Химери та параної. П’ять книг про стосунки
Усі книжки цього огляду – про непевність і навіть хиткість стосунків, які залежать лише від нас самих.
Якщо точніше, то від спільної уваги, розуміння та прощення, які іноді можуть обернути звичайну мелодраму на справжній психологічний трилер.
Джейн Коррі. Дружина мого чоловіка. – К.: Нора-друк, 2019
Дія цього психологічного трилеру розгортається в межах любовного квадрату. Саме так, бо після мелодраматичних стосунків трьох головних героїв – молодого подружжя з чоловіком-художником на чолі та юною сусідкою-італійкою, за якою наглядає його дружина, на сцену виступає четверта дійова особа. Напруга в романі зростає поволі, щаслива дружина світиться щастям у кількох розділах, чоловік малює (зокрема малу красуню-сусідку), але рутинна робота бере своє, і десь наші герої не допрацювали над своїм родинним щастям. Тим часом юна натурниця виростає, художник став відомим, а їй нічого не дісталося. Як все обернеться для подружжя? Чи залишиться дружина, яка, по суті, впустила свого чоловіка, з тим самим героєм з любовного «квадрату»?
«Щось надзвичайно дивне є в тім, що у вашого чоловіка - інша дружина, - звіряється вона. - Дуже скоро Карла стане Карлою Макдональд. Ми обидві будемо місіс Макдональд. Вона буде дружиною мого чоловіка, бо, навіть якщо ми юридично з Едом більше не чоловік і дружина, ти ніколи по-справжньому не зітреш шлюб. Це не гумкою або коректором пройтися по паперу».
Євгенія Кононенко. Празька химера. – Л.: Видавництво Анетти Антоненко, 2019
Авторка цієї книжки завжди дивувала незвичним поглядом на цілком буденні речі, коли таємне – мрії, надії, бажання – ставали явним – в родині, на роботі, в суспільстві, і плюс на мінус завжди давав чорнуху в житті. Ось і цього разу у збірці короткої прози Празька химера нам розповідають історії психологічної химерної реальності, якої не існує, але навіть назви оповідань разюче різняться між собою – наче різні полюси нашого з вами буття. Зустріч у Сан-Франциско і Готелька на Борщагівці, Арчибальд і Патриція та Чоловік і жінка на дні міста, Лілова сукня і Гадючник. З іншого боку, авторка зауважує, що «три-Же цієї книги: ЖИТТЯ, ЖИТЛО, ЖІНКА. Життя не в широкому, філософському, метафізичному сенсі: я живу, я існую, я жива, я не мертва. А у вужчому: я живу в трикімнатній квартирі. Або живу у власному домі. У світі є безліч безхатченків, і вони також живуть».
І так виходить, що у вічному пошуку дому знаходяться майже всі герої цієї незвичної збірки. Іноді шукають його навіть не для себе, для інших, які не менш важливі для такої «спорідненої» філософії. Наприклад у програмовій новелі з назвою Празька химера, де героїня англійською питається в місті Кафки про ту чи іншу вулицю або сквер, про які мова в довіднику, а їй всюди відповідають російською. «А чи є в цьому місті чехи?» - подумала Марічка, походивши по Празі кілька годин. Коли їх возили по місту в автобусі, це не так було відчутно, а тепер вона вже не могла зрозуміти: чи Прага чеське місто, чи російське?»
Елена Стяжкина. Розка. – Х.: Фолио, 2018
У цій книзі донецької письменниці - чотири повісті про те, яким було життя до війни, і про те, як війна не закінчується поверненням з фронту. Раніше у героїв збірки було життя - нехай темна, убога, але своя. «Там, за рекой Кальмиусом, где мы жили раньше, были параллельные улицы. Длинные, через весь город… Можно было долго гулять. Дойти до аэропорта, посмотреть на самолеты и вернуться обратно, - розповідають в повісті Розка про донецьке життя-буття. - Я не могу жить в Киеве. Здесь в квартире солнце. Теперь, в этом новом мире, уже сказано кем-то, что мучиться не надо».
Повість Ключи - історія про філософа та його пошуках Європи. Набросок и Сан Габриэль - про людей, які не знають і не хочуть знати про окопи, обстріли, смерті та подвиги. Фуга - історія роздвоєності, що розповідає про те, як гіршого можна вигнати і тим перемогти, а кращого - не боятися і визнати своїм другом. Всі разом повісті збірки - про довгий і важкий шлях додому.
Єва Лотоцька. Параноя. UA. – Л.: Астролябія, 2008
Цей любовно-психологічний роман - саме про стосунки, точніше, про їх розмаїття у нашому сірому для когось сьогоденні. Те що для одної героїні - норма, те для другої - нонсенс, заборона, готовий діагноз для психіатра. За сюжетом, одна з них, Дзвінка - вдова з донькою - закохується в «чужого» мужчину. Протягом непростого спілкування їй важко миритись з широтою поглядів обранця, але вона принаймні намагається. Натомість друга героїня, Леська - модельєр з талантом вляпуватись в історії, колекціонує коханців і хоче прославитись.
Тим часом, крізь призму їх ставлення до своїх обранців потроху вимальовується… світ чоловіків. Саме він об’єднує жінок у їхньому бажанні пізнати «справжнє кохання» - містичне, таємниче, небуденне почуття, яким володіє Єдиноріг. А також… ті самі обранці, які часом не ті, ким здаються. «Згадалося, як свого часу, на зорі їхніх стосунків писала Мольфарові в припливі ніжності: «Так хочу до тебе притулитися» - і дістала дотепну на його смак відповідь: «Притулись до одвірка».
Ольга Деркачова. За лондонським часом. – Брустурів: Дискурсус, 2018
За лондонським часом – це збірка малої прози, в якій реалістичне переплітається з романтичним, а реальне з дивовижним. Збірка розділена на дві частини, одна з яких має назву Янголи, а друга – Люди. Хоч герої обох частин мають спільні вади, роблячи все «заради кохання». «Колись, коли у мене виростуть крила, я не чекатиму більше на твою появу в Однокласниках, - обіцяє одна з героїнь збірки, - не вішатиму там фотки, аби тебе душила гидка і потворна жаба, яку дівчину ти втратив. Мені буде байдуже, що ти мене втратив, що я втратила тебе, бо ж у мене будуть крила».
Загалом у центрі всіх оповідань – людина з її болями, переживаннями, радощами, пошуками себе та інших. Тематичний спектр: мир, війна, самотність, любов. Головні герої – здебільшого жінки, що прагнуть бути почутими, протестують проти насилля та жорстокості, шукають самореалізації і намагаються протистояти світу цинізму.
Слідкуйте за найцікавішими новинами з розділу НВ STYLE в Facebook
