Три рівні сварок. Перевірте себе — як ви справляєтеся з конфліктами в парі

Рівень 1

Я проводжу аналогію між спілкуванням і керуванням автомобіля. Водіння автівки складається з двох частин: по-перше, треба знати, куди ви прямуєте, тобто в чому суть розмови, а по-друге, треба стежити за тим, щоб машина не з'їхала з дороги. Пари, що знаходяться на першому рівні, часто-густо не впевнені, куди вони рухаються; що іще важливіше, їм зазвичай вистачає наносекунди, щоб машина їхньої розмови вилетіла у кювет.

Усе залежить не від характеру, а від навичок

У найнижчій частині цього рівня перебувають пари, здатні виявляти насильство, але навіть між тими, хто так не робить, сварки розгоряються стрімко. Мало того, що партнери не стримують емоцій, так вони ще й постійно сперечаються про те, як все було насправді і чиє бачення реальності правильне: «Це був вівторок!», — «Ні, це була середа!». У них наче шори на очах, вони вишукують підтвердження своєї точки зору, підливають олії у вогонь, не зупиняючись ні перед чим, згадуючи минулі образи, і, здається, не в змозі зрозуміти, що так їм нічого не досягнути. Суперечка скочується у пошуки винних, смертельну сутичку у боротьбі за владу, і машина опиняється у канаві. Зазвичай сварка закінчується тим, що хтось один розвертається та йде геть.

Такі партнери можуть не розмовляти протягом кількох днів, вдавати, що нічого не сталося, або наступного ранку буркнути один одному «пробач». Але вони не повертаються до розмови та не обговорюють проблеми, бо не хочуть, щоб спалахнула нова сварка. Це той рівень, на якому проблеми замітаються під килим, залишаються невирішеними і неминуче спливають знову.

Рівень 2

Цим парам краще вдається зрозуміти, що вони відходять від теми: «Давай зараз не будемо про це», і що атмосфера розжарюється і автомобіль з'їжджає з дороги. Якщо це особливо болюче питання або обидва вже були стресовому стані, машина все ж таки опиниться в кюветі, але, як правило, вони намагаються знизити напруження, зупиняючи розмову. На цьому рівні рідше лунають звинувачення та менше боротьби за владу.

Такі пари ліпше справляються, і для того, щоб згодом повернутися до обговорення і спробувати вирішити проблему. Однак при цьому вони можуть застрягти, переплутавши засоби і цілі: почнуть сперечатися про те, хто краще знає, як вчасно укладати дітей спати, і не зважають на головну мету — укласти їх раніше. В обговоренні питань, злободенні для цієї пари — сексу, грошей, виховання дітей, — вони можуть постійно заходити в глухий кут, який здається непереборним. Однак, порівняно з тими, хто перебуває на першому рівні, їм частіше вдається знаходити рішення та компроміси з багатьох питань.

Рівень 3

Ці люди — аси водіння. Вони знають, куди їдуть, і вміють запобігати виносу на узбіччя, уникаючи загострення ситуації. Що іще важливіше, вони навчилися вчасно помічати, що розмова збивається з курсу, і виконувати акуратні маневри, які дозволяють машині розмови продовжити рух. Наприклад, вони можуть спокійно сказати: «Стривай. Я не збираюся тебе критикувати. Чому ти засмучуєшся?»

Чи бувають у них сварки? Звісно, коли справа стосується злободенних питань, або коли вони перебувають у стресовому чи нетверезому стані. Але загалом обидва партнери здатні керувати своїми емоціями та швидко визначати, коли головною проблемою стають емоції, а не тема розмови.

А після того як пристрасті владнаються, вони щиро вибачаються, повертаються до розмови і приступають до вирішення проблеми, пропонуючи взаємовигідні компроміси. І ще вони вміють обговорювати розмови: який урок можна отримати з того, що сталося? На що вони особливо гостро реагували? Як зробити так, щоб наступного разу розмова стала вдалішою?

Як й у випадку з керуванням автомобіля, все залежить не від характеру, а від навичок. Я щасливий, коли, працюючи з парами, можу спостерігати їхній прогрес: як вони вчаться розпізнавати, що розмова загострюється, припиняти збір доказів і знижувати температуру, обговорюючи емоції, а не факти, або розуміти, що варто пригальмувати кілька хвилин, щоб заспокоїтися. І тоді вони стають здатними повертатися до вирішення проблеми, а не приховувати її під килим.

Однак, як й у випадку з водінням, необхідна практика. І тут може стати в пригоді парна психотерапія, тому що у вас буде той, хто, подібно до інструктора, навчить вас необхідним навичкам і виступить у ролі додаткової пари очей на пасажирському сидінні, щоб допомогти вам побачити те, що ви не помічаєте. Але навіть якщо ви не проходите психотерапію чи не хочете цього робити, ви можете поліпшити свої навички, діючи більш розсудливо.

Я кажу клієнтам, що вони вже вміють вести продуктивні бесіди, бо постійно роблять це на роботі. Вони не «спалахують» на нараді, коли хтось каже щось те, що їх не влаштовує. Але вдома, з партнером, зовсім інша історія — вони знають, як болючіше зачепити один одного, незважаючи на те, що могли б цього не робити. Тож коли у вас виникли проблеми в сім'ї чи парі або ж ви чимось засмучені, заплануйте час, щоб це обговорити. Уявіть, що це щось подібне до робочих зборів: чітко позначте мету, визначте, як хочете її досягти, і зосередьтеся на собі. Зосередьтеся на тому, щоб машина не з'їжджала з дороги, рухалася вперед і не заглиблювалася в нетрі минулого. Якщо емоції розпалюються, зупиніться, перш ніж збагнете, що буксуєте у бруді.

А потім продовжуйте шлях.

Переклад NV

NV має ексклюзивне право на переклад і публікацію колонок Роберта Таіббі. Републікацію повної версії тексту заборонено.

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV

Більше блогів тут