Прізвища в українській культурі є невід'ємною частиною нашої національної ідентичності, і багато з них мають довгу та багатогранну історію. Прізвища, які належали правителям міст та селищ, часто вказують на їхні обов’язки та статус у суспільстві. Такі прізвища збереглися до сьогодні і можуть вказувати на те, що ваші предки були управлінцями в минулому.

1. У містах, що не мали магдебурзького права, міську раду очолював війт, а не бургомістр. Війт також був сільським головою (старостою) у західній частині України. Від цієї посади походять такі прізвища, як Войтович, Войтенко, Вуйцик, Вітів, Війтів, Войтюк, Витюк, Войтунь, Войтишин, Вітовський.
2. В епоху Козацької держави на чолі громад і військових загонів стояли отамани та гетьмани. Прізвища на кшталт Гетьманенко, Отаманенко або Отаманчук з’являлися від таких титулів і передавалися у спадок. Ці прізвища не тільки свідчать про керівні функції, але й про історичну участь в захисті українських земель.
3. Під час Великого князівства Литовського та Речі Посполитої посада старости була однією з найвпливовіших у системі місцевого самоврядування. Староста відповідав за збирання податків та управління громадою. Прізвища Старостенко, Старостюк та Старостин — свідчення того, що предки їх носіїв виконували важливі функції в місцевій адміністрації.
   

Стародавні українські прізвища є свідченням багатої історії нашого народу. Вони відображають не лише родинні зв’язки, але й соціальні ролі та обов’язки, які виконували наші предки.