«Тарас Шевченко ж був франтом, а для франта шевелюра, отака грива — це дуже важливо. Тому в такій площині я згоден припустити, що для поета завчасне облисіння могло стати приводом для комплексів», — заявив NV Олександр Іванов, практикуючий фізіогноміст і психолог, коментуючи деякі зауваження Кобзаря щодо власної зовнішності.

У своїх листах 1853−1856 років Шевченко іноді торкався теми своїх зовнішніх метаморфоз, яких зазнав після арешту в 1847-му та років солдатчини. Зокрема, він писав, що «старіється і постійно хворіє», «посивів, оголомозів», «став зовсім лисий і сивий».

Читайте також:

На основі антропометричних даних та нейромережі. До 30-ї річниці незалежності в Україні відтворили голос Тараса Шевченка — слухати

На думку Іванова, певні комплекси щодо зовнішності, характерні для сучасної людини, могли існувати й в часи Шевченка. Особливо, якщо така особа провела майже десять років на засланні та в солдатах, а потім повернулася в соціум. «І повернулася не в якесь забуте, далеке село, а у вир тодішнього життя — у Петербург, в Академію мистецтв», — зазначає психолог. І додає, що це стало для Шевченка справжнім шоком і ще однією складною для сприйняття подією.

Іванов вважає, що першою травмою для Шевченка стало його звільнення з кріпацтва 1838 року. Своє припущення експерт пояснює тим, що для вчорашнього кріпака звільнення взагалі стало абсолютно новим життям, до якого він мусив звикати.

Наступною емоційною травмою і кардинальною зміною в житті Кобзаря став арешт 1847 року і солдатчина, що фактично обернулось для поета новим кріпацтвом.

І третя травмувальна подія — повернення поета та художника до світського життя у 1857−1858 роках.

«Інакше кажучи, [це був] чоловік, який найкращі свої роки був невідомо де й займався не тим, чим міг би, зважаючи на його хист і талант, і не отримав якогось практичного результату, — оцінює тодішній статус Шевченка психолог. — І ось його, вже з підірваним здоров’ям, повертають у соціум».

Читайте також:

Полювання на Кобзаря. Як у 1914 році Київ відзначав сто років від дня народження Тараса Шевченка

Більше того, український поет і художник повернувся у світ Академії мистецтв, бомонду, письменників та науковців, у якому не був десять років, уточнює психолог.

При цьому він припускає, що за роки в солдатчині Шевченко став іншим. «І хоч-не-хоч, а на той момент він уже мав якусь частку солдафонських замашок, якусь термінологію, вислови. І вже оточення дивиться на нього трохи скоса. А він же все це помічає, бо чуттєвий», — змальовує експерт ситуацію, що склалася після повернення поета до світського життя.

«Таким чином, те, що у нього були комплекси, це 100%», — підсумовує психолог.

Повну версію інтерв'ю з практикуючим фізіогномістом і психологом Олександром Івановим з аналізом рис обличчя Тараса Шевченка та описом його ймовірного психологічного портрета, читайте тут.