Як бути батьком 5 дітей і не збожеволіти: «Щоразу, коли чую від дружини: „Коханий, у мене новина“, розумію, що майбутнє переписується заново»
18 червня в Україні відзначають День батька. Тато п’ятьох дітей поділився з NV своїми принципами виховання.
Дмитро Абросімов
Я — щасливий батько п’ятьох дітей: Ігоря, Олі, Ані, Каті та Сашка. Цього року мені виповниться 40, а їм зараз — від 3 до 16 років. Ми з дружиною відчуваємо особливості всіх вікових категорій, коли у молодшого «криза трьох років» і майже на всі питання він відповідає «ні», а у старшого — вже дорослі інтереси. З урахуванням цього доводиться знаходити для кожної дитини свій підхід.
Ми не релігійна сім'я, і я ніколи не планував бути багатодітним батьком, але так розпорядилося життя. Двоє старших дітей народились у дружини в першому шлюбі, а троє молодших з’явилися вже у нашій родині. І щоразу, чуючи від дружини: «Коханий, у мене для тебе є новина», розумієш, що твоє майбутнє переписується заново!
«Боюсь тиші»
Я керую регіональним офісом IT-компанії EPAM у Хорватії. Ми з нуля відкривали офіс та налагоджували робочі процеси, а також самі адаптувалися. Інша країна, нова мова, менталітет додали стресу всім членам сім'ї. І якщо в Києві у нас була людина, яка допомагала з дітьми, то тут усі процеси вже налагоджені всередині сім'ї. Орендували будинок біля школи, троє старших навчаються там, молодші відвідують дитячі садки. Трирічний Сашко ходить до хорватського садка і навіть трохи розмовляє місцевою мовою, Катя — до українського, а наступного року перейде до школи.
Не приховуватиму, п’ятеро дітей — це непросто. Усім потрібно приділити час. Дружина також працює, вона консультант з оподаткування, але водночас може вибирати час для роботи. Мені із цим складніше. Оскільки я працюю з американськими клієнтами, то більше стежу за дітьми вранці, а вона відповідає за вечірній час та вечерю. Для кожного з них дружина виділяє спеціальний день тижня, коли приділяє максимум уваги. Підключаємо також самих дітлахів. Хто не в школі — стежать за молодшими, потім вони чергуються. Щоправда, у такі моменти я найбільше остерігаюся тиші… Багато батьків знають, коли дитина замовкає і не чіпає тебе — чекай на наслідки.
«Дитину не звільниш»
Системний метод управління проєктами я намагаюся привнести до нашої великої родини. Інакше буде хаос. Старші діти долучаються до сімейних обов’язків. Це конкурентне оточення, тож я даю їм можливість підготуватися до дорослого життя. Дітей, щоправда, я не можу позбавити бонуса чи звільнити, тож довелося створити спеціальні мотиваційні системи. Для старших мотивація — це кишенькові гроші, для молодших — час із гаджетами.
Ми створили розклад, де зазначено, хто готує сніданки, хто — обіди, а хто — вечері. Діти також у цьому беруть участь. Як у ресторанах, ми маємо меню дня. Малі пишуть свої пропозиції та розподіляють обов’язки. Незмінним залишається обід п’ятниці, цього дня готуються улюблені макарони.
Сімейна вечеря о 7 годині — традиція. І, мабуть, це відбиток професії, але вечорами ми проводимо щось на кшталт підсумкових зборів: ділимося подіями дня. Здорово дізнаватися, що сталося у твоїх дітей, як вони змінюються, зростають. У мене є і свій розклад, в якому я розділив, де, в який час, кому приділяю особливу увагу. Наприклад, з уроками чи спортом.
Написали свою «конституцію»
У сім'ї ми створюємо моделі, які діти можуть використовувати у майбутньому. Бувають провальні проєкти, а є вдалі. Наприклад, ми написали «сімейну конституцію», вказавши у ній, що вважаємо добрим, що — поганим. Усі підписалися, а тепер якщо хтось порушує правила, є певна міра покарання. Чудово, що діти теж беруть участь у цьому, і вони вигадують свої правила. Не виключаю, що в майбутньому хтось із родини піде у проєктний менеджмент.
Не те щоб я хотів нав’язувати систему дітям, швидше, я змушений це робити, бо якщо не організовувати їх, вони почнуть керувати тобою. А мені також хочеться мати особистий час. Загальний відбій о 21.00, а підйом о 7 годині, оскільки готувати сніданок для кожного окремо нереально. За годину до сну я можу розвантажитись, почитати, подумати про своє. Мій будильник стоїть на 5 ранку, і поки решта спить, маю свої 2 години на спорт та розвиток.
«Бути цікавіше Інстаграму»
Моє персональне бачення місії батьків — підготувати дітей до дорослого життя. Іноді я прокурор у сім'ї, але часто намагаюся бути другом. Хочу бути поряд, коли вони шукатимуть своє місце у житті, підтримати їх.
Чітко розумію, що малі беруть приклад з батьків. Щоб вони стежили за здоров’ям, займалися спортом, правильно ставилися до грошей, я сам маю все це робити. Тому плаваю, бігаю, їжджу на велосипеді, читаю книги, показую, як веду фінанси, розповідаю їм про це. Особливе задоволення спостерігати, коли старші починають у чомусь перевершувати тебе. Наприклад, син став раніше за мене інвестувати в криптовалюту. Я зрозумів, що відстаю, зареєструвався на біржі, і тепер ми разом дивимося, аналізуємо тенденції. Це ще один спільний інтерес. Якщо хочеш мати контакт з дитиною, стань цікавішим, ніж Інстаграм чи ТікТок.
Вважаю, що крім планів на робочий тиждень, нам, батькам, потрібно планувати і вихідні з дітьми. Раніше в суботу та неділю я релаксував, але тепер одна зі звичок, яку в собі розвиваю, — це планування вихідного дня. Річ у тім, що саме відпочинок з батьками діти особливо запам’ятовують, для них це важливо. До минулих вихідних ми готувалися заздалегідь, вирішивши провести «День супергероїв». Молодший вибрав собі роль Бетмена, і ми шукали йому костюм. А я виявився Суперменом, обійшовся без плаща — купив футболку з написом.
Ненудна старість
Років 15 тому, коли з’явилися книги Пауло Коельо, мене зачепила думка, описана в «Алхіміку». Автор пропонував прийняти факт, що кожен з нас колись помре, і після цього нічого очікувати. Тоді мені було важко це зробити, але я вперше припустив думку, що також якось помру. Коли з’явилися діти, зрозумів, що вони не проживуть моє життя, кожен має свою долю. Потрібно допомогти їм самим побудувати своє життя. Настане момент, коли діти поїдуть, і ми залишимося з дружиною самі. Це буде період затишшя та відпочинку, адже потім з’являться онуки…
Колеги іноді жартують, говорячи, що мені час купувати мінівен і возити в ньому всю сім'ю на природу. А я пропоную їм уявити, який транспорт знадобиться, коли в мене з’являться онуки. Мої діти знайдуть свої половинки та заведуть дітей, тоді моя сім'я становитиме близько 20 людей. Я впевнений, що забезпечив собі ненудну старість!
