Пекарні тут відкриті вже на світанку. Чим запам’ятовується австрійська долина Вахау

По-перше, це неймовірно мальовничий куточок Австрії. По-друге, в місцевих виноробнях готують дивовижні вина і лікери, зазначає вона.

Щ ороку напередодні дня народження виникає проблема: де і як відсвяткувати його, аби було і добре, і надовго запам’яталося. Дві мої подруги традиційно відзначають дні народження не в Україні, таким чином ми втрьох останніми роками їздили у Покхар (Непал), Каппадокію (Туреччина) і на озеро Вольфгангзее (Австрія) і завжди відмінно разом проводили час.

Цей рік не став винятком. Ми вирішили поїхати в долину Вахау в Австрії, де я вже була багато разів, коли жила у Відні, й куди ми могли вибратися якраз на довгі вихідні. Долина дійсно гарна і знаходиться усього за півтори години на потязі від аеропорту Відня. Славиться Вахау довгою мальовничою велосипедною доріжкою вздовж Дунаю і виноградників, завдяки яким австрійці п’ють непогані білі вина — Riesling, Gruner Veltliner і Muskateller. Також тут багато абрикосових дерев, і, відповідно, австрійці виробляють з їхніх плодів лікери, мармелад і варення.

Вважають, що долина Вахау починається у місті Кремс і закінчується у Мельке, де ми й оселилися. Між ними по обидва боки Дунаю розкинулося безліч селищ і містечок, а з берега на берег можна переїжджати мостами або переправлятися на поромі.

У перший день ми погуляли по Мельке і продегустували місцеве вино. Правда, зовсім забули, що тут усе рано зачиняється, хоч це й була п’ятниця, а в неділю взагалі нічого не знайти, зачинена навіть заправка, і людей після 15:00 надворі майже немає. Взагалі, тутешня атмосфера сприяє лягати рано і вставати теж рано — пекарні відчинені вже о 5:30.

Популярне ранкове заняття — біг. Для любителів бігу вздовж Дунаю прокладено гарну доріжку, де я рано-вранці зустріла оленя.

Наступного дня ми завантажилися на кораблик і вирушили дивитися долину. Дорогою познайомилися із цікавою літньою австрійською парою, яка розповіла нам, що 54 роки тому вони плавали цим же маршрутом на каяках. І ось тепер, стільки років по тому, вирішили повернутися сюди на велосипедах (а подружжю вочевидь за 70!), але через дощ надумали подолати частину шляху на кораблику.

Ми вийшли в містечку Дюрнштайн, де є свої виноробні. І місцеві вина продають у тутешніх магазинчиках, як і абрикосовий лікер, що припав нам до смаку.

Зворотна дорога на кораблику зайняла, щоправда, трохи більше часу, бо ми пливли проти течії.

У неділю ми взяли напрокат велосипеди і вирушили подорожувати. І дорогою потрапили на урочистості в пожежній частині: пожежники відігнали свої машини і поставили замість них столи, за якими зібралося все місто. Об 11 ранку місцеві жителі вже розливали вино і смачно їли. Грав оркестр, і люди були одягнені в народні костюми: жінки — у широкі спідниці, а чоловіки — у шкіряні шорти. Звісно, ми не змогли проїхати повз.

Згодом ми продовжили шлях і, подолавши 25 км, доїхали до нашої кінцевої мети — долини Вахау, туди, де розташувалося виноробне село Вейсенкірхен-ін-дер-Вахау, що перекладається як Біла Церква. Церква і справді тут є, біла всередині і дуже красива. Також є панорамний хайкінг до виноробень, на який ми і вирушили.

Дорогою об'їлися винограду, найсмачнішим сортом мені здався мускат, який виглядає як далматинець — зелений у цятку. Пообідали в той день пізно, зате з місцевим вином — скуштували кілька видів Gruner Veltliner, купили вподобане із собою і поїхали назад. До речі, тут ми зрозуміли, що припустилися помилки, взявши авіаквитки без багажу, бо звідси неможливо виїхати без кількох пляшок доброго вина і лікеру.

Взагалі наша подорож — це відмінний тур вихідного дня. Сюди краще їхати на початку осені, коли йде збір врожаю, — можна гуляти виноробнями та їсти неймовірно смачний виноград. У Вахау багато маршрутів на будь-який смак: до фортець, до виноробень, для походів із дітьми.

А ось про житло слід подумати заздалегідь, до того ж краще зазирнути на місцеві сайти: австрійці не викладають кімнати, які здають в оренду, на такі ресурси, як Booking.com або Airbnb.