«По Харкову почали стріляти». Діти-переселенці розповіли про своє життя та труднощі, з якими стикнулися в умовах війни
Повномасштабне вторгнення значною мірою вплинуло на українських дітей. Їхні звичні спокійні дні дитинства змінилися. Декому довелося перейти на онлайн-навчання, а комусь і переїхати.
Раніше 16-річний Артем разом з сім'єю мешкав у Харкові. Проте після початку повномасштабного вторгнення родина виїхала до Полтави, адже їх рідний район — Салтівка, опинився під постійними ворожими обстрілами.
Коли Артем думає про те, як велика війна змінила його життя, він уявляє яскраву картинку дитинства, яку вмить перекреслили чорним маркером. «У мене було все: гарний дім, школа, яка мені дуже подобалася. Були друзі, було повноцінне життя. А потім по Харкову почали стріляти, і все змінилося», — згадує хлопець.
Перший рік після переїзду хлопець почувався збентеженим, адже все було для нього новим: нове місто, новий дім та нове оточення. Все це сильно вплинуло на ментальний стан Артема.
«Ми жили на Салтівці. Це район Харкова, який найбільше постраждав від обстрілів. Багато шкіл було розбито, снаряди падали поряд із моєю. Для мене це був дуже великий стрес. Я відчував дискомфорт і не був готовий одразу змінювати школу. Було дуже страшно все починати заново», — зізнається хлопець і додає, що в дев’ятому класі він вчився онлайн спочатку у своїй харківській школі, а потім у полтавській.
Але в десятому класі Артем вирішив навчатися офлайн у полтавському ліцеї. Хлопець зрозумів, що за час онлайн-навчання його знання з математики дуже просіли. Та й моральний стан не поліпшувався через брак спілкування з однолітками. Батьки Артема підтримали його рішення, адже два останніх роки школи важливі для майбутнього вступу до вишу.
«Я вирішив, що час рухатися далі, і жодного дня не пошкодував через це рішення. Це був на 100% правильний вибір. Бо я зараз можу навчатися офлайн у гарному колективі з гарними вчителями в гарній школі», — усміхається Артем та пропонує провести екскурсію своїм ліцеєм, куди зайшов на канікулах, щоб узяти підручники.
Ця будівля за рік стала для хлопця другим домом, місцем, яке стабілізує його життя посеред повітряних тривог та небезпек війни.
«Я навчаюся в математичному класі, і в мене дев’ять уроків математики на тиждень, тобто це в середньому по два уроки на день. І зараз, у старших класах, дуже-дуже складно. Я б не хотів проходити такий важкий період онлайн», — додає Артем.
Заповнити прогалини у знаннях у ліцеї допомагають заняття з надолуження освітніх втрат, організовані ЮНІСЕФ. З минулої осені діти різних вікових груп — з третього по десятий класи — мають можливість два рази на тиждень відвідувати уроки математики та української мови. «Це гарний варіант для тих, хто не має можливості займатися з репетитором. Бо особисте пояснення вчителя — це найкращий спосіб зрозуміти складний матеріал», — впевнений хлопець.
Він каже, що шкільні активності покращують йому настрій. «Я пам’ятаю свій емоційний стан на початку війни, коли в день було по 15 тривог. Зараз, у Полтаві, вже зовсім інакше: я почуваюся тут безпечніше», — зізнається Артем і додає, що мріє здобувати вищу освіту в Європі та подорожувати світом.
Артем вважає, що всі його здобутки минулого навчального року стали можливими завдяки переходу на офлайн-навчання. Через війну хлопцеві довелося змінювати школи та форми навчання, тож тепер він може порівнювати. «Я маю досвід онлайну у двох різних школах, досвід офлайну та досвід змішаної форми навчання. Впевнено можу сказати, що нічого не замінить живе спілкування й знання, отримані очно», — переконує Артем.
Також про своє життя після початку повномасштабного вторгнення розповіла 14-річна Поліна. Дівчина раніше мешкала з сім'єю у Куп’янську Харківської області, проте їм довелося виїхати. Для життя в умовах великої війни батьки дівчини також обрали Полтаву. Там Поліна змогла повернутися до очного навчання.
«Як почалася війна, навчання в моєму місті зупинилося. А тут у мене є можливість навчатися тиждень онлайн і тиждень очно. Офлайн я завжди можу запитати вчителя все, що не зрозуміло, щось відпрацювати», — розповідає школярка, яка захоплюється танцями та вивченням іноземних мов.
Окрім цього, за словами Поліни, у живому навчанні є й інші плюси. Наприклад, у минулому році в школі, де навчається дівчина, проводили тиждень самоврядування. Поліна стала на декілька днів викладачкою географії та англійської. Це допомогло їй визначитися з можливою майбутньою професією.
«Мені сподобалося працювати з дітьми. Я взагалі дуже люблю дітей. І мені сподобалося ділитися своїми знаннями. Після того я почала замислюватися про те, щоб стати вчителем», — зазначила Поліна.
Головною перевагою очного навчання і Поліна, і Артем називають живе спілкування.
«І коли ти в суспільстві, тобі, можливо, легше переживати війну. Бувають моменти, коли настрій зникає надовго. І тоді потрібно просто перебувати в суспільстві. Бо у школі завжди стається щось цікаве», — поділилася дівчина.
Школи, де навчаються Артем і Поліна, співпрацюють із Дитячим фондом ООН (ЮНІСЕФ). В обох освітніх закладах реалізується програма з надолуження освітніх втрат. Уже понад 35 000 школярів відвідали такі заняття.
