Не вдома. NV представляє серію знімків українців, чиї рідні міста зазнали руйнувань, а вони самі опинились за кордоном

Вранці 24 лютого 2022 року в Чернігові гучно завила сирена. Ольга Левицька з чоловіком зрозуміли, що почалася війна, вони розбудили дітей і нашвидкуруч зібрали речі. Перші 12 днів і ночей родина провела у підвалі батьківського будинку на околиці міста.

«Ми не хотіли виїжджати і навіть не думали перший тиждень, — згадує Левицька. — Потім друзі почали казати, що треба їхати. Для мене це був шок!»

Розуміння, що потрібно залишити рідне місто, було страшнішим за гради й бомби, що літали над головами

Розуміння, що потрібно залишити рідне місто, було страшнішим за гради й бомби, що літали над головами, зізнається українка. Проте вранці 7 березня Левицькі таки сіли в авто й попрямували до єдиного вцілілого мосту, що вів із Чернігова на південь. Далі чоловік провів родину до кордону з Польщею, звідки Ольга із двома синами та матірʼю Ніною поїхали до Порту.

Історію Левицьких і ще близько 20 родин із різних міст України, що знайшли прихисток у Європі, розповів у своєму проєкті Голоси за межами війни Сергій Стахник — український фотограф, який уже понад 20 років живе в Португалії. Наприкінці лютого 2022 року його сестра з родиною перебувала в Києві й він неабияк хвилювався за їхню безпеку. Тоді й вирішив створити серію світлин із біженцями з України.

«Я хотів передати відчуття дітей і жінок, які днями й ночами сидять у підвалах та бомбосховищах і намагаються вижити і вберегти своїх рідних, тоді як тут — за якихось кілька тисяч кілометрів — люди цього і близько не відчувають», — розповідає фотограф.

Героїв для свого проєкту він шукав у соцмережах. У підсумку на зйомку погодилися менш як третина кандидатів: хтось не хотів згадувати пережите, інші не бажали відчувати жалість із боку оточення, а дехто беріг від публічності дітей. Не менш складним за пошуки героїв став для митця сам знімальний процес.

У фотостудії родини ділилися своїми спогадами і я переживав ці моменти разом із ними

«Мені було боляче і морально важко, адже у фотостудії родини ділилися своїми спогадами і я переживав ці моменти разом із ними», — каже фотограф. Деякі сімʼї, з якими він працював, втратили домівки, інші виїжджали під обстрілами, були поранені. На кожній фотографії українці тримають світлину з руйнуваннями в рідному місті.

У вересні 2022 року виставка робіт Стахника відкрилася на головній площі португальського Фаро, де тривала аж до червня 2023‑го. На відкриття завітали деякі з героїв проєкту, згадує фотограф, і вражені побаченим відвідувачі підходили до них поспілкуватися.

Відтоді проєкт Голоси за межами війни зʼявився на шпальтах кількох португальських видань, а його автор дістав пропозиції організувати виставки в Німеччині, Нідерландах та США.

Читайте цей матеріал у свіжому номері журналу NV — № 4, жовтень 2023 року, який можна просто зараз придбати на сайті NV.UA.