У мене немає бажання комусь щось доводити, я - СЕО. Обід із Кірою Рудик

1 квітня 2019, 23:19

Голова українського підрозділу міжнародної IT-компанії Ring їсть ягоди і відверто розповідає про те, як жінці керувати тисячею чоловіків із дипломами програмістів та інженерів, згадує, як її компанію за $1 млрд купив усемогутній Amazon, і зізнається, що живе на роботі.

Із Кірою Рудик, операційною директоркою українського відділу успішної міжнародної компанії Ring, НВ зустрічається у ресторані Negorkiy на вулиці Антоновича у Києві. Усього за кілька кроків від нього височіє модерний, зі скла і бетону, бізнес-центр Торонто. Два поверхи в ньому і найкращий офіс у 2.000 кв. м із краєвидом на костел займає головна і найбільша ланка міжнародної IT-компанії Ring - її київський офіс розробки, де працює близько 900 працівників під керівництвом усміхненої Рудик.

Відео дня

4 квітня, у Києві, Кіра Рудік виступить із лекцією в рамках зустрічі НВ "Принципи перших". Як потрапити на лекцію читайте тут

До речі, це чи не найбільший R&D (дослідження і розробки) офіс в Україні.

Компанія Ring займається створенням систем безпеки для розумного будинку, а всесвітню популярність здобула восени минулого року. Саме тоді міжнародний гігант Amazon придбав її за неймовірну суму в $1 млрд.

Рудик, бос мозкового центру цього сучасного технологічного виробництва, з'являється у ресторані якраз в обумовлений час. Одразу мені на телефон приходить повідомлення, що зустріч почалася. Після того, як Ring став частиною Аmazon, більшість процесів у компанії автоматизовано до дрібниць.

— Я сьогодні у красивій сукні - ми ж будемо фотографуватися? - усміхається Рудик, відкидаючи за плече світло-русяве пасмо волосся.

У цей момент вона найменше нагадує стереотипного айтішника. Я поспішаю запевнити, що фото буде, і ми робимо замовлення. Рудик обмежується десертом з ягід із соусом сабайон, я ж замовляю медальйони зі свинини і картоплю.

Майже одразу ми вирішуємо обговорити, як це - бути жінкою-керівницею в IT-індустрії.

— Звичайно, спочатку мені було набагато складніше, ніж хлопцям, - із готовністю починає розповідати Рудик.

Її набір на спеціальність Інформаційні обчислювальні системи в Києво-Могилянській академії став чи не першим, і курс був майже повністю хлопчачим, усього з двома дівчатами. Однією з них була Рудик. Пропорція зберігалася і на наступних ранніх роботах у сфері IT.

— Найобразливіший випадок стався зі мною, коли я наполегливо працювала і мені запропонували очолити робочу групу. Я була в ній єдиною дівчиною. І хоча ми разом працювали до цього добре й ефективно, всі інші члени групи, хлопці, обурилися. "Ми ніколи не погодимося, щоб нами дівчисько керувала!" - стало основним аргументом колишніх компаньйонів.

Групу Рудик так і не очолила, але висновки зробила. Загинаючи пальці, вона перераховує основні фрази, які не раз чула в ті роки.

— Ставиш додаткові питання, щоб краще зрозуміти завдання, а у відповідь: тобі не зрозуміти, ти ж дівчинка. Намагаєшся щось донести до людини, проявляєш емоції, а тобі: о, ти встала не з тої ноги?

Наталья Кравчук / НВ
Фото: Наталья Кравчук / НВ

— Коли ж усе змінилося? - цікавлюся я, відпиваючи кави.

— Саме тоді, коли я пішла з роботи за наймом у власний бізнес з організації та ведення команд розробників. У цей момент всі мої нібито недоліки одразу ж перетворилися на переваги.

Рудик пояснює, що, наприклад, у Кремнієвій долині жінки в топ-менеджменті IT-компаній - це глобальний тренд у зростанні. Все тому, що вони легше комунікують і приймають чужі аргументи, у них краще та швидше працює інтуїтивна оцінка ситуації в командах, а головне - для жінок менш характерно тиснути своїм еґо на інших учасників групи.

— У мене немає бажання комусь щось доводити, - продовжує топ-менеджер. - Я - СЕО. І коли ти набираєш команду з IT-зірок, як правило, чоловіків, це не дає розвинутися постійному конфлікту "хто ж у нас тут бос". Вони не бачать у мені загрози.

Рудик згадує, що на днях компанія надбала талановитого фахівця, для якого важливим аргументом було те, що керівник проекту - жінка.

О фіціант перериває нашу розмову, розставляючи на столі страви, і я пропоную своїй співрозмовниці оцінити український ринок IT-кадрів.

— Останнім часом ми стали ринком більш усвідомлених фахівців середнього рівня, - розмірковує вона. - Суттєвих змін, щоб ми раптом стали країною фахівців високого рівня, не відбулося.

Все тому, що, за спостереженнями Рудик, фахівці з досвідом роботи в індустрії в 20–30 років, як і раніше їдуть із країни.

— Але ж зарплати в українському IT вже зрівнялися зі світовими, - зауважую я.

— Зарплати зрівнялися, але люди хочуть безпечних районів, хороших шкіл та садочків, передбачуваності правил і законів у країні. Фахівці з досвідом сьогодні - гострий дефіцит, ми й самі вже шукаємо експатів, готових очолити напрямки, - зітхає Рудик.

За її словами, за найоптимістичнішого сценарію та стабільності в країні потрібні висококласні фахівці в Україні підростуть мінімум за сім років.

— Кадри - це єдина причина того, що в країні так мало компаній, що продають не свої послуги, а продукт? - цікавлюся я, беручись до обіду. - Адже компаній, що виробляють гаджети, а не програмне забезпечення, ще менше?

— Фахівців із виробництва складних інженерних рішень у країні вкрай мало. Наші інженери - це переважно люди 45+, а за ними серйозна діра у два покоління.

Свій штат компанія Рудик збирала з людей, що займалися розробками в інститутах або університетах в епоху СРСР. Після розвалу вони продовжували там же тихенько працювати і не підозрювали, що за свої вміння можуть отримувати великі зарплати у доларах.

Втім, навіть їхньої компетенції не завжди достатньо, зауважує Рудик. Для сучасного фахівця важливо розуміти, як організовано виробництво у Китаї. Саме там сьогодні перебуває кінцева ланка виробництва будь-якої великої IT-компанії світу.

— І все ж вам вдалося зібрати компанію з понад 900 осіб всього за три роки, - дивуюся я.

— Нам пощастило, що ринок України був порожній, великі корпорації сюди не заходять, багато хто боїться війни. Тому ми могли рости комфортно і стрімко. У сусідній Польщі нам довелося б довго боротися за кожного фахівця, який нам потрібен, а тут ми зібрали дуже крутих і високоякісних спеців одразу.

— До того ж багато великих світових компаній в Україну заходити не хочуть. Чому так? - цікавлюся я.

— Тому що в Україні не існує хорошого трудового законодавства і немає сприятливої інвестиційної сфери. Ви офіційно наймаєте людей, і вони починають працювати за трудовим кодексом 1971 року. Коли велика міжнародна компанія починає дивитися, у що вона вплутується, у них лізуть очі на лоб і вони запитують: а чи є інші способи?

— І все ж Ring навіть після купівлі його Amazon продовжує тут працювати і рости, незважаючи на всі ризики, - наголошую я.

— Ми показали, що вигода розробки в Україні вища за ризики, - просто відповідає Рудик. - Показали, що тут ми можемо створювати якісний продукт, але не дешевше, як всі звикли думати, а швидше й ефективніше.

В рабочем кабинете операционный директор Ring Ukraine Кира Рудик, по собственному признанию, проводит значительную часть времени, иногда и ночует на работе (Фото: Kira Rudik via Facebook)
В рабочем кабинете операционный директор Ring Ukraine Кира Рудик, по собственному признанию, проводит значительную часть времени, иногда и ночует на работе / Фото: Kira Rudik via Facebook

П ід час фотосесії я продовжую ставити Рудик питання, цікавлячись, як вплинула історія з придбанням Ring компанією Amazon на українську IT-індустрію.

— Хороші історії завжди народжують хороші історії. Якби у 2012 році український Viewdle [стартап за технологією розпізнавання облич] не було куплено компанією Google, нам було б складно переконати засновника Ring Джеймі Сімінофф відкрити офіс тут, у Києві, - розповідає моя візаві.

Тепер же, за її словами, придбання Amazon компанії з великим офісом розробки в Україні додає впевненості й іншим великим гравцям.

— На Всесвітньому економічному форумі в Давосі цьогоріч до мене підходило багато людей із галузі, які, як виявилося, чули і про угоду, і про наш український офіс.

— Скажіть, а як це - управляти дев'ятьма сотнями IT-фахівців, - питаю я.

— Це як пасти котів! - раптово дзвінко сміється Рудик й одразу починає руйнувати стереотипи про айтішників: - Багато хто називає їх емоційно скупими, але це точно не так. Більшу частину робочого часу ці люди сконцентровані на завданні, тому мають дещо відсторонений вигляд.

Вона говорить про те, що фахівці галузі менше прив'язані до національного контексту, а більше до глобального. І в Україні вони - головні трендсетери.

— Якщо світ стурбований змінами клімату і сортує сміття, то і ми його сортуємо. Світ відмовляється від дорогих автомобілів і пересідає на велосипеди, а тепер подивіться на нашу велопарковку. Влітку вона значно більша за автомобільну, - усміхається Рудик з особливою, майже материнською гордістю.

Називає вона і головну відмінність у мотивації співробітників.

— Оскільки всі наші фахівці висококонкурентні на ринку, для них завжди важливо відповісти собі на питання, чому я йду на роботу саме в цей красивий офіс, а не в інший. Вони завжди хочуть більшого: відчувати приналежність до великої ідеї, до можливості змінювати світ. У нас місія - не порожні слова.

Обід з'їдено, і моя співрозмовниця відсуває порожню тарілку. Але я підкидаю їй нове питання - про співвідношення роботи і відпочинку в її житті. На кілька секунд Рудик замовкає.

— Гарне питання. Звичне його сприйняття: є робота, і є життя. Але я так не розділяю. Я займаюся улюбленою справою і розумію, що головне - це компенсувати втому від процесу: spa-процедурами, книгами, зустрічами з друзями.

Водночас згадує, як провела одного разу на роботі чотири доби.

— У нас в офісі є і спальні кімнати, і душ, якщо що, - аргументує вона.

Решту часу операційний директор Ring Ukraine розповідає про важливе хобі в її житті. Кілька років тому вона, велика любителька тварин, відкрила котячий притулок, а тепер сама його утримує.

— Зараз я намагаюся, щоб усі бездомні тварини знаходили собі господарів, крім того, ми працюємо як центр безкоштовної стерилізації, - захоплено розповідає вона.

— Що ж сьогодні залишається вашою головною амбіцією в житті? - питаю я насамкінець, краєм ока помічаючи повідомлення про завершення нашої зустрічі на екрані власного телефону.

— Одного разу привести в Україну ще один Ring, - одразу відповідає Рудик і додає, що вже точно знає, що саме для цього потрібно робити і яких помилок не робити.

— Тоді розкажіть про головну помилку! - пожвавлююся я.

Моя співрозмовниця замислюється.

— Важливо цінувати різноманітність і боротися за неї. Коли ти створюєш стартап, ти оточуєш себе собі подібними. Це така компанія "піратів". Ти їм кажеш: зараз ми всіх усмажимо! А у відповідь чуєш дружне: так! І це дуже небезпечно, тому що в команді однодумців ти захищав себе від світу й інших поглядів. Як керівник ти повинен оточити себе максимальною кількістю різних думок, тоді твої рішення будуть максимально точні.

Звук повідомлень нагадує: нам час прощатися, що ми і робимо.


П'ять запитань Кірі Рудик:

— Ваша найдорожча покупка за останні десять років?

— Нещодавно я купила автомобіль BMW X5, але котячий притулок мені обходиться точно значно дорожче.

— Поїздка, яка вразила вас найбільше?

— Підйом на скелю Язик Троля у Норвегії. Одинадцять годин ми йшли туди і назад під хуртовиною і завірюхою, але похід був того вартий.

— На чому ви пересуваєтеся містом?

— На автомобілі.

— Вчинок у вашому житті, за який вам досі соромно?

— Це ситуації, коли я робила комусь емоційно боляче і не могла вибачитися.

— Чого або кого ви боїтеся?

— Боюся якихось змін, які можуть зруйнувати те, над чим я так довго працювала.


Цей матеріал опубліковано в №9 журналу Новое Время від 14 березня 2019 року

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X