Правда і вигадка. Долі головних героїв серіалу Чорнобиль
Напередодні 34-ї річниці аварії на Чорнобильській АЕС НВ згадує про долі історичних і вигаданих героїв серіалу HBO Чорнобиль, який потряс світ в 2019 році.
Через 33 роки після аварії на Чорнобильській атомній електростанції телеканал HBO зняв 5-серійний міні-серіал Чорнобиль. Після показу перших чотирьох серій він очолив рейтинг серіалів всіх часів за версією imdb.
Серіал Чорнобиль режисера Юхана Ренка, знятий телеканалом HBO спільно з телеканалом SKY, після першої ж серії затьмарив гучний фінал іншого серіал HBO — Гра престолів, ставши одним з головних подій кіносвіту 2019 року.
Міні-серіал розповідає реальну історію від перших хвилин після аварії на Чорнобильській АЕС до суду, який назвав винних, історію про людей, які брали участь в ліквідації наслідків, і намагається відновити низку подій, яка стала причиною аварії і дати відповідь на питання, яке досі залишається без відповіді - що сталося і хто винен.
Міні-серіал знятий у форматі документального фільму. «Над сценарієм я почав працювати п’ять років тому, зібрав і прочитав величезну кількість книг, статей і подивився багато документальних фільмів. Головним джерелом натхнення для мене стала книга Чорнобильська молитва Світлани Алексієвич, в якій викладені історії 500 свідків аварії (В тому числі і історія однієї з головних героїнь серіалу Людмили Ігнатенко. — Прим. Ред.) «, — розповів сценарист фільму Крейг Мазін в інтерв'ю Sky News незадовго до виходу фільму на екрани.
Більшу частину сцен серіалу знімали в Литві, в тому числі і на законсервованій з 2009 року Ігналінській АЕС. У Литві все ще збереглося чимало місць, що дозволяють відтворити атмосферу Радянського союзу. 30% серіалу все ж знімали в Україні і глядач з влучним оком легко впізнає локації в Києві: Поділ, Оболонь, Хрещатик, бібліотеку ім. Вернадського, вул. Богдана Хмельницького поруч з НАН України. В інтерв'ю журналу НВ співвласник українського продакшен-сервісу RadioActive Film Дарко Скульський розповів про участь в створенні популярного серіалу.
Щоб записати унікальний саундтрек до Чорнобиля, композитор Хільдур Гуднадоттір вирушила на Ігналінську АЕС записувати живі звуки станції і навколишнього середовища. Саме ці звуки покладені в основу музики. пізніше Гуднадоттір отримала Оскар 2019 за музику до фільму Джокер.
У серіалі HBO є тільки один вигаданий персонаж — фізик-ядерник Уляна Хомюк. Це збірний образ, в який втілили всю команду вчених, які працювали над розслідуванням причин аварії. Серіал показує історії реальних людей, що опинилися в епіцентрі аварії і які брали участь в ліквідації її наслідків. За кожним ім'ям стоїть справжня доля людини. Хто ці люди і як склалося їхнє подальше життя?
Оператори реакторного цеху і пожежні Прип’яті
30 осіб — пожежні з Прип’яті, Іванкова та Поліського, які прибули гасити пожежу, а також оператори реакторного цеху, що знаходилися в епіцентрі вибуху, покояться в загальній могилі на Митинському кладовищі в Москві. Над їхнью могилою споруджено меморіал. Всього за офіційними даними в перший місяць після аварії загинула 31 людина. Тіло одного з них — Валерія Ходемчука, старшого оператора головного циркулярного насоса четвертого енергоблоку залишилося під уламками.
Дружина Василя Ігнатенка — Людмила
Фільм розповідає реальну історію сім'ї пожежного з Прип’яті Василя Ігнатенка та його дружини Людмили. На момент аварії Людмила Ігнатенко була на ранньому терміні вагітності. Василь виявився в числі перших пожежних, що почали гасити вогонь без будь-яких засобів захисту і знань про природу пожежі. Вранці Людмила дізналася, що її чоловік разом з колегами знаходиться в лікарні Прип’яті. З ознаками гострої променевої хвороби, Василя та інших постраждалих в результаті аварії, відправили до Москви, куди слідом за чоловіком вирушила Людмила, приховавши вагітність. До самої смерті чоловіка Людмила Ігнатенко не відходила від нього ані на хвилину, також отримавши чималу дозу опромінення. Донька Людмили та Василя Ігнатенка прожила всього кілька годин після народження. Після аварії Людмила тривалий час хворіла. Всупереч прогнозам лікарів через кілька років після описаних подій Людмила народила сина Анатолія.
Наприкінці 2019 року Людмила дала інтерв'ю BBC, у якому заперечувала, що давала згоду на екранізацію її долі.
Валерій Легасов
Валерій Легасов (1936 — 1988) — член Академії наук СРСР, займався фізичною хімією, увійшов до складу урядової комісії з розслідування причин і ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Він провів на місці аварії біля зруйнованого енергоблоку чотири місяці. У серпні 1986 року виступив з доповіддю про причини аварії на ЧАЕС на засіданні МАГАТЕ у Відні. Перебування в безпосередній близькості з реактором істотно підірвало його здоров’я. У 1988 році на наступний день після річниці аварії його знайшли в квартирі повішеним. Офіційною версією смерті вважають самогубство. По собі він залишив касетні записи з описом його ролі в розслідуванні та ліквідації наслідків аварії.
Борис Щербина
Борис Щербина (1919 — 1990) — заступник голови Ради Міністрів СРСР (1984 — 1989), очолив урядову комісію з розслідування причин і ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Він ініціював евакуацію населення Чорнобиля і Прип’яті та жителів усіх населених пунктів в межах 30-кілометрової зони. У 1988 році Щербина очолив комісію з ліквідації наслідків землетрусу у Вірменії. Перебування в безпосередній близькості від місця аварії з перших годин після вибуху позначилося на здоров'ї чиновника. Він пішов з життя у віці 71 року.
Анатолій Дятлов
Анатолій Дятлов (1931 — 1995) — на момент катастрофи заступник головного інженера з експлуатації Чорнобильської АЕС. Його, а також директора ЧАЕС Віктора Брюханова, головного інженера Миколу Фоміна, начальника реакторного цеху Олександра Коваленка, начальника зміни Бориса Рогожкіна і державного інспектора Госатомтехнадзора СРСР Юрія Лаушкіна визнали винними в аварії. Основною причиною назвали недбалість. В результаті суду, що відбувся в липні 1987 року, Дятлов був засуджений до 10 років виправної колонії. Через чотири роки був достроково звільнений у зв’язку із захворюванням, бо в результаті аварії отримав високу дозу опромінення радіацією. Помер у віці 64 років від інфаркту.
Інженери-механіки Олексій Ананенко, Валерій Беспалов і Борис Баранов
У другій серії серіалу є епізод, коли трьох інженерів-механіків відправляють спустити воду з теплоносія четвертого енергоблоку, щоб уникнути ймовірності контакту розплавленої активної зони з тисячами тонн води, яка накопичилася в результаті гасіння пожежі. Інженери успішно впоралися з поставленим завданням, отримавши невисоку дозу опромінення. Всі вони залишилися вживих, не дивлячись на те, що за результатами другої серії склалося враження, що вони загинули в результаті опромінення. Борис Баранов помер у 2005 році.
Шахтарі з Тульської області Росії
Комісією з розслідування і ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС було прийнято рішення охолодити активну зону знизу рідким азотом. Для цього було потрібно пробити тунель під реактор. Для виконання цього завдання з шахт Тульської області Росії були мобілізовані близько 400 шахтарів, які менше, ніж за 50 днів проклали тунель довжиною 150 метрів, поклали рейки і завели труби. Шахтарі працювали без перерв, кожна зміна тривала близько трьох годин. Більшість стала інвалідами, отримавши високу дозу опромінненя.
Люди з моста в Прип’яті
З відстані часу одним з найстрашніших моментів серіалу здаються натовпи роззяв, що вийшли милуватися загравою пожежі. Хтось виходив на балкони, хтось пішов дивитися на міст, розташований на в'їзді до Прип’яті. З нього відкривається найкращий вид на ЧАЕС. Після аварії радіаційний фон тут досягав 600 рентген. До цього дня він тут перевищує допустимі норми в кілька разів. Люди, що вийшли в ту ніч на міст, отримали величезну дозу опромінення, багато хто з них померли протягом кількох місяців.
Восени 2017 року зруйнований в результаті аварії четвертий енергоблок був накритий новим об'єктом Укриття — арочною конструкцією, яка повинна прослужити до 2117 року, що знизило рівень радіації в зоні аварії.
Після виходу серіалу Чорнобиль на екрани туроператори, які організовують екскурсійні тури в Чорнобильську зону, відзначають значне підвищення інтересу до поїздок у Чорнобильську зону.
