«Найбільше боюся полону, мене міняти не будуть, я ж „своя“». Як волонтерка з російським паспортом рятувала дітей з Бахмута та Олешок
Уродженка Москви Оксана Волжина, яка 16 років живе в Україні, з перших днів війни стала добровольцем. Вона вивозила людей з прифронтових та навіть окупованих територій, а також організувала на Київщині школу-пансіонат для маленьких переселенців та дітей, які втратили на війні батьків.
Пума — такий псевдонім взяла 44-річна Оксана — врятувала десятки українських малят. При цьому вона досі має російський паспорт. «Ну так, я досі росіянка по паспорту, досі маю червоний паспорт, але відчуваю себе українкою. Я відчуваю себе на своїй землі. Тому для мене Україна — це мій дім», — каже вона в інтерв'ю NV.
У перші години війни Волжина вивезла за кордон і передала колишньому чоловікові трьох своїх синів, а вже 28 лютого 2022 року повернулася на Київщину із твердим наміром допомагати людям всім, чим зможе.
Вона збирала гуманітарну допомогу, возила іноземних журналістів до розбомбленого Харкова і Запоріжжя. А минулого грудня зайнялася евакуацією дітей з Бахмута. Чимало батьків ховали малечу у підвалах, не бажаючи їх вивозити з-під обстрілів.
«Ми коли спустилися, щоб занести речі, я побачила дуже багато дітей. Вони там сиділи всі брудні, тому що у них там майже рік уже нема води, нема опалення, нема нічого. Я дала собі слово, що дуже хочу вивезти цих дітей, — згадує Оксана Волжина. — Я там по тижню ночувала, знайомилась з місцевими. Тобто, треба було зрозуміти цих людей і зрозуміти, як їм допомогти. І це спрацювало. Наприкінці лютого до мене стали звертатися — вивезти там одну сім'ю, іншу сім'ю. Я почала це робити, і поки я це робила, вони почали давати мені адреса захованих дітей».
Ще більш драматичною була поїздка Волжиної та інших волонтерів у затоплені Олешки — невдовзі після російського теракту на Каховській ГЕС. Звідти вивозили дітей і дорослих, ризикуючи бути поміченими окупантами, що контролюють лівий берег Дніпра на Херсонщині.
«З самого початку війни я боялася потрапити в полон. Ми їдемо — і хлопці шуткують: „От зараз нам назустріч випливуть руські солдати, ти, Ксюхо, показуй свій червоний паспорт і кажи: свої!“. І тут до мене доходить, знаєте, як вмить буває таке усвідомлення, що я-то з полону не повернусь. Мене не будуть міняти, я ж „своя“ для них», — каже Оксана.
Врятованих дітей жінка розміщує у власному будинку, де ще торік організувала школу-пансіонат. Докладніше про це і про перспективи отримання українського громадянства вона розповіла у відеосюжеті NV.
