Кіно існує вже понад століття. І гарних фільмів знято вже чимало.
Навіть далека від кіноманства людина легко назве десятки фільмів, перегляд яких приніс їй задоволення.
Проте по-справжньому хороше кіно — це не лише позитивні емоції. Це щось більше.
Деякі фільми змушують вас переживати події на екрані, так ніби це відбувається з вами.
Так вони стають частиною вашого життєвого досвіду. Формують ваше сприйняття світу. Примушують інакше дивитися на світ.
І це не просто слова.
Двадцять років тому в моєму житті був приголомшливий випадок — один із моїх студентських друзів раптово захопився радикальними ідеями правого спрямування.
Буквально за пів року раніше адекватна людина перетворилася мало не на скінхеда. А потім він подивився Американську історію Х і дуже сильно змінився.
Ми спілкуємося з ним досі. Про ультраправі ідеї він більше ніколи не заїкався.
Дружина іншого мого знайомого буквально «постала з попелу» після жахливої трагедії (втрата дитини), кілька разів переглянувши Спорожніле місто. Пізніше вона казала, що фільм допоміг їй по-справжньому «виговоритися». Я так до кінця і не зрозумів, що вона має на увазі…
Я міг би навести ще кілька прикладів, але натомість краще напишу про фільми, які багато в чому визначили мій світогляд. Можливо, вам захочеться їх подивитися.
Передплатіть NV Преміум та читайте без обмежень
Нам необхідна ваша підтримка, щоб займатися якісною журналістикою
Ностальгія
1983 рік
Режисер — Андрій Тарковський
Найважливіший і найголовніший фільм про сенс життя. Про самопожертву. Про те, що кожен з нас може зробити щось для інших, для всього світу.
А ще, хоч я не віруюча людина, але мені здається, Ностальгія — найхристиянськіший фільм за всю історію кіно. Навіть попри те, що Ісус у фільмі жодного разу не згадується.
Кінець роману
1999 рік
Режисер — Ніл Джордан
Що робити, якщо ти шалено кохаєш іншу людину і не знаєш, як захистити її від жахливого нещастя? На які жертви ти готовий піти? Яку угоду з Богом укласти?
Дуже сильна історія кохання та самопожертви, а також спроба поміркувати про те, чи можна встановити з Богом прямі стосунки. Чи чує він? Та чи має це взагалі якесь значення?
Матриця
1999 рік
Режисери — Ларрі та Енді Вачовскі
Матриця — це не лише епохальний фантастичний блокбастер, який встановив планку якості спецефектів та екшну на новий рівень.
Це ще й приголомшлива філософська притча — про реальність та її сприйняття, про ілюзорність буття, про вибір свого шляху, про усвідомлення себе та своєї ролі у цьому світі.
Про те, що знати свій шлях, і пройти його — не одне й те ж.
Дев’ять днів одного року
1962 рік
Режисер — Михайло Ромм
Пронизлива історія про перших радянських фізиків-ядерників, яким було поставлено завдання створити першу атомну бомбу. Двоє з них закохані в одну жінку. Один із них самовіддано жертвує життям заради експерименту…
Свого часу цей фільм ознаменував нову еру в радянському кіно — замість широкоплечих хлопців з вольовими підборіддями, котрі з однаковим виразом обличчя підкоряли Берлін і Сибір, героями фільмів стали звичайні люди. Часом здатні на ще більші подвиги.
Життя прекрасне
1997 рік
Режисер — Роберто Беніньї
Трагікомедія про Голокост. Звучить дивно. Але це так. Фільм стартує як досить кумедний фарс, і залишається комедією, навіть коли дія переноситься до концтабору, де життєрадісний італієць намагається врятувати свого сина.
Приголомшлива кінцівка не залишить байдужим навіть найчерствішого глядача.
Космічна Одіссея 2001
1968 рік
Режисер — Стенлі Кубрик
Легендарний фантастичний фільм, який багато в чому визначив розвиток цього жанру кіно.
Але його цінність у контексті цієї статті в іншому. Саме Космічна Одіссея, незважаючи на свою монотонну естетику, важку для сприйняття в нашому світе «відосиків» з «інстаграмчика», здатна привчити до думки, що ми — не одні. Що космос безмежний. Що є хтось або щось ще. Що світ потрібно пізнавати, а не приймати таким, який є без застережень.
Хлопчик у смугастій піжамі
2008 рік
Режисер — Марк Герман
Син начальника концтабору потоваришував із єврейським хлопчиком, на якого невдовзі чекає спалення в газовій камері. Фінал цієї історії вражає до глибини душі.
А сам фільм не тільки вчить людяності, а й здатний раз і назавжди розставити всі крапки над i щодо Голокосту.
Я показав цей фільм дочці, коли їй було дев’ять. Вона цілий день проплакала. І в неї більше немає питань про те, чому одні люди не мають права вбивати інших через національність, віру та колір шкіри.
Пожежі
2011 рік
Режисер — Дені Вільньов
Найсильніша історія про материнське кохання, яке я коли-небудь бачив. Найсильніший жіночий характер, який коли-небудь показували у кіно. Без перебільшення.
Я б навіть сказав, що Пожежі можуть бути ефективним щепленням від сексизму.
А ще в цьому фільмі, можливо, найбільш непередбачуваний і шокуючий фінал усіх часів.
Спорожніле місто
2007 рік
Режисер — Майк Бендер
Можливо, найкращий фільм про боротьбу з особистим горем. Принаймні у масовому кіно.
Головний герой втратив сім'ю, і намагається залишатися людиною навіть тоді, коли життя начебто втратило будь-який сенс.
Сім життів
2007 рік
Режисер — Габріеле Муччино
Фільм про каяття та спокутування.
Про те, що навіть якщо тобі здається, що ти зробив щось жахливе і тобі немає прощення, завжди можна зробити щось хороше. Це не виправить скоєного, але в цьому все одно є найвищий сенс.
Не самобичування і молитви про прощення, а дія — ось найкращий спосіб спокутування.
Весна, літо, осінь, зима… і знову весна
2003 рік
Режисер — Кім Кі Дук
Велика притча про плин часу. Про те, що все у цьому житті йде по колу. І ніхто з нас не може вирватися з цього кола. Тому потрібно лише прийняти цей устрій світу і жити з ним у гармонії.
Напрочуд гарний, сумний і дуже повчальний фільм.
Вибір Софі
1983 рік
Режисер — Алан Пакула
Історія про колишню ув’язнену концтабору, яка живе минулим. Вона досі не може пробачити собі за той вибір, який її — маму двох дітей — змусили зробити після прибуття до концтабору. Адже нацисти встановили порядок — одній жінці належить мати одну дитину…
Такі фільми наче залишають у душі шрами. Приміряючи долю героїні він, кожен із нас на хвилину опиняється у такій ситуації. Питання не у виборі — його просто немає, питання в тому, як жити потім з цим.
Забріскі-Пойнт
1970 рік
Режисер — Мікеланджело Антоніоні
Цей фільм великого режисера зазвичай перебуває в тіні таких його робіт, як Фотозбільшення або Професія — репортер.
Але з усіх робіт Антоніоні мене найбільше вразив саме Забріскі-Пойнт. Він розповідає про молодість, кохання, пошуки сенсу життя і молодіжний бунт проти усталеного світопорядку.
Як завжди, у Антоніоні фінал має величезне значення. І його знято у вигляді приголомшливої сцени, яка змушує відчути весь «меседж» фільму на рівні добрячого такого зубного болю.
Долина квітів
2006 рік
Режисер — Пан Налін
І насамкінець — медитативна філософська притча, що занурює глядача в глибини східної філософії.
Фільм розповідає про банду грабіжників у горах Тибету, які зустрічають неймовірну красуню (справді неземної краси французька актриса Мілен Джампаной), походження якої залишається невідомим. Ватажок банди одружується з нею, і незабаром вона починає вести його до нової здобичі, ведучи незвіданими стежками, на яких зустрічаються багаті каравани.
Для тих, хто визнає цей опис надто нудним, скажу лише, що в середині фільму буде феноменальний поворот, передбачити який не дано нікому.
Фільм просто дивовижно гарний, подекуди він зачаровує. І нехитро занурює в роздуми про природу буддизму. По суті, переповідаючи відразу кілька стародавніх переказів. На окрему згадку заслуговує неземної краси актриса, яка зіграла головну жіночу роль. Втім, не заглиблюватимуся в деталі, краще подивіться фільм самі.
1+1
2011 рік
Режисери — Олів'є Накаш, Ерік Толедано
Свого часу фільм справив справжній фурор. Це був рідкісний випадок, коли авторське французьке кіно пробилося до масового глядача через завісу голлівудських посередніх фільмів.
Багатий аристократ, прикутий до інвалідного крісла, наймає в особисті помічники мешканця бідного паризького кварталу. Це — чорношкірий хлопець, який нещодавно вийшов із в’язниці. І спостереження за взаєминами цього дивного дуету зрештою виводять глядача до зворушливого фіналу та роздумів про те, що таке воля до життя, сила духу та сила кохання.
Звучить, можливо, дещо патетично, але фільм і справді неймовірно гарний.