Відкривати тут. П’ять нових книг, які вас вразять

16 серпня 2019, 17:30

Суто символічно, автори цих книжок «оголюють» одіозні теми і «викривають» причини їх замовчування.

НВ
Фото: НВ

В реальності ж неважливо, чи мова про світову історію одягу чи українські ієрогліфи, війну на Донбасі чи радянський агітпроп — про все розказано так, що це справді може вразити.

Відео дня

Мінеке Схіппер. Голі чи покриті. Світова історія одягання та оголення. — Л.: Видавництво Анетти Антоненко; К.: Ніка-Центр, 2019

Видавництво Анетти Антоненко
Фото: Видавництво Анетти Антоненко

Авторка цієї провокативної книжки — почесна професорка міжкультурного літературознавства в Ляйденському університеті, яка видала кілька наукових книжок, есеїв і романів. Її книжка занурюватиме допитливого читача у невичерпну історію людства про його стурбованість власним тілом і певними його частинами у світлі публічного простору — від підв'язаного пеніса до накладних сідниць.

Вона торкається примхливих меж нашого видимого тіла за різних епох, традицій, релігійних уподобань на розмаїтих прикладах оголеного і прихованого, стриманого і спокусливого, привабливого та скандального образу в очах сторонніх. Адже з історії невідомо, коли, де та за якої доби нашим предкам спало на думку покривати своє тіло. Вони приоздоблювали себе, щоб виглядати красивішими та могутнішими, аби маскувати недоліки, захищатися від холоду, спеки й поранень чи ж срамоту власну приховувати?

Марія Козиренко. Відкривати тут. — Х.: Фабула, 2019

Фабула
Фото: Фабула

Майже у кожному вірші цієї екзотичної збірки — справжньому мистецькому проекту, оформленому українськими ієрогліфами — протиставлення, порівняння, нерівність. Мовляв, авторка спробувала, тепер ваша черга. Що саме? Навчитися бачити, спробувати стати краще, почути один одного, кохати без застережень. «Любов — це погана оптика. / Але без неї, / Як з’ясувалося під час не дуже гуманних експериментів / Над людьми, / Бачити геть нічого». Тож навіть в анотації до збірки сказано, що ця книжка — аварійний вихід, який можна (і треба) відкрити будь-якої (важкої) миті.

Сама ж авторка давно це для себе зробила, тож варто прочитати її віршовані послання, щоб і собі навчитися. Недаремно її дебютна збірка називалася Сонячна бомба, а в новій маємо «невипадковий» вірш про те, що ж буває, коли не стримувати емоції та почуття. «І тепер у сонці дірка. Можна гойдалку вчепити, / Їй сподобається точно — гойда, гойда, линь, лети. / Я — ловлю — тебе — щомиті. / Я ловлю тебе. А ти?»

Василь Косів. Українська ідентичність у графічному дизайні 1945−1989 років. — К.: Родовід, 2019

Родовід
Фото: Родовід

Цей альбом — ілюстрована монографія відомого науковця — демонструє те, як національна традиція в мистецтві може або використовуватися офіційною ідеологією (що означає повну стагнацію на рівні агітації з пропагандою), або розвивати власне «українство» паралельно трендам вільного світу (органічно вписуючись в актуальну проблематику).

Тож в альбомі розкриваються особливості зображення української ідентичності в графічному дизайні Радянської України та української діаспори 1945−1989 рр. І саме у такий спосіб на матеріалах українського радянського плакату й обкладинок періодичних видань діаспори, архівних документів та інтерв'ю з авторами з’ясовуються контексти появи творів, розшифровуються символи, які застосовувалися для репрезентації згаданого «українства» в мистецтві, розкриваються засоби творення образів України й українців, а також проводиться аналіз стилістики зображень, її зв’язок з дизайнерськими напрямами ХХ століття.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Дейвид Патрикаракос. Війна у 140 знаках. Як соціальні медіа змінюють конфлікти у XXI столітті — К.: Yakaboo Publishing, 2019

Yakaboo Publishing
Фото: Yakaboo Publishing

Автор цієї книжки розвиває тезу самого Бодріяра, який у своїй праці Війни у затоці не було показував, як телебачення формує віртуальну реальність завдяки яскравій картинці для обивателя, який не підводиться з канапи. Адже він, працюючи в конфліктних зонах Східної Європи та Близького Сходу, робить реальні репортажі, в яких не лише опис місць чи зустрічі з людьми, але й аналіз новітніх форм війни. Зокрема в Україні він зрозумів, що природа конфліктів змінилася, і можливо, важливішою є перемога у війні слів та наративів, аніж те, хто має найпотужнішу зброю.

«Гортаючи новини в Twitter, — пише він, — я знову бачив, як прокремлівські акаунти вкотре згуртувалися, виставляючи втрату Слов’янська в найкращому можливому світлі. Бойовики не відступали, а просто „стратегічно передислоковувались“, битва проти „фашистської хунти“ в Києві тривала». «Хочемо ми цього чи ні, — зауважує з цього приводу Сергій Плохій, історик, професор Гарвардського університету, — але всі ми вже у кібер-траншеях нової глобальної війни та мусимо навчитися воювати і жити в її світі».

Сергій Плохій. Ялта. Ціна миру. — Х.: Клуб Сімейного Дозвілля, 2019

Клуб Сімейного Дозвілля
Фото: Клуб Сімейного Дозвілля

«Час і місце зустрічі були серед тих таємниць війни, які охороняли найретельніше, — починає свою розповідь автор цієї книжки. — Увечері 3 лютого 1945 р., під покровом темряви, кортеж „паккардів“ доправив двох найпотужніших лідерів демократичного світу, Франкліна Делано Рузвельта та Вінстона Леонарда Спенсера Черчилля, до місця призначення — кількох вілл поблизу чорноморського курорту Ялта, що раніше належали російському цареві та видним аристократам. Західні лідери називали себе аргонавтами, посилаючись на античних воїнів, які дісталися чорноморського узбережжя, щоб відібрати золоте руно у дракона, який ніколи не спав. Трофеєм було завершення війни, яка поглинула світ; а драконом вважався господар маєтку, Йосип Сталін, у минулому грузинський поет, який подавав великі надії, а згодом жорстокий диктатор».

Тож ставлення до ялтинських угод залишається негативним, особливо в контексті залучення колишньої Східної Європи до НАТО та західних структур. Це, зокрема, підтвердила заява президента Джорджа Буша-молодшого у травні 2005 р., де він порівнював ялтинські угоди з пактом Молотова-Ріббентропа 1939 р. То чи дійсно західні лідери могли змінити хід історії в Ялті? Це одне з питань, що порушується у книзі відомого історика, яка враховує архівні відкриття останніх двох десятиліть і розглядає конференцію та її результати з нової історичної перспективи.

Показати ще новини
Радіо NV
X