Хитрий погляд і колючі жарти потрапляють на всіх, хто наближається до артиста. За сарказмом і строгістю криється добра і душевна людина, у якої по 30 знімальних днів на місяць, тому на дурниці, аматорство і непрофесіоналізм на майданчику немає часу.
Найбільш затребуваний актор країни, народний артист України служить в Молодому театрі, знімається в повнометражному кіно, грає в серіалах і бере участь у телевізійних проектах.
Визнання глядачів не купиш за гроші. Якщо вони вас полюбили, це надовго. У випадку Станіслава Володимировича масштабну популярність йому приніс фільм «Поводир» (реж. Олесь Санін), в якому він зіграв сліпого кобзаря. У 2013 році фільм потрапив на потрібну хвилю і настрій українців, був схвалений кінокритиками і навіть відправлений на Оскар від України. На жаль, на американських кіноакадеміків український настрій не впливає і в шорт-лист картина не увійшла. Але глядачам запам'яталася. Особливо, Станіслав Боклан. На той момент на його рахунку вже було більше 60 героїв у кіно і головні ролі в постановках Молодого театру. «Скоро всі зрозуміють, що я ніякий актор і мене перестануть запрошувати зніматися», – кожного разу скромно повторює Боклан. Але саме «Поводир» привернув увагу масового глядача до артиста. А держава вирішила вручити звання «Народного», хоча сам Боклан впевнений, що це нічого не означає. Адже жоден продюсер не питатиме, чи є у вас звання, якщо ви відмінно граєте.
Станіславу Володимировичу дістаються ролі людей, у яких є все: бізнесмени, вершителі доль, впевнені чоловіки, які знають, чого хочуть. Виділяється з такого списку роль дідуся Грицька в серіалі «Коли ми вдома» (СТБ), для якої імпозантного актора зістарили на 10 років, приклеївши вуса. Перед зйомками Станіслав Боклан не може голитися, щоб залишалася триденна щетина для образу милого хитрого пенсіонера. Спочатку режисер серіалу Максим Литвинов умовляв Боклана на цю роль, оскільки сам актор не бачив себе подібним персонажем.
Впевнений актор з хитрим поглядом і саркастичними жартами підкуповує після першої розмови. Не терпить непрофесіоналізму і аматорського підходу до роботи. За більш, ніж 35 років досвіду Станіслав Володимирович може дозволити собі бути трохи різким. Але якщо ти викладаєшся на всі сто, таке ж право маєш вимагати і від інших. Коли актор заходить в кадр, яким би персонажем він зараз не був, ти заворожений дивишся на гру і не можеш уявити, як одна людина може в собі вмістити всі ці образи. «Це моя робота», – говорить він. У всіх є робота. І не всі її виконують так майстерно, професійно і з повагою до інших. «У нас був дуже ретельний кастинг, щоб актори були схожі на своїх персонажів. Оскільки ти не можеш кожен день перевтілюватися, якщо ти не Стас Боклан, який може що завгодно. Таких акторів дуже мало», – говорив в одному інтерв'ю режисер «Кріпосної» Максим Литвинов. Актори люблять Боклана за прямолінійність і відмінне почуття гумору, а партнерка з серіалу «Кріпосна» Наталка Денисенко і зовсім називає секс-символом українського кіно.
Молода аудиторія відкрила для себе артиста в «Лізі сміху» (Квартал 95), де Станіслав Володимирович став одним з тренерів. «Стасик, Стас, Стас Боклан», – називають учасники народного артиста. Саме на цій сцені він може від душі подуріти і пожартувати, вийти в костюмі акули або зіронізувавши, бути птахом бакланом.
Деякі порівнюють Станіслава Боклана з Богданом Ступкою. Негарно порівнювати людей, правда ж? Батькам потрібно заборонити з дитинства порівнювати свою дитину з іншими дітьми. Тоді і в дорослому віці ми не будемо комплексувати. Але українцям потрібен народний герой, який буде в собі поєднувати впевненість, іронічність, дивлячись на якого будеш відчувати захищеність. Зараз такою людиною став Станіслав Боклан. Під час підйому українського кіно, хоча і дуже повільного підйому, продюсерам потрібна людина, яка буде втілювати доброту і сильний стрижень, харизму і привабливість. Коли український народ вразливий, йому потрібно хоча б в якихось сферах життя знаходити віддушину і розуміння.
10 років Боклан відпрацював у донецькому обласному драматичному театрі, а з 1994 до сьогодні – зірка Молодого театру в Києві. «Загадкові варіації» за п'єсою Еріка-Еммануеля Шмітта і чорну комедію «Однорукий» за п'єсою Мартіна Макдона – повинен подивитися кожен. Поки такі артисти грають на сцені, український театр і українське кіно будуть розвиватися. «Я хороший, поки мене добре не взнають», – в одному інтерв'ю сказав Станіслав Боклан. Але якщо по-справжньому взнати, то він стане унікальним.