Часто ці скарги супроводжуються нудотою, блюванням, слабкістю, зниженням гостроти зору. У більшості випадків пацієнти всі перераховані вище симптоми об'єднують в одну назву, – запаморочення.
У зв'язку з високим ризиком ускладнень цього стану пропонуємо розібратися в причинах і наслідках цього страждання.
ВИЗНАЧЕННЯ
Справжнім запамороченням називається стан, при якому людина відчуває обертання як оточуючих предметів, так і власного тіла навколо осі.
Цей стан пов'язаний з пошкодженням центрів регуляції координації рухів.
ТРОХИ НАУКИ
Центри, що відповідають за аналіз інформації, що надходить від зовнішнього середовища, про положення тіла в просторі, розташовані в стовбурі мозку, мозочку, а також, в області внутрішнього вуха.
ПРИЧИННО-НАСЛІДКОВІ ЗВ'ЯЗКИ
Частими причинами запаморочення є, з одного боку, отримання некоректної інформації від зовнішніх подразників, наприклад, тривале перебування на воді, в швидкісному транспорті, в літаку. Як правило, ці стани доброякісні й проходять протягом короткого часу після зникнення подразника.
Набагато складніше, коли дефектні сигнали надходять від самого організму, наприклад, при захворюваннях внутрішнього вуха, мозочка або стовбура мозку.
У пацієнтів, що страждають на остеохондроз шийного відділу хребта, часто виникають запаморочення через стискання судин, які проходять прямо всередині шийних хребців, в їх поперечних відростках.
Скарги виникають, особливо часто при поворотах голови або нахилах.
Не рідко причинами запаморочення можуть бути такі стани як: анемія, атеросклероз, наслідки травм шийного відділу хребта і головного мозку.
У дітей, особливо шкільного віку, запаморочення може з'являтися в зв'язку з не дозріло. вегетативною нервовою системою, наприклад, при вегето-судинній дистонії.
ЩО РОБИТИ?
Першим кроком ефективного лікування запаморочення є своєчасний візит до лікаря, краще невролога.
Програмою обов'язкового обстеження при запамороченні є:
- Дослідження судин головного мозку – ультразвукова доплерографія судин голови та шиї.
- Консультація нейроофтольмолога і отоневролога.
- Загальний аналіз крові і визначення рівня глюкози в крові.
- За необхідності рентген шийного відділу хребта і МРТ головного мозку.
- Електроенцефалографія.