Вона дала інтерв'ю Раміні Есхакзай, у якому висловилася про ухилянтів, а також розповіла, як під час поїздок до Києва замислювалася про те, щоб накласти на себе руки.

«Спочатку відчуття, коли приходиш із полону - головне, що я звідти вирвалася, все буде класно. Часом стає гірше, як хронічна хвороба, яка посилюється і з кожним подразником ти розумієш, що це не нормально. Мені потрібні ліки, є фахівець у мене на постійній основі, антидепресанти, психолог. Хвилями - депресія, прокрастинація, але хороша терапія дає можливість не так сильно хотіти “вскритися”. Адже, коли я приїжджаю до Києва і дивлюсь з високого поверху, єдине що мене тримає, це те, що моє життя не належить мені, я потрібна Україні. Не можу себе комфортно відчувати, не розумію куди йти. Я бачу проблеми й розумію, як вирішувати, а є ті, коли не знаєш в яку стіну битися», — зізналася вона.

Пташка також відповіла, чому складно повертатися з полону.

«Проблема всіх полонених, коли ти повертаєшся, тебе огортають любов'ю, турботою, кружать, носять на руках, лікують та цілують, у мене тривало це довше, тому що популярність, на вулицях всі підходять, плачуть, фотографуються. А потім в один день ти розумієш, що тебе більше не будуть носити на руках, а треба справлятися самою. У мене мама, брат, батько, які зустріли мене і підтримують. Це складний перехідний етап. Казка кінчається, коли тебе кружать і потім ти потопаєш у своїх повсякденних або службових обов'язках. Коли приходить буденність, ця казка закінчується і кожного дня стикаєшся із байдужістю, і стає важче», — поділилася українська захисниця.

Нагадаємо, 21 вересня 2022 року Україна провела наймасштабніший обмін полоненими з початку лютневого вторгнення Росії. Серед 215 осіб, звільнених із російського полону, були 188 захисників Азовсталі та Маріуполя, включно з Пташкою.