Поки батьки долають скруту. Як послуга патронату рятує дітей від влаштування в інтернати — досвід українських родин
Від початку війни в Україні збільшилася кількість дітей, чиї родини потрапили у складні життєві обставини та тимчасово не можуть забезпечувати їм належне виховання та розвиток. Тоді на допомогу приходить патронатна сім'я. Дитина перебуває в ній, поки її біологічні батьки долають скруту, або на час пошуку нової родини для неї.
Послуга патронату над дитиною — не нова. Проте потреба в ній досі висока і в умовах війни продовжує зростати. Розвивати таку послугу покликаний проєкт Родина для кожної дитини, що розпочався в лютому цього року. Зусилля, які докладаються в його межах, сприятимуть зменшенню кількості випадків, коли діти потрапляють до інституційних закладів. Загалом у проєкті беруть участь 184 громади з 21 області
Історія Світлани та Руслана
Світлана та Руслан разом уже понад 16 років. Подружжя має чотирьох дітей. Після початку повномасштабного вторгнення вони почали задумуватися над тим, як допомогти іншим дітям.
«Відправною точкою для нас стали численні відео з Харкова, який був під постійними обстрілами. Ми утвердилися в думці, що не можемо стояти осторонь та мусимо підтримати дітей. Тоді почали дізнаватися про патронат», — розповідає Світлана.
Подружжя порадилося зі своїми дітьми й ухвалило рішення створити патронатну родину. Відтоді вони дали прихисток сімом дітям віком від 3 до 13 років. Термін перебування дітей у родині також був різний — від місяця до року. Та після того як діти залишають їхню родину, спілкування з ними не припиняється. «Один із хлопчиків повернувся у свою cім'ю. Близнюків всиновили. А ще був випадок, коли опікунство над дітьми оформила сестра», — розповідає жінка.
Світлана зізнається, що легко не було, але вони з чоловіком намагалися дати всім дітям родинне тепло, піклування та відчуття безпеки.
Тим, хто хоче спробувати себе в ролі патронатних вихователів, Руслан і Світлана радять зважити всі «за» і «проти». Якщо «за» переважать — не боятися та бути терплячими.
«Для мене найбільше щастя — бачити, як діти змінюються. І я відчуваю гордість, що ми зуміли впоратися з проблемами і викликами, допомогли, вклали свою душу. Ти знаєш, що все це було недаремно, адже перебування у патронатній сім'ї рятує дітей від дитячих будинків та інтернатів», — переконана Світлана.
Історія Олени
Схожа мотивація стати патронатною вихователькою була і в Олени з села Шишаки Хорольської громади, яка виховує двох власних доньок. Вона надала підтримку п’ятьом дітям із родини, яка опинилася у складних життєвих обставинах.
Олена за освітою педагог і завжди любила працювати з дітьми. «Зараз дуже важкий час, багато дітей через війну лишилися без піклування. Тому я вирішила для себе, що потрібно допомагати їм. Я думаю, що з патронату ми перейдемо на якийсь інший формат сімейного виховання — опіку, усиновлення чи прийомну сім'ю», — розмірковує жінка.
Щоб створити патронатну родину, Олена та її мама Любов пройшли двомісячне навчання. У січні 2024 року в їхньому будинку з’явилися відразу п’ятеро дітей з Хорольської громади. Це рідні братики й сестрички: три дівчинки і два хлопчика. Найменшому — 9 років, а найстаршій — 15. Їхня мама сама звернулася до служби у справах дітей і попросила про допомогу. Так діти опинилися в патронатній родині. За цей час вони встигли знайти багато нових приятелів, подружитися з доньками Олени, гарно закінчити навчальний рік. Також вони займалися в місцевих гуртках, навчаючись співу та танців.
«Я намагаюся ставити себе на місце дітей, щоб краще їх зрозуміти. Ми постійно спілкуємося, говоримо, відпочиваємо, іноді бешкетуємо разом. Найбільше ми любимо гуляти. Якщо виникають якісь труднощі чи питання, то нам на допомогу приходить служба у справах дітей», — ділиться Олена.
Як працює послуга патронату над дитиною
«Патронатну родину можуть створити громадяни України, які пройшли навчання. У патронатного вихователя обов’язково має бути помічник. Разом вони піклуються, доглядають та утримують дітей із сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах. Для дітей під патронатом необхідно потурбуватися про окрему кімнату та всі зручності», — розповідає Наталія Гавриленко, начальниця служби у справах дітей виконавчого комітету Хорольської міської ради що на Полтавщині.
Навчання кандидатів у патронатні вихователі та їхніх помічників проходить в обласному центрі соціальних служб.
«В більшості випадків патронату потребують діти, які опиняються у складних життєвих обставинах через те, що їхні батьки тимчасово не можуть належно виконувати свої обов’язки. Часом це стається через безробіття, іноді через хворобу батьків», — наголошує Гавриленко.
Станом на квітень 2024 року в Україні налічувалося близько 300 патронатних сімей. Водночас такої послуги потребують тисячі дітей.
Проєкт Родина для кожної дитини: розвиток сімейного патронату спільно впроваджують ЮНІСЕФ в Україні, Партнерство Кожній дитині, Міністерство соціальної політики України, Національна соціальна сервісна служба України та Координаційний центр із розвитку сімейного виховання та догляду дітей за фінансової підтримки Європейського Союзу та Австрійської агенції розвитку (ADA).
Авторка — Марина Левчук
