого, щоб почуватися важливими чи мати особливі привілеї. Цей термін Керолайн запропонувала більше 30 років тому. Проте, зараз він, на мою думку, актуальний, як ніколи. Просто можливостей публічно ділитися своїми болями та стражданнями, і тим самим завойовувати увагу людей, стало набагато більше.
Пости в соцмережах про депресію, переживання смерті та аб’юз збирають безліч лайків і коментарів. То чому би цим не покористуватися? Що зараз успішно і робиться. На болях і ранах минулого створюються історії і бренди. І очевидно, що коли важкий особистий досвід збирає стільки підтримки, то зцілюватися його власнику не вигідно. Аудиторія просто піде, коли в тебе все окей.
Так, це велике щастя, що ми стали жити й говорити більш відкрито, що перестали замовчувати складні й болючі теми. Все це добре, поки ми не починаємо маніпулювати цим. Глорифікувати свої травми, піднімати їх на п'єдестал, вигукуючи: «Гляньте всі, що я пережила!» Чесність, вразливість, здатність усім ділитися — все це прекрасно, поки не стає грою. Грою, де призом має стати увага аудиторії і влада над нею.
Я добре знаю, як працює травмокайф, бо створювала розділи до книжок, присвячених ексклюзивно жіночим стражданням. Знаю, що це продається. Що на книжкових презентаціях чужі люди, зачувши твою історію, обіймають тебе, як рідну. Коли ділишся чимось дуже особистим і болісним, це створює особливу атмосферу інтимності та довіри. Можна дуже легко і швидко отримати особливий статус і безумовну любов аудиторії. І втратити їх так само швидко, як тільки перестанеш колупатися у своїх травмах і ділитися процесом.
Я пишу про це не для того, щоб забрати хліб у психотерапевтів чи відбити охоту ділитися переживаннями в соцмережах. А лише для того, щоб ми уважно глянули на свою манеру говорити про психологічні травми і проблеми зі здоров’ям та спитали себе:
— Чому я говорю про це саме так?
— Які бонуси я з цього маю?
— Чому мені вигідно страждати?
Кінець року — прекрасний шанс нарешті попрощатися з модою на травми. Подякувати своєму досвіду за уроки та прийняти рішення, що у 2022 травмокайф нам уже ні до чого.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ
Більше блогів тут
