Суворий зять Ярослава Мудрого. ТОП-5 причин подивитися новий сезон серіалу Вікінги: Вальгалла

Це була історія про міфічерського Рагнара Лодброка, за якого вікінги стали реальною силою в північній Європі та навіть брали в облогу Париж.

Рагнара грав австралійський актор Тревіс Фіммел, на харизмі якого реально трималася половина шоу. Хоча і в багатьох інших ролях були дуже харизматичні актори. Перші три сезони Вікінгів взагалі бездоганні. Потім починається трохи надлишкового мелодраматизму. Але фінал у 6-го сезону був доволі непоганий.

Завершення серіалу у 2020-му році фанати зустріли із зневірою.

Тому звістку про спін-офф зустріли з ентузіазмом. Створенням серіалу Вікінги: Вальхалла займалися вже інші люди, та й вийшов він уже на Netflix.

Дія розгорталася через 100 років після смерті Рагнара Лодброка, тому ніхто з персонажів оригінального серіалу в новий не переїхав.

Вальхалла досить сильно відрізнялася від оригінальних Вікінгів за розмахом (тут він явно більший) і за стилістикою (більше глянцю, лиску, менше натуралістичної жорстокості). Жодного актора, рівного Фіммелу за харизмою, тут теж не знайшлося.

До того ж, на догоду сучасним трендам переглянули і функцію ключового жіночого персонажа. У Вікінгах дружина Рагнара — красуня Лагерта у виконанні канадської акторки Кетрін Винник — була дуже яскравим і впливовим персонажем, але все ж таки вписаним у досить патріархальну картину світу.

У Вальгаллі ж з’являється Фрейдіс — ісландська бойова дівчина, яку в юності збезчестив якийсь воїн-християнин, і вона заприсяглася знайти і вбити його за це. Фрейдіс (її грає шведська топ-модель Фріда Ґуставссон) настільки крута, що в якийсь момент, будучи вагітною, у поєдинку сам на сам вбиває здоровенного вікінга, який важить утричі більше за неї. А потім Фрейдіс без жодних сумнівів стає верховною жрицею знаменитого язичницького храму вікінгів, до якого, згідно з сучасними історичними уявленнями, жінок взагалі не пускали.

Вона якийсь час зустрічається з Гаральдом, спадкоємцем норвезької корони, і вже після їхнього вимушеного розставання народжує його дитину, яку називає на його честь.

Саме Гаральд, до речі, по суті і є центральним персонажем серіалу. Заради того, щоб повернутися до Норвегії і стати королем, Гаральд пройде в перших двох сезонах довгий шлях від земель вікінгів через Русь до Константинополя (так-так, тут буде вже гучна сцена з «гладіаторськими боями», в яких брали участь чорношкірі воїни в Новгороді).

На початку третього сезону Гаральд співтовариші буде на службі в імператора Візантії, який веде війну із сарацинами.

То чи варто дивитися цю епічну сагу або краще переглянути перших Вікінгів за старою пам’яттю?

П’ять причин подивитися 3-й сезон серіалу Вікінги: Вальгалла

Моя відповідь — так, дивитися варто. І зараз я коротко пояснюю, чому.

Так, це журавлина, але знято добре

З точки зору візуалу Вальгалла перебуває на рівні сучасних високобюджетних історичних серіалів. Тут місцями наявна комп’ютерна графіка, а батальні сцени знімаються порівняно невеликою масовкою. Масштаб досягається скоріше за рахунок правильного монтажу.

Але знято динамічно, костюми і постановка боїв на високому рівні. Актори досить спортивні, щоб мати доречний вигляд у виснажливих рукопашних боях, і водночас ніхто не має надто карикатурної мускулатури в дусі молодого Шварценеггера.

Словом, це не рівень Аватара або історичних блокбастерів Рідлі Скотта, але як для серіалу рівень відмінний. Не гірший за культове Останнє королівство, і сильніший за перші сезони Вікінгів.

Досить напружений сюжет

Безумовно, як і в пізніх сезонах Вікінгів, автори дозволяють собі часом створювати напругу суто «серіальними» ходами (на кшталт того, коли знахар біжить до лісу шукати ліки для отруєних, а хтось бачить це і думає, що він втікає, бо сам отруїв усіх).

Але загалом сюжет динамічний і напружений, і не надто перевантажений непотрібними другорядними персонажами.

У кожного з ключових героїв є своя арка, за якою легко стежити.

Особливої глибини розкриття персонажів тут чекати не варто, автори навіть не намагаються створити тут якісь шекспірівські пристрасті. Але для того, щоб не нудьгувати, тут напруги вистачає.

Помірна історична достовірність

Так само як і перші Вікінги, або чудовий серіал Останнє королівство, Вальгалла не намагається бути надмірно історично достовірною. Це не дозволило б зробити сюжет настільки динамічним.

Занудні буквоїди, звісно ж, можуть буквально за п’ять хвилин за допомогою Вікіпедії з’ясувати, що деякі історичні персонажі Вальгалли не могли зустрітися, тому що в реальності в рік подій одному з них було за 50, а другому тільки три роки.

Не на тій був одружений ось цей король, і не того зросту був ось цей кардинал, ну і так далі.

Можна згадати і відверті ляпи, на кшталт Новгорода з другого сезону, який виглядав більше схожим на місто з Гри престолів. Або Сіракузи на початку третього сезону, де такий масштаб будівель, що залишається тільки запитати, де тут найближче метро.

Гаральд Суворий, до речі, був не племінником Ярослава Мудрого (який коротко з’являвся в другому сезоні), а його зятем.

Фрейдіс, бойова феміністка, яка наводила страх на християн, судячи з усього, просто вигаданий персонаж. Як і її брат Лейф, який, будучи вихідцем з Ісландії, подорожував у якісь такі краї, що вільно навчився розмовляти арабською, а заодно був вправним бійцем на мечах і експертом у вибухівці.

Так, усе це журавлина. Але дивитися весело і цікаво.

Харизматичні актори

У багатьох історичних серіалах автори не особливо напружуються під час кастингу, просто намагаючись уникнути надто сучасних облич. Ну ось є такий стереотип, що це обличчя, мовляв, могло бути в середні віки, а ось це — занадто сучасне.

Але автори Вальхалли підійшли до питання масштабно.

Фрейдіс, наприклад, грає шведка з досить колоритною нордичною зовнішністю. Її брата Лейфа грає австралієць. Короля Кнуда грає актор родом з Уельсу. Ну і так далі. Так, основна маса акторів тут англійці, що й логічно, оскільки стрижневий сюжет так чи інакше стосується Англії. Але вкраплення колоритних осіб з іншими типажами — це цікаво.

Та й акценти в них цікаві (я дивився серіал в оригіналі).

Більше в цьому жанрі дивитися нічого

Вікінги стали культурним феноменом свого часу. Ще можна згадати чудовий серіал Останнє королівство, про який я вже кілька разів згадував, але він теж закінчився. Навіть свого роду «коду» тут уже була у вигляді повнометражного фільму.

Інших серйозних проєктів в історичному антуражі зараз немає.

Точніше, історичного сміття зараз вистачає, але я навіть не хочу згадувати про деякі проєкти. Там не те що першу серію подужати, там далі трейлера просунутися неможливо.

Тому Вікінги: Вальгалла за наявності деяких слабких місць все ж являє собою чудовий історичний серіал.