Гаррісон Форд, якого ви не знаєте. 10 найбільш недооцінених ролей легендарного актора

10 фільмів із Гаррісоном Фордом, які ви напевно не дивилися

За свою 50-річну кар'єру Форд зіграв приблизно в 90 фільмах.

Я вибрав 10, у яких, на мій погляд, особливо проявляється його акторський талант і чуття на вибір хороших ролей.

Зрозуміло, я свідомо не брав відомі франшизи — фільми про Індіану Джонса і Джека Раяна, Зоряні війни, Того, хто біжить по лезу, і ще кілька фільмів із Фордом, які всі напевно дивилися, бо їх часто крутять по телевізору (наприклад, Президентський літак або Сабріна).

Зосередимося на незаслужено забутих перлинах.

Розмова

1974 рік

Цей фільм я вважаю найкращим у кар'єрі знаменитого режисера Френсіса Форда Копполи. Напружений трилер про спеціаліста з прослуховування, який поволі, але впевнено занурюється в атмосферу параної, є неперевершеною класикою.

Навіть у наше високотехнологічне століття, коли маленькі діти легко керують потужними ґаджетами, відчуття холодного і всепроникного жаху від думки про те, що тебе постійно прослуховують, у Розмові просто вражає.

Зіркою фільму є чудовий актор Джин Гекмен. Але у молодого і тоді ще зовсім невідомого Гаррісона Форда яскрава роль другого плану.

Апокаліпсис сьогодні

1979 рік

Кілька років по тому Форд, уже в статусі висхідної зірки після Зоряних воєн, з’явився в другорядній ролі в іще одному фільмі Копполи.

Апокаліпсис сьогодні — велике кіно про війну, про філософію насильства, про злочини проти людства і про моральний вибір.

Похмурий Мартін Шин, брутальний Роберт Дювалл («люблю запах напалму вранці»), і, звичайно ж, геніальний Марлон Брандо назавжди залишаються в пам’яті після перегляду. Але у Форда теж роль, яка запам’ятовується, хоча вона й невелика.

Свідок

1985 рік

Це фільм одного з моїх найулюбленіших режисерів — австралійця Пітера Віра. Його незабутня манера постановки робить його унікальним кінотворцем. Масовий глядач найкраще знає Віра за фільмами Товариство мертвих поетів і Шоу Трумена.

Свідок — перший фільм Віра в Голлівуді. Це просто неймовірно напружений трилер про детектива, який намагається захистити хлопчика, що став свідком жорстокого вбивства, скоєного продажними поліцейськими. Хлопчик і його мати — члени секти амішів, які живуть у відокремленому місці і не приймають блага цивілізації. Поранений герой опиняється в поселенні амішів, пізнає їхній дивовижний світ і разом із ними протистоятиме вбивцям, які продовжують полювання на хлопчика.

Мені здається, Свідок — один із найкращих фільмів у своєму жанрі за всю історію кіно. Напружений фільм із подекуди справді моторошною атмосферою, об'ємними характерами і дуже сильним фіналом.

Форд демонструє, що є різноплановим актором. Ви не знайдете нічого спільного в образі його героя зі Свідка з бешкетником Ханом Соло чи хвацьким пройдисвітом Індіаною Джонсом.

Берег москітів

1986 рік

Через рік після Свідка Форд знявся у ще одному фільмі геніального Пітера Віра.

Головний герой охоплений однією-єдиною мрією: кинути все і втекти з сім'єю куди-небудь у первозданний світ, подалі від розбещувального впливу цивілізації.

Разом із дружиною та дітьми він сідає на корабель, що прямує до Берега Москітів. Однак у джунглях Центральної Америки задумана утопія швидко руйнується. Спокуси головного героя ставлять під загрозу безпеку його сім'ї. Пошуки жаданого раю змінюються жорстокою боротьбою за виживання.

Берег москітів — це сильне філософське висловлювання про ескапізм. Кожен із нас у певний період життя замислюється про те, щоб втекти кудись подалі в надії, що це розв'яже наявні проблеми.

Але небезпека цієї ілюзії полягає в тому, що більшість своїх проблем ми носимо всередині себе. І хоч у який «рай» ми вирушили, ми принесемо проблеми, від яких тікали, із собою. А отже, все почнеться заново.

Відмінне кіно, справжня класика. Одна з найсильніших драматичних ролей у кар'єрі Гаррісона Форда. У парі з ним — прекрасна британська акторка Гелен Міррен.

Нещодавно на Apple TV+ виходив римейк Берега москітів у вигляді серіалу. Моя порада — навіть не намагайтеся це дивитися. До оригіналу цьому творінню — як Таврії до Jaguar.

Несамовитий

1987 рік

Після геніального Пітера Віра Форд потрапив до рук не менш геніального Романа Поланскі (Дитина Розмарі, Китайський квартал, Піаніст).

Їхній спільний фільм Несамовитий є бездоганним шедевром у жанрі нуар.

Американське подружжя приїздить у відпустку в Париж, щоб реанімувати колишні почуття, адже свій медовий місяць вони колись провели саме тут.

У перший же вечір дружина зникає з номера, і чоловік, побачивши бездіяльність поліції, кидається містом на її пошуки. Зрештою його союзницею в пошуках стає безпритульна дівчина, а сюжет поступово обростає новими похмурими подробицями.

Поланскі завжди вмів створювати атмосферу безвиході як ніхто інший. І якщо ви хотіли побачити виворіт Парижа, то навряд чи якийсь інший фільм зможе змінити ваше ставлення до «міста кохання» більшою мірою.

Форд ідеально створює похмурий образ мирної людини, доведеної до крайнього ступеня відчаю і здатної на немислиме. У фільмі також яскраво блиснула молода французька актриса Еммануель Сеньє, майбутня дружина Романа Поланскі.

Ділова жінка

1988 рік

Незаслужено забута романтична комедія із серйозним ухилом. Незаслужено — тому що цей фільм майже 40-річної давнини випередив свій час і став потужним висловлюванням про гендерну рівність.

Молоденька секретарка влаштовується на роботу до великої бізнес-леді. І коли та ламає ногу на гірськолижному курорті, героїня отримує шанс на деякий час зайняти її місце і «стрибнути вище голови». Паралельно вона заводить роман із нареченим своєї начальниці — багатим і щасливим біржовим брокером.

Класична поп-музика і кумедні зачіски 1980-х стають у Діловій жінці чудовим антуражем для вічнозеленої історії «попелюшки», «з Івана в пана» тощо.

Дві жіночі ролі виконують Мелані Гріффіт і Сігурні Вівер, ну а головний мачо цієї потішної комедії — звісно ж, Гаррісон Форд.

Презумпція невинуватості

1990 рік

Пізній фільм голлівудського класика Алана Дж. Пакули (Убити пересмішника, Вся президентська рать, Вибір Софі).

Головний герой — успішний окружний прокурор, який ніколи не програє справи. Однак, коли йому доручають провести розслідування вбивства молодої співробітниці прокуратори, він опиняється в непростій ситуації. Адже жертва була його коханкою, а всі знайдені докази поступово починають вказувати на нього самого. Він повинен не тільки довести свою невинуватість, а й знайти справжнього вбивцю, і водночас спробувати зберегти свій шлюб. Адже попри деяке охолодження стосунків він, як і раніше, кохає свою дружину.

Чудовий детектив із психологічним підґрунтям і цікавими, багатовимірними персонажами.

Роль чоловіка середніх років, який опинився в безвихідному становищі, чудово вдалася Форду і стала однією з найкращих у його кар'єрі.

Фільм Презумпція невинуватості сьогодні абсолютно незаслужено забутий — якщо ви любите міцні детективи, подивіться його обов’язково.

Утікач

1993 рік

На мій погляд, Утікач — один із найкращих детективних фільмів за всю історію.

Лікар, несправедливо засуджений за вбивство власної дружини, яке насправді сталося в нього на очах, тікає з-під варти під час випадкової аварії тюремного автобуса. Тепер він має намір особисто з’ясувати, хто вбив його дружину і чому. Усе, що він пам’ятає, це те, що вбивця — однорукий чоловік із протезом.

У погоню за ним спрямовується не тільки поліція, а й служба суддівських приставів на чолі з досвідченим мисливцем на людей.

Двогодинна гра в кота й мишки змусить вас забути про все на світі. Динаміка і напруження у фільмі просто зашкалюють.

Форд тут — на висоті своїх акторських можливостей. Хоча багато критиків і вважали, що його дещо затьмарив Томмі Лі Джонс, який, до речі, отримав за роль у Втікачі Оскар.

Власність диявола

1997 рік

Ще один фільм, який Пакула і Форд зробили разом.

Член Ірландської республіканської армії приїжджає до Нью-Йорка для того, щоб купити партію зброї у місцевої мафії з ірландським корінням. Через знайомих в ірландській діаспорі він знаходить собі житло. Тільки виявляється, що глава сім'ї, який погодився дати притулок молодій людині у своєму будинку, поліцейський. До певного моменту герою вдається приховувати правду, але вступивши в розбірку з мафією, він мимоволі втягує в неї і сім'ю, яка прихистила його.

Бред Пітт і Гаррісон Форд склали непоганий дует у цьому досить типовому бойовику 1990-х.

Але словосполучення «типовий бойовик 1990-х» у наш час убогих сиквелів і сміховинних коміксів, насправді, є радше ознакою якості.

Тут є і кілька непоганих бійок і перестрілок, але напруження створюється все ж більше завдяки об'ємним і цікавим персонажам. І загальному конфлікту, який насправді не залишає шансів на сприятливу розв’язку.

Власність диявола — чудовий фільм. Шкода, але сьогодні подібне кіно фактично відсутнє як клас.

К-19

2002 рік

Дуже люблю фільми Кетрін Біґелоу. Вона — не просто перша жінка, яка отримала Оскар за режисуру. Вона ще й один із найцікавіших режисерів у жанрі екшн, поліцейського та військового трилера.

Її найвідоміші роботи — На гребені хвилі з Кіану Рівзом і Патріком Свейзі та Володар бурі.

К-19 не вважається найкращою роботою Бігелоу. Але фільм насправді чудовий. Це — історія про радянський підводний човен, який зазнав аварії через неполадки в атомному реакторі.

Форд потужно грає суворого командира підводного човна, якого ненавидить весь екіпаж. У дуеті з ним — Ліам Нісон.

Біґелоу вкотре чудово впоралася з постановкою фільму, в якому на екрані взагалі немає жінок. Адже екіпаж підводного човна суцільно складається з чоловіків.