Токсичний сором. Як позбутися цього нездорового відчуття

23 травня 2019, 19:21
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке

Відчуття провини означає «я зробив погану річ», сором означає «я поганий»

Чому ми відчуваємо сором, чому відчуття сорому токсичне і як його відпустити?

Якщо я попрошу вас пригадати момент, коли ви відчували сором, ви, швидше за все, відповісте, що такий момент важко пригадати, або з виразу вашого обличчя я зрозумію, що ви не хочете про це згадувати і говорити. Сором — це та емоція, яку важко ідентифікувати і прийняти. І, власне, немає для чого.

Відео дня

Розберемося?

Відчуття провини і сором — схожі за відчуттями емоції, але разом з тим — різні. Все залежить від ситуації, в якій ми їх відчуваємо. Детальніше: відчуття провини — це відчуття відповідальності за власну поведінку в тій чи іншій ситуації. Сором — це відчуття провини за те, ким ми є.

Якщо буквально — відчуття провини означає «я зробив погану річ», сором означає «я поганий». Сором викликає сумніви щодо власної гідності, провина — відповідальність за поведінку.

Сором не дозволяє нам бути нами

Розмови про відчуття провини можуть звільнити нас від деяких болючих почуттів і допомогти нам вирішити, як уникати подібних ситуацій в майбутньому. А от про сором ми уникаємо говорити, перш за все тому, що не ідентифікуємо різниці в цьому контексті між діями/ситуацією і оцінкою власного Я. І в цьому ховається небезпека, тому що вирішити проблему, яку ми не усвідомлюємо до кінця, неможливо. А сором — токсичне відчуття, воно не дозволяє нам бути нами.

Де він береться?

Відчуття сорому як і багато чого іншого здебільшого залежить від досвіду і виховання. Частково відчуття сорому залежить від темпераменту людини, але здебільшого корені сорому закладаються в дитинстві.

Психолог Бернард Голден наводить приклад такої ситуації. Дитина розливає напій. Один з батьків може зауважити: «О, це сталося випадково, давай спробуємо бути обережнішими наступного разу». Інший може відреагувати: «Ти такий незграба! Хіба не можна бути більш уважним?». Остання реакція батьків викликає в дитини почуття сорому і дає оцінку дитині в цілому, а не конкретній її поведінці. Така поведінка і реакції дорослих провокують в майбутньому сором’язливу реакцію. З дитини виростає доросла людина з високим рівнем самокритичності і низьким рівнем толерування власних помилок. Вона буде відчувати сором кожного разу, коли їй щось не вдається.

Ще один наслідок виховання через приниження — відчуття сорому від необхідності проявляти власні емоції. Інколи в дитинстві сумна чи невесела дитина може чути від батьків на свою адресу характеристики «надто чутлива», «занадто романтична». Тобто знову отримує характеристику щодо особистості, замість реакції на конкретне відчуття в конкретний проміжок часу. Такий «стиль» роботи з емоціями також має свої «плоди» — вони проявляються у вигляді заборони собі самому в майбутньому проявляти емоції.

Дитина, яка відчула заборону на щирий прояв емоцій, буде боротися в дорослому віці з почуттями смутку, наприклад, і може асоціювати це відчуття з власною неспроможністю радіти, зі слабкістю, неповносправністю. Але головне — ми будемо відчувати сором за те, ким ми є.

Як ми «проживаємо» сором?

Ми всі, діти і дорослі, використовуємо інші емоційні реакції, щоб впоратися з соромом. Ми не хочемо відчувати сором, і, наприклад, натомість відчуваємо гнів до того, хто провокує в нас відчуття сорому. Це емоційна підміна: це може допомогти нам відновити відчуття контролю і захистити від відчуття неповноцінності в короткостроковій перспективі, але точно зашкодить у довгостроковій перспективі. Сором — це бар'єр, який не дозволяє нам приймати певні речі в нашому житті через гнів та агресію, якими ми захищаємось від цього болючого відчуття власної неповноцінності.

Що ми можемо зробити з почуттям сорому?

1. Навчіться чути свій внутрішній голос. Навчіться відокремлювати його від себе.

2. Проаналізуйте свої первинні реакції на ситуацію. Чи справді ви відчуваєте гнів? Або ви відчуваєте сум? Сором? Неповагу?

3. Задайте собі питання: чи дійсно інша людина критикувала вас чи, може, вона конструктивно коментувала вашу роботу чи поведінку — а будь-які коментарі з дитинства викликають у вас відчуття провини. Вам стає соромно за те, який ви?

4. Якщо ви схильні погано говорити про інших і знаєте цей «грішок» за собою, призупиніться і запитайте себе, чому. Можливо, так спрацьовують зашиті з дитинства механізми: кращий той, хто говорить погано про інших, тому що інші відчувають сором і тому — погані?

5. Змініть стандарти, які ви встановили для себе. Вам не потрібно бути досконалим. Вам треба бути собою. Собою бути не соромно.

6. Захистіть себе від «чужого» почуття сорому. Будьте свідомі у своїх стосунках і поважайте кордони між собою і іншими. Ви — це ви, вони — це вони. Ви всі різні. Бути іншим — нормально.

7. Пробачайте собі за погані (на ваш погляд) вчинки. Через аналіз вчинків ви стаєте кращим. Іншим. Один вчинок не визначає вашу «хорошість» чи «поганість». Кожен має право на помилку.

8. Не соромтесь помилок. Не соромтесь бути справжнім.

Текст публікується з дозволу авторки

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени

Більше блогів тут

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

poster
Підписатись на щоденну email-розсилку
матеріалів розділу Life
Залишайтесь в курсі подій з життя зірок, нових рецептів, краси та моди
Щосереди
Показати ще новини
Радіо НВ
X