Українські різдвяні традиції: як святкують Різдво в різних регіонах країни
Україна — велика, і деякі особливості святкування можуть дуже відрізнятися в Карпатах і на Поліссі, на Слобожанщині та в Причорномор'ї. Різдвяні традиції в різних регіонах України ґрунтуються на багатовіковій історії та культурі.
В цьому матеріалі розповідаємо, як святкують Різдво в різних куточках нашої країни.
На заході України є свої особливі традиції святкування Різдва, оскільки гірські традиції бойків, лемків та гуцулів переплітаються з угорськими та румунськими традиціями.
У гірських районах Святвечір називають не Святвечір, а Корочун. Ця назва, а також певні традиції, як, наприклад, приготування святкової випічки, прийшли в регіон через вплив Угорщини.
У низинних районах Закарпаття кутя не є обов’язковою стравою для всіх; в деяких селах його замінюють бобалками. Бобалки — це кульки з тіста, які спочатку випікають, а потім деякий час пропарюють і посипають маком або горіхами.
На Прикарпатті досі збереглася традиція перед початком святої вечері ходити на кладовище з кутею та свічкою. Так українці запрошують до столу найближчих померлих родичів. А після повернення додому заведено продувати своє місце за столом, щоб випадково не сісти на душу предка.
На Галичині та Лемківщині є звичай приносити з церкви проскурки та класти їх на чашу з медом.
У деяких районах Львівської області місцеві жителі досі плетуть солом’яних павуків, які є оберегом дому та символом родючості для жінок.
На Буковині (західна частина Чернівецької області) заведено сідати за святковий стіл дуже рано, щоб діти не боялися колядувати після Святвечора.
Святкова вечеря та кутя
Поширеною традицією в нашій країні є приготування на різдвяну вечерю 12 пісних страв, головною з яких є кутя — каша із зерна, присмачена медом. Але, наприклад, на Поліссі такого розмаїття на столі не було — важливо було просто приготувати святкову вечерю, а кількість страв не акцентувалася.
Основою куті в різних регіонах були різні зерна. Найчастіше це була, звичайно ж, пшениця. Але, наприклад, на Поліссі перевагу віддавали ячменю, а в східних районах святкову кашу готували з рису і подавали до вареників. Тим часом у низинних районах Закарпаття замість куті готують бобалки — запечені, а потім опарені кульки з тіста з маком чи горіхами. Вони традиційно є першою стравою різдвяної вечері.
У Карпатах на Різдво печуть святковий коровай карачун, який має таку саму назву, як і сам Святвечір. Карачун подається разом з кутею — двома основними святковими стравами. У Галичині та на Лемківщині на столі завжди стояла миска з медом, а на ній принесена з церкви проскурка.
Зазвичай до святвечірньої вечері сідали, коли на небі з’являлася перша зірка. Але на Буковині родина збирається за столом ще раніше. Так скоріше настане час колядок, і діти не боятимуться ходити по хатах і співати обрядових пісень.
Частування та колядування
На півдні України на Різдво діти несли гостинці кумам. У кошик кладуть кутю, калач і солодощі. Натомість діти отримували певну винагороду — гроші чи солодощі.
На Київщині та Черкащині мати родини повинна була поставити миску з кутею на вогнище, а потім злегка прищипнути чубчик своїх дітей, примовляючи чуб-чуб. Це ще й язичницький ритуал процвітання — нібито кури нестимуть багато яєць, а курчата наступного року ростимуть чубатими.
Колядування також відбувається в різних регіонах за різними традиціями. На Покутті цей обряд відбувався на Святвечір, одразу після вечері. На Гуцульщині та Слобожанщині вранці після богослужіння починали ходити від хати до хати зі співом пісень. У будь-якому разі вважалося, що чим більше колядників завітає до хати, тим щасливішим буде рік для родини.
На заході України, крім колядок, виконували цілу різдвяну виставу. Діти та підлітки одягалися в костюми та розігрували історію народження Христа та пов’язані з нею історії. Ця різдвяна вистава називається вертепом. Традиція збереглася донині, і на Різдво у Львові, Івано-Франківську чи Тернополі можна зустріти групи молоді в дивних костюмах і обов’язково з великою зіркою на палиці — це один із головних атрибутів вертепу і Різдва взагалі.
