Рожевий багажник та бахіли з агроволокна. Подорож українських мотоциклістів по Європі
Спільний проект НВ і майстерні HardRide — це подорож у стилі роуд-муві: українські мотоциклісти, які перетинають всю Європу.
Протягом 12 днів в режимі реального часу НВ буде публікувати замітки з полів: про зйомки фільму в дорозі і про саму подорож.
«Це не художній фільм знятий за сценарієм. Тут немає завчених текстів, гримерів і акторів. Все буде по справжньому: сміх, сльози, конфлікти, подив, захоплення, радість, дружба», — обіцяє обіцяє Олександр Попко, продюсер фільму.
— Хлопці, дивіться, я купив бахіли з агроволокна! — кричить Калюх.
— Та можна швидше збиратися?!
— Зачекайте, Вова ще паяє рожевий багажник.
— Ми так ніколи не виїдемо!
— Виїдемо, — спокійно каже Саша.
Саша все життя їздить по Україні і світу: він знає, що в Косові можна купити хорошу сокиру, а в Фрідрізгафені в період виставок немає жодного вільного хостелу. Він може півроку заробляти серфінгом на Філіппінах, а може знімати рекламну кампанію, в якій віолончеліст грає на схилі скель Довбуша.
Він і затіяв цю подорож. 25 днів. 6 мотоциклістів. 3 операторів. 2 машини. 1 кишеньковий літописець.
Трасільванія, Відень, Альпи, Марсель, Монако, Канни, Ніцца, Біарріце, Форт Бойяр, Париж, Амстердам, Берлін — такий маршрут чекає команду українських мотоциклістів, які вирушили по всій Європі знімати роуд-муві.
Ми сідаємо в тачку і я питаю:
— Навіщо Калюху бахіли?
— Від дощу, всі мотоциклісти беруть їх комплектом з дощовиком. А що?
— Він так радів бахілам з агроволокна, ніби друге пришестя Христа заплановано на цю середу.
— Калюх завжди радіє бахілам з агроволокна, сокирам і своїм дітям — відповів Саша і ми рушили.
Ми їхали в машині з оператором Іллею, дівчиною Саші — Олею і двома мотоциклами в багажнику.
Ілля — вимираючий вид оператора, якого не треба змушувати знімати. Через кілька днів до нього приєднається знімальна група на чорному пікапі.
Оля — петербурженка. На мотоциклі їздить три літа. Говорить, спочатку у неї була «шлемофобія», але вона купила важкий байк, і стала відчувати себе впевнено. Коли вона говорила «впевнено», Саша стояв у неї за спиною і маякував «нє-а». До слова, про часте бажання дівчат навчитися їздити на мотоциклі: вчилася Оля в мотошколі два місяці, вісім занять.
Її мотоцикл звуть «Джиммі».
Мене завжди дивував кастомайзинг, ну візьми купи мотоцикл — і катайся на здоров’я. Ні, вічно вони їх будують. Спочатку купують, а потім — перепилюють. Двоколісна манія. Тому я запитала:
— Навіщо ви переробляєте мотоцикли?
— Тому що кожен хоче унікальний мотоцикл — відповіла Оля
— Тому що мотоцикл — це не просто так, це мистецтво — відповів Саша.
На 12 день вони опиняться на фестивалі «Wheels and Waves» в Біарріце. Там зберуться кастомайзери з усього світу. «До чого ж вони будуть щасливі» — подумала я.
Але поки у нас перший день. І в перший день не набокопорив тільки Вова. Калюх забув заправитися і ми стали серед пустиря, Ілля поламав дрон, розрізавши дівчині руку, Саша міцно заблукав біля дніпровської ГЕС, і ми три години блукали на кордоні з Молдовою. Яке роуд-муві, там можна було знімати Відьму з Блер або Сім демонів Емілі Роуз. У Антона регулярно ламався мотоцикл. Останній раз ми стояли на заправці о 2:22 ночі, навколо нас клубилися собаки з добрими очима, а з їжі був тільки бородинський хліб і вода. Антон оперував мотоцикл. Я — нила. Антон — наймолодший в групі, він пізніше всіх сіл на мотоцикл. Антон — майже Джек Керуак: йому все одно куди їхати, головне — їхати.
«Мотоцикл, який не ламається — не мотоцикл» — резюмувала Оля.
Ми прокинулися в Чернівцях і вирушили на кордон з Румунією. Ось тут прийшов час мені пересідати на мотоцикл до Вови.
Я беру шолом, і відчуваю як підступає клубок страху. Я боюся висоти, любові, закритих приміщень, швидкої їзди, поразок. Але я літаю, заходжу в ліфт, закохуюся, беруся за непосильні завдання, тому що вірю, що долаючи себе кам’яна людина стає вільною.
Я довіряю Вові, що важливо, тому що людську довіру в нашому світі утрамбували танками постправди, хаосу, пранкерів, фейків і виборів у мережі.
Вова — міський трендсеттер, який не відсвічує. Один з тих, хто будь-яку вечірку перетворює на свято, один з тих, хто не може ступити й кроку в Києві, щоб не зустріти знайомого, один з тих, завдяки кому у нас розвивається мото- і велосипедна культура.
Ми пройшли кордон, і в'їхали на простори Трансільванії.
— Ми поїдемо в замок графа Дракули? — очікувано запитала я.
— Нє — відповів Саша — там людей, як в Гранд Каньйоні на Китайський Новий рік.
Почалася злива. Калюх дістав і дбайливо надів бахіли з агроволокна.
Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.
Ексклюзиви НВ
Кожна криза, велика чи маленька, завжди приносить щось нове. В нинішній ситуації незвичним є протистояння або, вірніше сказати, різне бачення стану справ і перспектив економіки ринком та центральним банком США.
