Драма — це лицемірство стосовно війни. Режисер комедії Наші котики про неполіткоректне кіно та продюсера Степана Бандеру

30 січня 2020, 08:09

Українська комедія про добровольців Наші котики виходить у широкий прокат 30 січня. Режисер картини Володимир Тихий в програмі Скажені пси на Радіо НВ розповів про її створення.

Події фільму Наші котики розгортаються у 2014 році, на початку гарячої фази гібридної війни Росії проти України. Інженер, актор, футбольний тренер і продавець квітів, не маючи жодного бойового досвіду, йдуть добровольцями на фронт. Ніхто з них не уявляє, що саме вони відіграють ключову роль у цій війні.

Відео дня

НВ STYLE зібрав найцікавіші цитати з інтерв'ю Володимира Тихого.

Про доцільність знімати комедії про війну

«Я маю нормальний досвід поїздок в АТО 2014−2015 років. Тоді я зрозумів, що про це треба насправді знімати комедії. Не тому, що це дуже смішно, а тому, що це дуже потрібно для розуміння психології того, що тоді там відбувалося. Абсурд — це максимально доцільне пояснення того, що відбувається на війні».

«Вважаю, що драма — це лицемірство стосовно війни, чесно вам скажу. Драма будується на тому, що це розповідь людям про них так, як би вони хотіли себе бачити насправді. А комедія — це розповідь про справжніх людей».

«Говорити про ці події, які є для нас травматичними, доречно одразу в різних жанрах, які придумало людство. Воно ж придумало для чогось ці жанри, вони виникли за законами певного розвитку соціального суспільства».

Кадр з фільму Наші котики
Фото: Кадр з фільму Наші котики

«В Америці це почалося, здається, в 1960-якомусь році. Якраз був скандал, тому що випустили першу таку комедію про Другу світову війну. [Казали], що не на часі, що багато героїв будуть сприймати негативно, що це паплюжить, умовно кажучи, їх подвиг тощо. І, звичайно, виявилося, що це зовсім не так».

«У них досить потужна практика, існує багато різних форм посттравматичної практики повернення бійців у нормальний соціальний стан, тому що це реально велика проблема. У них є шоу, де люди без кінцівок чорно жартують про себе, про свої пригоди з туалетом, коли в тебе обох ніг немає. Це дуже популярно».

Про історію створення фільму

«Спочатку ми хотіли, спираючись на ці всі ексцентричні історії, зробити телевізійний серіал. Нам здалося, беремо локацію бліндаж, вона будується у павільйончику і це робиться за системою сіткомів. Ми навіть зробили три пілотні серії з тим, щоби піти (це був 2015 рік) по телевізійних каналах і запропонувати їм: давайте зробимо таке для телебачення. Канали сказали, що це не цікаво, що це слизька тема і тому подібне, їх не зацікавило».

«Коли ми працювали над цими маленькими серіями Бліндажу, я пішов радитися саме з капеланством. Вони, до речі, нормально додали розуміння, що таке капелан і що він робить. Тут, мені здається, що ми нормально захистилися від нашого українського духовенства. Я думаю, що, можливо, можуть почати віддавати анафемі в Росії, але це не будуть капелани, я вас переконую».

Про війну образів та трагедію сучасної Росії

«Насправді зараз головне навіть не те, що відбувається на фронті. Відбувається війна образів: як ці образи формуються і як намагаються витіснити одне одного. Уявлення про себе особисто, про Україну, про Росію, в Росії про Україну. Відбувається дуже потужна робота. Росія цим займається, це ж узагалі країна, яка дуже ефективно формує певні образи, які не мають жодних підстав — про третій Рим, наприклад. І ця історія з образами відбувається у фільмі, ми намагалися це якось створити. Україна змінилася».

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

«Трагедія Російської Федерації дуже серйозна — вона в тому, що вони існують у форматі усвідомлення себе в першу чергу як імперії. Імперське розуміння місця у світі, місця людини в цій імперії. Зараз відбувається певна спроба, як свого часу у Леніна, перескочити, умовно кажучи, практично з кріпацького стану до оновленого кріпацького стану… Вони зараз намагаються максимально модернізувати цю якусь імперську історію».

Про продюсерів Степана Бандеру та Уляну Супрун

«Це реальний онук Степана Бандери. Живе в Канаді, займається телевиробництвом, у нього є телекомпанія Банеста, на певному етапі він долучився. З самого початку це була Бедлам, Супруни. Потім Супрун Марко долучив свого кума, як він каже, Степана Бандеру. Це реальний Степан Бандера, який, по суті, досить відома фігура, він в 90-ті роки тут декілька років жив. Потім повернувся до Канади, зараз він приїжджає головним чином у якості продюсера фільму».

Уляна Супрун / Facebook
Фото: Уляна Супрун / Facebook

«Їй (Уляні Супрун — НВ) було не до кіно, але так сталося, що вона зняла цю насправді складну корону і зараз займається різним publicity, різними історіями, пов’язаними з креативом. Вона взяла частину своєї команди, яка зараз дуже потужно нам допомагає з соціальними медіа, з певними сенсами, вони працюють саме з поширенням нашої історії, нашого фільму. В наш час зробити щось — це не те що півсправи, це 10%, 90% - це донести до глядача, читача…»

Про те, чому обов’язково треба подивитись Наших котиків

«Наші котики — це сучасний Гоголь, чесно вам скажу. По-перше, це дуже комфортний фільм, я вважаю, для широкого глядача, який дозволить абсолютно неочікувано сприйняти те, що відбувається на Сході. Це найцінніший його момент».

Редактор: Марія Кабацій
Показати ще новини
Радіо NV
X