У мене є підписка на Netflix, і там завжди є, що подивитися. Але головна проблема Netflix — це просто пекельна кількість «недосяжного» контенту.
Маркетингова машина Netflix працює значно краще, ніж творці самих шоу. Багато серіалів і фільмів презентуються так ефектно, що навіть вирішуєш не витрачати час на те, щоб заварити чай перед переглядом.
При цьому особисто у мене відсоток додивитися серіалів на Netflix дико низький. Приблизно 90% усього, що я починаю дивитися, дико розчаровує.
А ось Apple TV+ це зовсім інша історія.
Контенту тут набагато менше, але майже все, що спочатку хочеться подивитися, виявляється насправді гідним перегляду. Я додивляюся мінімум два серіали з трьох, які починаю.
Не агітую за відмову від Netflix, але останнім часом мене там нічого не привабило, так щоб хотілося цим поділитися. Навіть із дружиною, не кажучи вже про читачів мого блогу на NV. А ось «яблучники» порадували.
Ось два нові серіали, які мені сподобалися.
Передплатіть NV Преміум та читайте без обмежень
Нам необхідна ваша підтримка, щоб займатися якісною журналістикою
Темна матерія
Apple TV+ спеціалізується на хорошій фантастиці, за роки існування цієї стримінгової платформи вона потішила нас багатьма масштабними проєктами.
Темна матерія — це ще один внесок у цю скарбничку. Це екранізація роману американського фантаста Блейка Крауча, причому сам письменник виступає шоураннером серіалу. Він же написав сценарії до перших кількох серій.
Головний герой — фізик Джейсон Дессен, який живе скромним життям у не найпрестижнішому районі Чикаго. Колись він подавав надії як учений, але у свої «за 40» викладає фізику в не найпрестижнішому коледжі, пояснюючи нудьгуючим студентам прописні істини на кшталт кота Шредінгера. Він дуже любить свою дружину Даніелу і сина-підлітка Чарлі.
Одного чудового ранку йому телефонує старий друг Раян. Він щойно виграв престижну премію з фізики і запрошує Джейсона відзначити успіх. Цього вечора життя Джейсона назавжди зміниться, коли він зіткнеться з ефектом паралельної реальності.
На відміну від багатьох «іграшкових» проєктів останніх років, у яких немає справжньої фантастики, а є лише загравання з якимись обставинами, що виходять за межу реальності, Темна матерія — це міцна, справжня фантастика.
Крім солідного літературного матеріалу серіал також базується на хороших акторських роботах. Тут є не особливо відомий і дуже недооцінений у нас Джоел Еджертон, прекрасна Дженніфер Коннелі (яку я ніжно люблю ще з часів її дитячої ролі в Одного разу в Америці Серджіо Леоне) і непоганий телевізійний актор Джиммі Сімпсон (Світ Дикого Заходу).
Презумпція невинуватості
Фільм Презумпція невинуватості 1990-го року подарував нам одну з небагатьох по-справжньому драматичних ролей Гаррісона Форда. Це потужна судова драма, яку поставив класик Голлівуду Алан Пакула (який також зняв такі фільми, як Уся президентська рать і Вибір Софі).
Навіть дивно, що в нашу епоху нескінченних ремейків і сиквелів продюсери так довго добиралися до Презумпції невинуватості.
Напружена історія про окружного прокурора — одруженого чоловіка, який заводить роман з молодою красунею, своєю підлеглою, а потім намагається заплутати слідство, коли її знаходять вбитою, наповнена різноманітними смислами. Які були важливі і в 1990-му році, і можуть бути переосмислені зараз, в епоху фемінізму та політкоректності.
Подружня невірність, прощення і самозречення, непереборна пристрасть, помножені на напружені перепетії судового слухання, робили Презумпцію невинності одним із найкращих трилерів свого часу. Це було свого роду дослідження чоловічого его.
Минуло понад 30 років і переосмислити історію вирішили, зробивши її набагато сучаснішою. А заодно і трансформували з фільму в серіал.
У чомусь виграли, а в чомусь і програли.
З точки зору динаміки і напруги серіал, можливо, навіть дасть фору фільму. Так, дію перенесено в наші дні, що робить історію більш актуальною.
Але через політкоректність і специфіку нового акторського покоління, персонажі зазнали суттєвої модифікації.
Нового Гаррісона Форда у нас, на жаль, не з’явилося. Тому персонаж дістався Джейку Джилленхолу. Це хороший актор, можливо, один із найкращих у своєму поколінні, але харизми Форда в нього, звісно, немає.
Роль молодої коханки, яка присутня в історії у вигляді яскравих флешбеків, грає невідома молода актриса. Ну а Пакула свого часу запросив на цю роль англійську актрису і модель італійського походження Грету Скаккі.
Дружину головного героя у Пакули грала Бонні Беделіа — та сама акторка, яку ми всі бачимо щороку на Різдво, коли переглядаємо перші дві частини франшизи Міцний горішок (тільки не кажіть мені, що ви цього не робите). Вона там грає дружину Джона Макклейна.
У новому серіалі роль дружини дісталася актрисі з ефіопським корінням Рут Негга. Це непогана акторка, номінована на «Оскара» за драму «Лавінг (2016)», але харизма в неї специфічна.
Автори серіалу Презумпція невинуватості намагалися щосили слідувати новим трендам. Тому серіал, що розповідає історію трагедії, яка була спричинена всепоглинаючою пристрастю, оперує персонажами, які намагаються виглядати і поводитися максимально асексуально.
Але кримінально-судова частина історії не постраждала, а навпаки, навіть була посилена. Тож, як напружений детективний трилер нова Презумпція невинуватості цілком працює.