Побиття незнайомцями та публічне розставання з коханим. П'ять найбільш відомих перформансів Марини Абрамович

Для майбутньої київської акції Абрамович під назвою Генератор в травні був оголошений набір учасників. В оголошенні йшлося, що найкраще художниці підійдуть танцюристи, йоги або спортсмени, адже від учасників потрібна фізична витривалість - їм доведеться довгий час стояти на одному місці.

Серед скупих деталей, які не розкривають суті того, що буде відбуватися, було також обов'язкове повноліття потенційних кандидатів і відсутність страху комунікації з аудиторією.

Марина Абрамович відома в усьому світі як "хрещена мати" мистецтва перфомансу. Вона народилася в Белграді в 1946 році. А свій перший перформанс показала в 1973 році, після закінчення навчання і досліджень в Академії витончених мистецтв в Загребі.

У своїй творчій роботі Абрамович досліджує взаємодію між художником і аудиторією, граничними можливостями тіла й розуму. З самого початку своєї творчості художниця зробила публіку активними учасниками моменту творіння, дозволивши їм ще більше співпереживати тому, що відбувається і пропускати його через самого себе.

Абрамович каже, що ставить перед глядачем і перед собою в тому числі людські проблеми і страхи - біль, смерть, жорстокість - і разом з ним намагається пройти крізь них. У 1988 році один з глядачів втратив свідомість на виставці художниці.

НВ STYLE зібрало перфомансиМарини Абрамович, які запам'яталися найбільше:

Ритм 0

Один з найбільш складних і відомих перформансів Абрамович, який досліджує межі зв'язку між художником і глядачем. Сама вона виконувала пасивну роль, надавши право дії публіці. На столі були розміщені 72 об'єкти - наприклад, ніж, хлист і пістолет, - якими люди могли користуватися як завгодно. "Я відчувала реальне насильство: вони різали мій одяг, встромляли шипи троянди в живіт, один взяв пістолет і прицілився мені в голову", - розповідала пізніше Абрамович.

Відносини в просторі

Інсталяція 1976 року була однією з спільних робіт Абрамович і її партнера - німецького художника Уве Лайсіпена, відомого як Улай. В рамках цієї роботи повністю роздягнена художниця й Улай зображували вільні стосунки, мучаючи один одного на очах глядачів.

Прогулянка Великою китайською стіною

Найтриваліший - 90-денний - перфоманс Абрамович і Улая стартував 30 березня 1988 року. Марина почала свій шлях в східному кінці стіни - в Шан-Хай-Гуані, на березі Жовтого моря. Улай - в західному кінці стіни, на південно-західному краю пустелі Гобі. Пара безперервно йшла 90 днів, пройшла всю Велику китайську стіну, зустрілася й розлучилася назавжди.

Балканське бароко

Вражаючий перфоманс, в ході якого Абрамович перемивала гору закривавлених кісток в пам'ять про жертв війни в Югославії, приніс їй премію Золотий лев 47-й Венеціанській бієнале.

У присутності художника

Під час ретроспективної виставки Абрамович в Нью-Йоркському музеї сучасного мистецтва художниця провела новий перформанс. Його ідея полягала у встановленні зорового контакту з будь-яким відвідувачем виставки. Перформанс тривав 736 годин і 30 хвилин, за цей час художниця подивилася в очі 1500 глядачам. У перший день акції до неї за стіл прийшов Улай, відносини з яким вже були завершені, художниця не змогла стримати почуттів, взяла його за руки і розплакалася.

• Читайте також: Скульптор Марія Куликовська про свою любов до Ізоляції

Слідкуйте за найцікавішими новинами з розділу НВ STYLE в Facebook